15.08.2013 - 22:50
Сьогодні, як я і обіцяв, поліземо на Говерлу. Якась така різниця між сусідніми дописами — маленька Маковиця на відшибі Карпат і найвища вершина України. В решті, не всі із групи хотіли на неї йти — мовляв, немає більше гір у Карпатах окрім Говерли і все таке. Одні на ній уже бували, але далеко не всі. Ярко вирішив ситуацію, зістикувавши вилазку на Говерлу із тим, про що я напишу завтра. Власне, в цій ситуації плюси та мінуси поїздок з великою групою — з одного боку у всіх різні уподобання та ходові якості, тому важко обирати маршрут, з іншого боку є досвідчена людина, яка повела туди, куди я сам-би не поліз. Отже, вранці, добре поснідавши, ми завантажилися у бусик і поїхали в далину.
Найлегші шляхи на Говерлу починаються в урочищі Заросляк, де знаходиться одноіменна спортивна база. Тобто, наші задниці вивезли на висоту понад 1200 м. і нам залишилося піднятися нижніми кінцівками лише на 800. В тім, це вдвічі більше, ніж ми вилазили на Свинянку. Ярко казав, що маршрут простий і на Говерлу підіймаються пацанчики в трєніках та шльопках і з пляшкою в руках. Я пізніше зробив припущення, що то переодягнені спортсмени із Заросляка.
1. Отже, ми вилазимо із бусика на стоянці, нам вслід із автомагнітоли лунає голос Віктора Цоя — Следи за собой, будь осторожен! Добре, будемо. Тут-же торгівля сувенірами і, саме головне, дощовиками — турботливі торговці запитували, чи ми маємо їх при собі. Але не менш турботливий Ярко (гм, піар виходить) перед виїздом до Карпат завбачливо розіслав поштою усім список потрібних предметів, тому продавці на нас не заробили. В тім, не ми одні тут, гадаю, виторг за день буде, не стояли-б вони тут. До речі, за час відпочинку в Карпатах нам жодного разу на дощ не пощастило.
2. Дорога і справді витоптана. Взагалі, є два шляхи на вершину — більш пологий і довгий, яким ми пішли, і більш крутий та коротший. Іще є схема на початку маршруту, де показані небезпечні ділянки, де можна натрапити на дуже крутий та кам’янистий схил і ... Віктор Цой попереджав. Ну, влітку тут іще все гарно видно, хоч погода хмарна, проте без туману, а от є любителі полізти на Говерлу взимку, навіть Новий Рік на ній зустрічали. Якщо не зважати на корінці, через які легко перечепитися, то перша частина підйому дуже легка і приємна насправді. А іще тут тече Прут — той само, що і в Микуличині. Якби він був повноводніший, то додому можна було-б на рафтах повернутися.
3. Вказівники туристичних маршрутів — заблукати не вийде, наскільки тут усе находжено. Водій, який віз нас із Микуличина до Івано-Францівська в останній день відпочинку, казав, що має знайому сім’ю, яка виходить декілька раз на рік на Говерлу, при чому, на все про все 5 годин — 2,5 на підйом, годину там і 1,5 на спуск.
4. Ярко нелегально перетинає кордон. Я люблю публікувати фотографії цікавинок без людей, але виявив, що у мене цей стовпчик тільки з кимось. Так ось, тут проходить старий Чесько-Польський кордон. До 1939 року Закарпаття належало Чехословакії, а Львівська та Івано-Франківські області — Польщі. І чому москалів всі вважають окупантами, а поляків, австрійців та інших сусідів — ні?
5. З одного боку літери CS з іншого PL. І дата — 1920 рік. Сюдою і по сьогодні, за старими картами, гуляють поляки та чехи, по своїх кордонах. Поки ми зробили привал і розглядали цей стовчик, одна учасниця нашого походу, очевидно, не схотіла відпочивати і потопала уперед. Ми, вирушаючи, хватилися її, думали, що загубили, хтось, навіть, збігав назад, проте ні, не видно. Мобільного зв’язку в Заросляку немає взагалі, проте при підйомі вгору він з’являється, на Говерлі взагалі ловить повністю. Коли їй зателефонували, виявилося, що вона вже далеко забігла вперед і досить швидко.
6. Ближче до півтори тисячі ліс поступається місцем заростям кущів — тут ми наздогнали нашу учасницю. Прогулянка поки що приємна, ну, а попереду — Говерла. Тут вона здається не такою і великою. Пхе, якийсь курганчик, зараз ми на нього вистрибнемо. Хоча, стежка пролягає по вимитих водою камінцях, тому дивіться під ноги.
7. Погода хмарна, не жарко, уже починають вимальовуватися гарні краєвиди. Тоді я ще не знав, що Говерла збільшується по мірі того, як ти на неї вилазиш.
8. Іще один краєвид із більшої висоти - ми періодично робили привали, все-ж не спортсмени. Але думки про те, чому я покинув заняття в спортзалі, вже промальовуються.
9. Дзвіночки тут ростуть. Вони здається, самозапильні, бо яка то бджола сюди прилетить.
10. Наш шлях інколи нагадує великі сходи із вимитих водою камінців. Десь тут я бачив недопалка — значить, курці теж виходять на Говерлу. На вершині недопалків я не бачив, може не доходять. До речі, в нашій групі курців не бачив, якщо і є, то не активні.
11. Уже порядно втомившись, я виліз — ні, це ще не вершина Говерли, це такий собі приговерлок, або Говерлиця. Тут велика плоска витоптана площа, по якій, кажуть, гуляли у футбол. До першого аута, напевне — м’яча по схилу вже не зловиш.
12. Фінальний ривок — по камінцях ліземо догори. Я, щоб зекономити сили, йду зигзагами. Ті, хто помолодший, перед самою вершиною влаштували перегони.
13. Так, я виліз на вершину! Радісні зойки, оглядаюся навколо. Хмари так близько, можна почухати рукою.
14. Вершина гори, вибачте, засрана всіляким хламом. Незрозумілий обеліск обмальований та обліплений до неподобства.
15. Потворний тризуб і плита, в якій зібрано всі землі Твої, Україно. На фоні цього усі фотографуються, що додає цьому місцю попсовості — знімок нашої групи зі мною в складі не додається.
16. Зараз я помовчу, а ви подивитеся краєвиди навколо.
17.
18. Здається, погодна обсерваторія.
19.
20.
21.
22. Якби була сонячна погода, може вийшли-б кращі знімки, а так довелося витягувати контрастність. Десь далеко, над долиною, між хмарами пробивається Сонце.
23. Собака-говерляка прийшов з іноземними туристами і виконував найвищі в Україні апорти.
24. На Говерлі добре, але пора спускатися донизу. Назад ми йтимемо іншим маршрутом, про який я напишу завтра. Спуск із Говерли в напрямку сусіди — гори Брескул.
25. Нате вам іще краєвида.
26. Ну і ще дзвіночків
27. Так шкода спускатися із так важко набраної висоти. Оглянувшись, прощаємося з Говерлою і обіцяємо сюди повернутися колись в майбутньому. Скільки емоцій, скільки захоплення.
Отже, на сьогодні все. В наступні дні чекайте на фантастичні красоти, транскарпатську залізницю та форелеве господарство в Закарпатті. Не перемикайтеся.