Туристичний елементаль

Чорнобильська зона відчуження асоціюється передусім із об'єктами ЧАЕС, покинутими селами та військовим об'єктом Дуга. Проте зона відчуження це також і природа, там звідки пішла людина. Тож наразі вона цікавить також і біологів.

Я тут був майже сім років тому в складі туристичної групи зі стандартною екскурсією — Чорнобиль, Дуга, ЧАЕС, Прип'ять. Цього разу я сюди потрапив не як турист, а із дослідником, який вивчає хижих птахів. Тож сьогодні не екскурсія, тут не буде цікавих розповідей та екскурсоводських легенд. Сьогодні про будні наукової роботи.

Сам я ні разу не дослідник, навіть бьордвотчером не став. Тому користь із мене була невелика — допомогти прибрати повалений стовбур, чи в разі чого пхати машину на нечищеній засніженій дорозі (не довелося), чи просто бути поруч в дикому лісі з вовками. А взагалі у зоні відчуження діє Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник, який і займається дослідженнями.

1. Засидівшись вдома більше двох місяців і пропустивши купу запланованого туризму, я нарешті повертаюся до активного життя. Поки що без використання громадського транспорту, недалеко від дому. Я давно хотів сплавитися по Росі вище за течією від Білої Церкви. Тож сьогодні у випуску — дводенний водний похід від Володарки до греблі в селі Глибічка коло Білої Церкви.

За великим рахунком, можна було би дійти до самої Білої Церкви, але нижче греблі я багато катався і там мені все знайоме. А сама гребля досить незручна в обносі, тож я вирішив нею закінчити.

Маршрут, в загальному, не нудний — були обноси і проводки. Загальна дистанція — приблизно 38,5 кілометри, а якщо йтимете до міста — накиньте іще 10-12. Частина маршруту — не для низької води.

П'ять років тому мене покусали каякери я вперше сів у байдарку. З того часу водний туризм мене дуже зацікавив, тому я вирішив відзначити цю дату святковим сплавом. Покликав усіх причетних друзів, але, на жаль, зголосився лише один. Для сплаву я обрав річку Раставиця від села Шамраївка до впадіння в Рось. Цей маршрут дуже простий і матрацний: точка старту знаходиться коло траси Біла Церква — Сквира, а фінішувати можна будь де, адже по обидва береги села із регулярним автобусним сполученням. Тим не менше, маршрут дуже мальовничий. І почали ми буквально в лісі: після дощів поблукали в рукавах річки, пройшовши невеличку затоплену ділянку з деревами.

Мої подорожі бувають не лише великими, багатоденними із відвіданням цікавих місць та краєвидів, а й простенькі, одноденні, із відвіданням звичайного лісу, просто щоб прогулятися та не сидіти вдома. Так і цього разу — разом із компанією туристів виїхали за Конча-Заспу і пройшлися по зимовому, ошатному лісі. Ну і влаштували пікнік.

Власне із цією компанією мене напередодні познайомили, то різносторонні туристи — і в гори, і на воду, і на лижі. Сподіваюся наступного року продовжити з ними.

На минулорічній Поліській регаті ми погано виступили через те, що були взагалі не треновані — я то перед цим сплавлявся по Стоходу, а мій напарник взагалі вперше сів у каяк. Тому я, окрім вирішення навігаційних питань, перейнявся питанням регулярного доступу до хоч якоїсь байдарки. Звісно, можна їздити на Гідропарк, але це вийде задорого в підсумку і дорога займатиме половину корисного часу. Можна взяти напрокат Neris або ZelGear у виробників — але я весною не знав, що вони здають в оренду свою продукцію недорого.

У нас іще є юнацький веслувальний клуб із гоночними каяками, я навіть говорив із ними, але так і не дійшли ноги до покататися.