14.08.2013 - 22:54
1. Сьогодні я покажу вам камінці, камінчики, каменюки, маленьку змію та трішки краєвидів. Назвемо це все гора Маковиця — вона маленька, немає і кілометра над рівнем моря. А ще із неї видно, як закінчуються Карпати. Ну і ще тут є стежки Довбуша — еколого-пізнавальний маршрут, на який ми, навіщось, взяли екскурсовода.
2. Читач Alex запитував, чи ми на гору нічим не їхали, бо, напевне, вважає наш виїзд на Ліснівський хребет неприпустимим матрацництвом. Так ось, поспішаю його проінформувати, що з Микуличина до Яремче ми проїхалися маршруткою. Але по горі все-ж на своїх. При вході на маршрут, окрім budka with baryga sitting here (© noddeat), розташовані лотки із всякими сувенірами. Увагу привернула велика кількість бейсбольних биток і дерев’яна катана — типу, карпатські сувеніри.
3. Отже, входимо в парк і бачимо камінці. Ці потесані сучасними майстрами.
4. Розбавимо камінці гарними краєвидами на Яремче. Міста не видно, повірите, що воно там, за деревами.
5. В цьому місці Прут протікає крізь найвужче місце.
6. По всьому маршруту розставлені інформаційні таблички, що розказують про опришків та природу.
7. Знову камінці.
8. Ярко пішов домовлятися з гадюкою, проте вона швидко сховалася у щілину і прошипіла щось типу, що сьогодні без макіяжу і фотографуватися не хоче.
9. Іще одна каменюка у вигляді стола — поки екскурсовод щось розповідала, фотографи полізли доверху. На жаль, не можу нашу провідницю дописути до її колег 80-го рівня.
10. Зверху камінці і табличка, що просить забирати своє сміття із собою.
11. Стежка йде між камінцями.
12. А давайте заліземо у ці камінці! Колись я писав про легенди, створювані самими екскурсоводами, сьогодні до такої віднесемо камінь вірності, який прищемить кожного, хто ходить наліво.
13. Всередині темно і сиро — незатишно, коротше.
14. Вилазимо з другого боку, а там теж каміння.
15. Екскурсовод Віра за зовнішнім виглядом оцінює професійність фототехніки.
16. Дивується, чому ніхто не лякається змії, натомість усі її фотографують. Цей полоз сховатися не встиг, мусив плазувати перед об’єктивами.
17. Ось цей комплекс каменюк називається коморами Довбуша — сюди люди зносили їм запаси.
18. Тут ми залишаємо екскурсовода і ліземо самі на Маковицю. Іще більше камінців.
19. Тут я хотів вписати жарт про те, що Маковиця чекає на noddeat'a, проте не буду.
20. Вилізли наверх і там побачили комунікаційну вежу. До слова, в горах мобільний зв’язок працює переважно гарно.
21. Не встигли ми пройти далі, як група застрягла в кущах дикої малини.
22. Вийшли з лісу — навколо гарні види. Закінчується Яремче, далі Делятин, Надвірна і закінчуються Карпати — звідси видно рівнину.
23. Я вже писав про релігійність місцевих — ось такі символи навіть на висоті. А взагалі, на вершинах часто можна зустріти хрести.
24. Березняк. Ось куди навесні йти по сік.
25. Вершина Маковиці. Ми туди дуже хотіли дійти, проте стали на привал і влаштували фотосесію. Фото мене на фоні гір не додається. Фото мене, який фотографує Canon’ічного сусіда, який фотографує краєвиди також не додається — мені його просто іще не прислали.
26. Із рівнини на нас швиденько насуваються важкі хмари — хоч у кожного в сумці є дощовики, проте ми пішли донизу, в Яремче. Але хмари так до нас не досунули — весь день був погожим.
На сьогодні все, в наступних дописах — ми вилазимо на Говерлу; ми злазимо із Говерли — про це окремий допис із неземною красотою. Не перемикайтеся.