15.09.2018 - 12:50
На минулорічній Поліській регаті ми погано виступили через те, що були взагалі не треновані — я то перед цим сплавлявся по Стоходу, а мій напарник взагалі вперше сів у каяк. Тому я, окрім вирішення навігаційних питань, перейнявся питанням регулярного доступу до хоч якоїсь байдарки. Звісно, можна їздити на Гідропарк, але це вийде задорого в підсумку і дорога займатиме половину корисного часу. Можна взяти напрокат Neris або ZelGear у виробників — але я весною не знав, що вони здають в оренду свою продукцію недорого.
У нас іще є юнацький веслувальний клуб із гоночними каяками, я навіть говорив із ними, але так і не дійшли ноги до покататися.
Якось одного разу я затупив і сів не в той поїзд метро (в протилежний бік). І там побачив неорганізованого туриста Д'яба, з яким вийшли пропустити по пиву і поговорити. За цим захопливим заняттям виявилося, що в нього є байдарка-лімузин Таймень 3, яку можна взяти покататися — здогадайтеся, за що. І коли потепліло я висипав на землю із двох мішків купу трубочок та інших деталей, пригадавши, як в дитинстві любив конструктори.
Вдвох із другом, майже без перекурів та нецензурних слів ми зібрали це диво рекреаційної техніки докупи. Байдарка стара — їй років зо 30, деякі деталі кріпляться на скотчі та чесному слові. Оболонка новіша — Neris, але вже також затягана і латана з усіх боків. Сідушки дерев'яні, спинок немає — довелося імпровізувати. Що є, зате воно в мене надовго і без спустошення гаманця.
Попри велику масу і поважний вік, Таймень 3 є дуже доброю в ходу та легко керується. Також в ній до біса місця і вона стійка — можна розслаблено сплавлятися, розглядаючи навколо красиві краєвиди. А Рось, в межах Білої Церкви та вище за течією, виявилася неочікувано мальовничою — я навіть сюди запрошував друзів-туристів. Єдиний недолік — весь комплект важить майже 33 кілограми, тягати погано.
Влітку береги Росі велелюдні — всі купаються, смажать шашлики, випивають. Всюди лунає галас та музло. Утім, зараз тут дуже багато організованих місць відпочинку, тому сміття небагато.
Центр Білої Церкви з води по своєму цікавий — тут гранітні скелі, міст із арочними опорами та деяка архітектура. Центральний пляж зараз досить пристойний — душ, роздягальні, огороджена дитяча зона для купання та інше. За десять хвилин ходи — центральна площа міста.
Трохи далі — старий млин та гребля. Влітку за низької води туди легко можна підійти на байдарці. Правда, нижче за течією вже не так цікаво, але я маю певне бажання влаштувати водний похід в бік Богуслава.
Для тих, хто не хоче саночки тягати, а лише кататися, придумали бухай-баржу Юр'їв, що ходить вздовж міста. Але в неї обмежений греблею з одного боку та дерев'яним мостом з іншого діапазон ходу. Байдарка ж під мостом проходить вільно (і через греблю обноситься), тому ми постійно ходили уверх за течією. Ну і баржу обганяли, бо ходить вона повільно.
По новому виглядає із води парк Олександрія — зокрема, Палієва гора. Я то її бачив із криги взимку, але цього разу подивився влітку із середини русла. Вище за течією є чимало таких кам'яних берегів.
Береги Росі вже не такі людні, хоча компаній відпочивальників зустрічаються чимало. Зате вже можна знайти вільне місце для відпочинку щоб вийти на беріг. Місця навіть з лавочками — видно, рибалки облаштували. Часто навіть із зручним виходом на воду.
Коли веслуєте утрьох синхронно, то байдарка здається багатоніжкою-водоміркою. При цьому, розвивається хороша середня швидкість — 6-7 кілометрів за годину. Максимальна швидкість — 8. Тобто, в день можна пройти до 30 кілометрів і не перевтомитися. Особливо якщо не навалювати із фанатизмом і виходити на відпочинок та розім'ятися на беріг. Тим більше, що далі починаються мальовничі круті береги із хорошими місцями.
Там, де немає скель, береги досить густо порослі — в одному місці дерева з обох боків нависають над водою, створюючи враження Амазонки поміж джунглів. Тільки колоди замість крокодилів іноді трапляються.
Чим далі, тим більше граніту — поруч гранітний кар'єр. Рось та її притоки взагалі досить кам'янисті річки із порогами та перекатами — проте зараз вони зарегульовані ставками. В районі Білої Церкви відстань від обносу до обносу трохи більше за 10 кілометрів — тому можна катнутися туди і назад на півдня.
На жаль, в нас не виходило кататися так часто, як хотілося — проте і це дало свій позитивний ефект. Я за чотири дні веслування по акваторії НПП Прип'ять-Стохід просто втомився. Ну і йшли ми з товаришем бадьоріше, ніж минулого року. Утім, треба іще освоїти правильну техніку веслування, бо одними руками великої швидкості не досягнеш. Також хочу по цих місцях із друзями пройтися в золоту осінь.
І на цьому в мене все — в наступному випуску збіговисько ґіків. Не перемикайтеся.