23.08.2013 - 20:29
Сьогодні хочу підвести підсумки по Карпатах — наразі, матеріал вичерпано. Впродовж сімнадцяти довгих днів, щоразу я вас радував новими фотографіями, а ви мене — коментарями. Ярко навіть назвав це погодинними фотозвітами. Можна так сказати, відчув себе тревел-блогером. Тобто, я і раніше публікував фотографії з поїздок і ще публікуватиму — життя продовжується — проте, не так масово. Безперечно, наступного літа я захочу поїхати знову — або знову з Ярком, якщо він організує, або без нього. В решті, можна поїхати у Верховину до Василя Кобилюка — керівник рятувально-пошукової служби займається, серед іншого і туристичними прогулянками по горах — щоб було кого шукати і рятувати.
Поки ви не втомилися від моєї писанини, ось вам посилання на всі інші дописи про Карпати:
- Село Микули́чин
- Гора Свинянка
- Питання житлове
- На чому їздять по Карпатах?
- Вихід на Костел
- Мегагойдалки
- Притоки Прута
- Полонинне господарство
- Вихід на Маковицю
- Вихід на Говерлу
- Звідки витікає Прут
- Транскарпатська залізниця
- Трішки Закарпаття
- Цікава хімія
- Музей Карпатського біосферного заповідника
- Трішки Івано-Франківська
Цей список з посиланнями на стенделон, ЖЖсти дивляться календар журналу за серпень. Так ось, тут могла-би бути іще гора імені Річарда Хаммонда, проте я в передостанній день полінувався на неї іти. Іще тут могли бути світанкові знімки із гір, але я також... ну, ви зрозуміли.
Тепер я багато чого хочу купити — наприклад, наплічник для одноденних походів, бо наявний з однією шлейкою і годиться для цього не дуже добре. Хочу собі такий Garmin — карти на фінскому телефоні добрі при поїздках населеними пунктами, та-й автономність у телефона, при користуванні навігацією, вкрай низька. До слова, зв’язок у горах є багато де, я телефонував додому з Говерли.
Можливо, хтось мене підсадить на труЪ туризм — з наметами, куди хочу, туди і йду, або на велосипедах. Але для цього треба багато чого купити — великого наплічника, намета, спальник та туристи перелічать далі самі. До наступного року я наврядчи все це матиму, тому іще поїду матрацно.
Тепер трішки цифр. За час публікації дописів про Карпати різко зросла активність у ЖЖ — мене прийшло читати аж 15 чоловік. Не всіх я взаємно зафрендив — ну, вибачайте, я часто не маю часу читати нові надходження у стрічці, тому більшість дописів просто прокручую. Якщо поділити загальну суму потрачених грошей на кількість нових читачів, то кожен мені обійдеться в 200 гривень. Дорогі, зарази. Жартую, адже тратився я не для цього.
Із собою в поїздку я не взяв ноутбука, вирішив, що обійдуся, та-й громіздкий він для цього. Взагалі, не заважало-б мати маленького нетбука, без претензій на продуктивність системи, аби злити фотографії із карти пам’яті і, можливо, щось попідписувати. Взагалі, дні у нас протікали так, що нудьгувати не доводилося — або ти спиш, або їсиш, або кудись їдеш чи ідеш, або переш свої речі, або миєш свою спітнілу персону в душі. Ну, буває, пиво пили чи шашлики їли.
А, іще — на наступний рік треба купити штатива, як мінімум. Як будуть гроші — широкоформатного об’єктива. Затратне це діло — фототуризм, що не кажи.
Під час поїздок було зроблено 1971 кадри, із них опубліковано 296 — іще деяку кількість я відправив по пошті тим, хто зі мною їздив. За час роботи над матеріалами я зробив сталий водяний знак для фотографій — щоправда, поки-що я його розташовую за допомогою GIMP, імпортуючи контур із SVG-файлу.
На початок поїздки я взагалі не знав, що є в Карпатах окрім Буковелі, тепер уже маю плани на наступний рік. Зокрема, хочу покататися на карпатському трамваї. От і все, на останок фото в кращих традиціях Джекі Чана.
По Карпатах я закінчив, але, все одно, не перемикайтеся.