16.08.2013 - 19:35
Отже, вчора я залишив вас злазити із Говерли та милуватися краєвидами. Маршрут, яким ми почали це робити, веде по Чорногірському хребту на ряд цікавих вершин, але щоб їх обійти треба перестати бути матрацником, розжитися на великий наплічник, наповнений самими необхідними туристу речами та пляшками з пивом — без них тут, очевидно, ніяк. Але ми цього не зробили, у мене за спиною були лише дощовик, пляшка води, бутерброд і фотоапарат, тому наш шлях проляже дещо ближче. Власне, ми повернемося сьогодні в Заросляк, де нас чекає бусик і Віктор Цой в магнітолі переживає, аби всі стежили за собою і були обережні.
1. З Говерлою, як я вже казав, сусідствує Брескул, а далі — Пожежевська і, наскільки я розумію. та метеостанція, на яку я вказував вчора, власне, на ній і знаходиться. Між горами знаходиться гарний перешийок, з якого також відкриваються чудові краєвиди.
2. Поверхня покрита травою та мохом і дуже-дуже м’яка — таке враження, що я зараз кудись провалюся. Сюдою ведуть промарковані маршрути і є вказівники.
3. Але ми з маршруту відхилилися вліво (ящо йти в сторону Говерли, то вправо) і перед нами відкрився великий котлован, іменований Брескульським котлом.
4. Вузенька стежечка веде донизу, а на дні видно якийсь струмок — то Прут.
5. Мене сьогодні остаточно допиляли з приводу відсутності людей на моїх фото, дякуйте Ярку, ось вам фото групи, що спускається в котел. Фото мене не додається, оскільки я по той бік.
6. Ось тут починає текти річка Прут. Власне, це одне із двох джерел, що на дні котла стікаються в одне русло. Я десь тут допив свою мінералку і набрав води.
7. Протилежна сторона котла відкрита, тудою витікає Прут, утворюючи прутські водоспади і тудою ми поліземо. Як я казав, ми відійшли від маркованого маршруту, але стежка тут є, хоча далі вона буде досить важкопролазною. Ще була думка, що буде, якщо гарненько загатити вихід із котла — вийде великий та холодний високогірний басейн.
8. Тут дуже затишно, навіть, місцями, є дерева. Ми оглядаємося навколо, крутимо головами — тут із нас ніхто не був. Красота неймовірна і фотографія цього не передає. Наступного разу, окрім штативу, треба прикупити дуже ширококутний об’єктив, бо не діло.
9. Тут два струмки Прута зливаються в один, а поруч, на камінцях, плямкають та фотографуються туристи.
10. А дехто зловживає фотографією. Запевню, що не тільки я.
11. Пообідавши та відпочивши, йдемо до виходу із котла, там, де водоспад.
12. Прут уже починає стрибати по маленьких поріжках.
13. Іще один погляд на котел — от звідти, зверху, ми спустилися — стежка була досить важкою і з камінцями.
14. І не скажеш, що десь на висоті фото зроблено.
15. Перші сегменти водоспаду — стежка тут роздвоюється на більш пологу і в обхід красоти та більш круту, але по красотах.
16. А ось звідси ми зараз будемо злазити. Следи за собой, будь осторожен — долинає десь голос Віктора Цоя. Місцями продираючись через кущі, місцями тримаючись за них, ми злазили донизу, роззявляли роти і фотографували.
17. Якби я був Прутом, то побоявся-би стікати сюдою, а промив-би собі дорогу кудоюсь полегше. Неодноразово ми перелазили потік з одного берега на інший там де пороги.
18. Спустилися трішки нижче і маємо змогу оцінити висоту уже дивлячись догори. Після дощику тут, напевне, тече дебелий потік, проте місцевість ця в такому разі стає абсолютно непрохідною.
19. Ще нижче — це звідси ми злізли щойно. Знайдіть на фото дві дівчинки з Ніконами — одна із них не менша зловживальниця, ніж я. Десь у неї є сторінка на Мордокнизі, проте без реєстрації там нічого не видно.
20. Тут уже ліс росте нормальний.
21. Щось типу ялинок — дуже красиво, я, навіть, на фоні них сфотогравувався.
22. Іще раз подивимося на водоспад іздалеку. Місцевість тут заболочена, я раз ногою необачно вліз у грязюку, потім вдома чистив взуття.
23. Ярославові розказні про пацанчиків в трєніках та шльопанцях, які підіймаються на Говерлу, напевне, не вигадка, але от зі спуском у них вийшли проблеми. Не розумію, як можна у такому взутті виходити кудись за межі власного дому.
24. Хоч ми уже спустилися на значну висоту, не забуваємо, що ми зараз іще досить високо — на рівні Явірника чи Хом’яка — і нам іще спускатися до стоянки на Заросляку.
25. Сходинки — напевне, хтось зробив спеціально щоб не зсувалася земля. Ярославові хлопці назвали їх східцями до пекла, але, насправді, це східці до Заросляка.
26. Прут тече далі донизу, збираючи оточуючі струмки і збільшуючись.
27. Нарешті ми прийшли до стоянки, залізли в машину і поїхали донизу. По дорозі звідси зупинилися, щоб іще раз глянути на Говерлу, Брескул і Пожежевську, що маячіли вдалині. Завтра ми їх іще раз побачимо, але також здалеку і через брудне скло.
Це був один із найбільш сповнених враженнями днів. Проте попереду є іще багато цікавих моментів, не перемикайтеся.