13.06.2014 - 22:38
Сьогодні ми завершимо наші Зелені свята самим серйозним дописом — ніякого алкоголю, ніяких лулзів, тільки бу-бу-бу-пізнавальні-факти. Але спочатку трішки дежавю — те, що ви зараз побачите, десь уже раніше мелькало. Просто це є незмінними атрибутами Полісся, а ми вже були в Поліссі взимку. Ну, в Житомирській області тоді були, ну і що? Цього разу Полісся волинське, на межі з рівненщиною.
1. Отже, в Поліссі ми бачимо дерев'яних ідолів. Ці, по ходу, сучасні, взимку були старі і кам'яні, але фізіономії впізнаються.
2. Також в Поліссі не обходиться без неправильних бджіл — тут тільки хочуть відродити бортництво, тоді як із Житомирщини я привіз пару баночок неправильного меду.
3. Справжнє Полісся не обходиться без зарослої мохом схованки для партизанів. Вони тут успішно ховалися від німців і від більшовиків.
4. Взимку я цього не бачив, але на Поліссі живуть дикі кабани і вони займаються свинством весь свій вільний час.
5. Пану Зубрицькому варто показати грибочки, що ми уже знайшли, не відходячи від дороги. В тім, відходити від дороги в цих місцях не варто, бо тоді не знайдуть вас.
6. Великий огороджений мурашник я бачив у Закарпатті, у зимовому Поліссі, ще-й засипаному свіжим снігом, я його, ясне діло, бачити не міг. Мурашники страждають від свинства, та від дятлів, що люблять поїсти смачних личинок.
7. Ніяке Полісся не обходиться без оглядових веж. Ця іще кустарна та незручна, далі буде краща.
8. Неодмінним атрибутом північноукраїнських лісів є болото з бобрами. Боброву хатку я уже показував. Черемське болото величезне — десь з 1000 гектарів.
9. На болоті росте росянка — я її тут вперше бачу в натурі. Пальця класти не пробував.
10. Болото на вигляд не дуже схоже на болото — ніби якісь рідкі чагарники на мохах. Проте під шаром моху може бути кілька метрів води і туди можна весело провалитися.
11. А це уже місцеві пам'ятки архітектури — міські ворота Любешова. Вони занедбані і там зверху ніхто не зробив ніякого генделика.
12. На горище ведуть стрьомні сходи і там скрізь дірки в підлозі, що не заважало туди полізти фотографам.
13. Іще на Поліссі водяться працівники заповідників та національних парків. Взимку був Сергій Жила, цього разу — Віталік. Так працівники водяться і Карпатах, за Василя Покиьчереду я писав. Так от, на відміну від екскурсоводів, ці працівники нічого не заучують, а розповідають те, чим самі займаються — і виходить у них це добре. Ярко якось їх знаходить.
14. Іще я обіцяв розповісти про село Сваловичі. Коли ми підійшли до нього по Прип'яті, то першим кинулися в очі пластикові вікна на традиційного вигляду будинку.
15. Але це село називають живим музеєм під відкритим небом — тут іще живуть люди, хоча лишилися тільки старшого віку і тут можна побачити криті очеретом традиційні будинки, яких мало де залишилося.
16. Тут також є оглядова башта і в ній можна заночувати. В тім, заночувати можна і у гостьовому будиночку національного парку, де є навіть зручності. Висновок — заночувати можна.
17. Криниця з журавлем — в ній є вода і відро, проте чи зараз хтось користується — не виясняв.
18. Ну і на останок сходи в нікуди, що були знайдені в готельчику, де ми жили. Ніби непоганий готельчик, чистий, з нормальними меблями, проте одночасне прибуття повного буса туристів викликало в них перевантаження.
На цьому все, не перемикайтеся. Попередні дописи по темі. Волинське Полісся:
- Очеретяні замальовки (жартівливий допис з алкогольним ухилом)
- World of kayaks
Зимове Полісся: