Наступного дня у нас був вихід на гору Костел, яка трішки вища за Свинянку, на неї дещо важче виходити і вершина її скеляста — власне, та скеля вважається найвищою в Карпатах.

1. Якщо Свинянка фактично нависала над нами, до до Костелу довелося топати в інший бік села, кілометрів з чотири. Ось село з іншого боку і та вершина, де ми були минулого дня.

Микуличин і Свинянка

2. Підйом поки пологий і приємний, по дорозі.

Пологий підйом

3. Також ми дізнаємося, від кого можна отримати на горіхи, якщо похуліганити в лісі.

Знак лісництва

4. Електробудка з трансофрматором? Ні, звичайний людський гараж.

Смертельний знак

5. Молоді ялинки такі гарні і рівні. Тут не тільки рубають, а-й щось садять таки.

Молоді ялинки

6. А під ялинками таке. В цілому, погода посушлива, тому грибами не рясніє.

Гриб

7. Якісь неправильні дівчата — побачили плазуна, ні, щоб верещати — так вони фотографують. В групі три панянки з Ніконами — дві дзеркальні і одна прос’юмерка.

Полоз

8. Знову гарні пейзажі. Але далі підйом стає крутим, тому я заховав фотокамеру у рюкзак, заодно подумавши, що було-б гарно розжитися на екшн-камеру, щоб руки вільні залишалися. Із-за цього пропустив пару смачних камінців.

Гірські пейзажі

9. Дістав уже зверху — ось ця скеля, вона крута. Тут виявилося, що я боюся висоти. Не так панічно, можу себе заставити полізти, але для цього треба час. Бігати по скелях у мене не вийде.

Скеля на Костелі

10. В тім, краєвиди захопливі і я поліз нагору.

Камінці на Костелі

11. Пейзажі відкриваються просто шикарні — якщо не полінуюся, зроблю окрему підбірку видів із вершин. Думаю, якщо я так полажу, то звикнуся — все-ж колись абсолютно нормально проходив простий альпіністський маршрут в Криму — звісно із страховкою. І в низ дивився нормально.

Вид із Костела

12. Пора спускатися донизу.

Скеля згори

13. Спуск був, безумовно, легшим, хоча і тут проявлялася особливість Ярослава — зараз він говорить, що йтимемо неспішно і по пологій дорозі, через п’ятнадцять хвилин група, висолопивши язики, чухрає за ним крутою стежиною.

Ліс на Костелі

Ну от і все — у підніжжя гори ми натрапили на гарне джерело, де затрималися, поповнили запаси води і відпочили. Далі заплановано до публікації — мегагойдалки Микуличина, каньйон Прутця Чемегівського, водоспад Гук Женецький і виїзд на полонину до овець. Не перемикайтеся.