21.08.2013 - 22:52
Сьогодні буде розповідь про музей Карпатського біосферного заповідника, що знаходиться відразу за Раховом по дорозі на Ділове. Взагалі, я не любитель краєзнавчих музеїв, вони дещо нудні та одноманітні — народні костюми, інвентар, інтер’єри, посуд, картини місцевих художників. Проте як проміжний пункт в нашій подорожі, він цілком годився. Експозиція розділена на три частини — природа Карпат, життя гуцулів і тераріум на цокольному поверсі. Отже, подивимося, що там. Освітлення дуже тьмяне, тому знімав на ISO6400, спалахом користуватися не хотів. До речі, на фотозйомку тут всім байдуже — ніяких табличок та пунктів у прейскуранті. Всім би так.
1. Зустрічає відвідувачів упорота рись — не так давно по інтернетах була популярна фотографія чучала лисиці в сидячому положенні — гадаю, щось між ними є щось спільного.
2. Дуже цікава скринька для пожертв — з прозорими дверима. І зошит для відгуків — якось не дійшли руки їх почитати.
3. Карта і макет українських Карпат. Колись людська цивілізація дійде до того, що кордони стануть непотрібними — тоді можна буде вільно гуляти по всіх Карпатах — від Польщі та Словаччини до Румунії. Сподіваюся, я до того часу доживу і буду іще здатний на такі прогулянки.
4. Музей показує біосферу Карпат — ось дерево та його мешканці. Їх чучала якісь більш приглядні і не упороті.
5. Карпатський ліс. Тут варто іще розказати про те, що таке праліс — це ліс, у якому ніколи не велася, або дуже-дуже давно (років з 500) не велася ніяка господарська діяльність. Висохлі та відмерлі дерева ніхто не вивозить, стовбури лежать на землі і згнивають. Навіть якщо дерево упало на стежку — максимум, що можна, це прорізати прохід. У Карпатах є декілька пралісових масивів — таких, як Марамош чи Свидівець, треба якось там побувати.
6. Ось первісні гуцули — вони жили в печерах. До слова, якщо печера велика, то обживалася лише привхідна частина — вглиб ніхто не заходив, бо боялися духів, що там живуть. У одному із епізодів телеперечі "Унікальна Україна", в Молочній печері можна побачити, як такий дух із глибини печери пристає до співробітника заповідника Василя Покиньчереди і заважає йому розказувати цікаві речі перед камерою.
7. За допомогою таких інструментів первісні гуцули виживали.
8. Первісні гуцули мочать печерного ведмедя — схоже, він теж упоротий. Чучала в музеї, на жаль, не представлено — пустили на шкури.
9. Взагалі, про природу розповідається багато, зокрема, про різні кліматичні зони, залежно від висоти над рівнем моря. Далі переходимо до гуцулів минулих століть. Млин та супутні пристосування.
10. Взуття від Salamander. Сама саламандра буде показана пізніше. Я думаю, якби трішки більші, то можна було-б використовувати замість човнів.
11. Гуцули доять овець — ми це вже бачили вживу. Екскурсовод... ні, не упоротий, навіть розказує краще, ніж його колега на стежках Довбуша, але якось так тихенько, ніби вчора вечір удався на славу.
12. Трембіта така довга, що якщо її заткнути з обох боків, то можна переносити стратегічний запас міцного самогону. Ну, а для того, щоб зіграти, доведеться відкрити — ну і не виливати-ж самогон. І свіжим будзом закусити.
13. Це я колись побачив на листівці — називається загатою. Використовується в лісозаготівельній промисловості — перед нею формуються плоти з стволів дерева перед сплавом, потім відкривається і починається рафтинг на дровах. Цікаво, чи не зносить її щовесни річка типу Тиси? А, взагалі, симпатична була-б хатина над водою.
14. Гуцульський рафтинг на дровах — сплав дерева був дуже важкою і небезпечною роботою, дуже легко було загинути чи стати калікою. На ноги взували металеві підкови, щоб не ковзатися по дереву.
15. Ось вертеп. Колядки тут тривали по тижню, так як густина населення дуже низька, хати розкидані далеко по горах, поки всі обійдеш, а треба всіх обійти. Костюмоване дійство — це вам не коляд-коляд-колядиця у виконанні лінивих школярів. Ви звернули увагу на персонажа справа позаду?
16. Розглянемо його ближче. На перший погляд він теж ніби якийсь упоротий, але ні. Поцілуйте мій полірований, дерев’яний зад, це-ж гуцульський робот Бендер!
17. Просте населення обкладали всіма мислимими та немислими податками, зокрема, податок на димар, на вікна, на вишитий одяг (!). Тому це не могло позначитися на тодішньому побуті та інтер’єрі.
18. Сватання на гуцульщині з розмахом.
19. Різний інвентар — був і одяг і ткацький верстат і посуд.
20. Спускаємося на цокольний поверх — там тераріум. В цьому скляному кубі Максим Чмерковський має бути капустянка, але ми її не знайшли — навіть під кору заглядали.
21. А от саламандра на місці. Хоча рухалося все це господарство неохоче, лише зрідка міняло позицію. В тім, фотографувати легше, тим більше, що освітлення досить тьмяне.
22. Саламандра ближче.
23. Жаба. До речі, в суботу зустрічайте в блозі велику жабу з жабенятами.
24. Іще жаба, відпочиває на воді. Я так не вмію — хоча, колись на морі бачив чоловіка, який лежав на хвилях як дровиняка — лежить непорушно і гойдається.
25. Поруч акваріуми з рибкою — цікаво поруч поскладалися.
26. Черепаха нікуди не поспішає — та-й нікуди їй.
27. На цьому ми полишаємо музей — ось вам іще один гарний навколишній краєвид.
На цьому все, залишилося іще небагато фотографій, скоро буде завершення Карпат, а то, відчуваю, вони вам уже набридли.