19.08.2013 - 19:26
Я сьогодні вирішив трішки полінуватися і опублікую маленький допис — всього на вісім фотографій. Справа у тім, що я думав на Закарпаття робити всього одну публікацію — але проглянув фотографії і виявив, що одною не обійдуся. Перш за все я забув за музей Карпатського біосферного заповідника, який ми відвідували в той день, а там теж є чого цікавого показати. Ну і окремо — заманушка для затятих рибалок. Крім цього залишилися деякі гарні фотографії із Рахова та околиць, які також варті уваги. І з них я розпочну.
1. Пам’ятник гуцулові. Богдан казав, що гуцул — це такий-же українець, тільки дикий. Іще тут це слово, часом, пишеться через о замість у. Власне, рахівщина — це також гуцульщина, хоча адміністративно вона належить до Закарпатської області.
2. До речі, я колись думав, що між Прикарпаттям та Закарпаттям є ще якесь ні при ні за — просто Карпаття, проте його немає — чи, може воно заховалося в одному із тунелів, що ми проїхали. Але гори тут відрізняються — якісь більш стрімкі, більш волохаті. Хочеться на наступний рік приїхати сюди — Ярко навіть казав, що пошукає варіанти із поселенням. Але річка Тиса тихенько подивляється на всі ті мости, підпірні стінки, будинки, що люди понабудували навколо і обіцяє наступної весни розібратися із усим цим неподобством. Справа у тім, що долина річки вузька і всі гірські сніги навесні дарують радість людям.
3. В місті ми поснідали — ціни в місцевому ресторані були не набагато більші, ніж у столові, що в мене на роботі. Якщо сильно не розганятися по стравах, то можна за 40 гривень нормально поснідати. Після цього сіли у автобус і поїхали в напрямку Костилівки по Ужгородській трасі. Кажуть, що у Рахові найбільший перепад висот по місту — це наочно видно по відірваних ручках у автобусі.
4. Коло музею Карпатського біосферного заповідника ми побачили наметове містечко. Свідомість українця асоціює це з наколотими оранжевими апельсинами, але насправді це дитячий табір здоров’я — тільки чому так близько до дороги. Дітки там робили зарядку, коли ми тільки прийшли, але цей процес я знімати не став.
5. Фонтан неподалік плюється — напевне, в нього залили неякісну воду. Чи пива теплого. Тому підходити близько не варто.
6. Це іще початок серпня, ще, якби, літо не пройшло, а вигляд золотий. Взагалі, яскраве передобіднє сонце тут створює неймовірно контрастні та насичені пейзажі.
7. Ось, наприклад, навколишні гори. Хочу по них походити!
8. Іще ми хотіли подивитися на "центр Європи", але там прикордонна зона, а двоє наших не взяли паспортів. Ну, а прикордонник захотів в усіх подивитися. Він-же їх навіть не читав — просто побачив, що у мене є. Після цього читаєш, як noddeat вільно гуляє по кордонах країн Шенгензони, де на нього усім начхати — власне, там і нікому чхати, кордони порожні. Так ось, ми плюнули на то, розвернулися і пішли до форельного господарства, про яке в наступних дописах.
На сьогодні все, не перемикайтеся.