28.05.2020 - 02:00
1. Засидівшись вдома більше двох місяців і пропустивши купу запланованого туризму, я нарешті повертаюся до активного життя. Поки що без використання громадського транспорту, недалеко від дому. Я давно хотів сплавитися по Росі вище за течією від Білої Церкви. Тож сьогодні у випуску — дводенний водний похід від Володарки до греблі в селі Глибічка коло Білої Церкви.
За великим рахунком, можна було би дійти до самої Білої Церкви, але нижче греблі я багато катався і там мені все знайоме. А сама гребля досить незручна в обносі, тож я вирішив нею закінчити.
Маршрут, в загальному, не нудний — були обноси і проводки. Загальна дистанція — приблизно 38,5 кілометри, а якщо йтимете до міста — накиньте іще 10-12. Частина маршруту — не для низької води.
2. Для старту у Володарці я знайшов точку 49°31'49.46" 29°56'1.84" — сюди добре заїхати легковиком чи бусом, є місце для стапеля і зручно ставати на воду. А ще не дуже далеко центр міста, де можна закупити продуктів.
3. Тут Рось взагалі не схожа на те, до чого я звик — маленька, вузенька, міленька, поросла річечка із гусями, качками та чаплями. Власне, вона така і є, тільки в деяких місцях зарегульована, а тому ширша.
4. Чапель тут повно. Переважно білі, але бачив і сіру. Взагалі, птахів досить багато, хоч і береги досить заселені і не дикі. Варто зауважити, що там, де чаплі, там і мілина. І скоро наша навантажена для походу байдарка торкнулася дна, довелося її вести.
5. Між Володаркою і селом Логвин виходимо на чисте русло — але рано радіти, воно таким буде не завжди.
6. І зовсім скоро ми уперлися в завал — вузьке русло перегородив стовбур дерева. Якби він був трохи вище, можна було би пройти під ним, або нижче — тоді переплисти. Сам стовбур досить тоненький щоб на нього вилізти і перекинути байдарку через, тож довелося вилазити на беріг.
7. Непогане місце для першого привалу знайшлося на мальовничому повороті річки: 49°34'19.30 29°55'26.42". Але якщо ви йдете великою компанією у кілька човнів, то тут буде тісно паркуватися.
8. Далі річка досить сильно поросла і довелося шукати оптимальний шлях поміж латаття. Траплялися мілкі ділянки, але вони проходилися без проблем.
9. Я звик, що береги в Росі часто круті і високі, а тут були пласкі і без дерев — тож ми були відкриті для вітру, а погода в цей день була не найкраща.
10. Утім, за Михайлівкою, береги стали закритими — в одному місці майже утворюючи зелений тунель. Тут трапляється чимало хороших стоянок. Ми, тим часом, наближаємося до водосховища в Городищі Пустоварівському, тож перед тим, як його проходити вийшли на привал орієнтовно тут: 49°37'11.96" 29°57'4.38". В цьому місці стоїть знак "Нерестилище" і під час весняної нерестової заборони не можна навіть пересуватися на човнах. Утім, цього року вона пройшла раніше і ми нічого не порушували.
11. Далі береги розходяться і ми йдемо між стінами очерету — виходити ніде аж до самого Городища Пустоварівського. Обстановка нагадує Прип'ять коло озера Люб'язь. Дме вітер і я відчуваю, що як закінчаться очерети, буде важко йти.
12. Але водосховище — то гучно сказано, це великий ставок. Більшість площі якого заросла очеретом. Ближче до греблі, де чисто, ширина вже мала, а береги забудовані, тож вітру вже немає.
13. У Городищі Пустоварівському я був, але тоді і не думав, що тут сплавлятимуся. Гребля незручна тим, що прямо за нею круті береги і обносити дещо далеко. І зручна тим, що можна зручно висадитися прямо на неї. Ми понеслися по правому берегу — повз млин, який зараз житловий будинок. Заодно пронесли камінці, щоб не проводити тудою байдарку.
14. Тут досить непоганий облаштований пляж та зона відпочинку. Відразу за нею через усе русло розсип каменюк, які ми пронесли заодно. Якщо ви подорожуєте декількома екіпажами, є можливість когось залишити коло речей зверху і знизу щоб носити розвантажені байдарки. Нам удвох же довелося волочити все відразу.
15. Після греблі русло річки йде в долині і захищене від вітру. Також з'являються круті гранітні береги, до яких я звик.
16. Також ми побачили високий глиняний беріг із колонією птахів — навіть не знаю, хто там так живе. Колись бачив таку колонію бджолоїдок.
17. Далі ми побачили, як нам дорогу переходить лелека. І зрозуміли, що зараз знову буде дуже мілко. Слід за лелекою через річку переїхав дядечко на мотоблоці — він же сказав, що так триватиме іще метрів 700-800.
18. Тож певний час ми знову тягнули байдарку. Читав звіт про літній сплав, де в цьому місці взагалі немає води, туристам довелося нести все по березі.
19. Такі мілкі ділянки траплялися нам іще декілька раз — іще двічі ми вилазили з байдарки. Корисна порада — якщо якийсь беріг крутий, старайтеся йти ближче до нього, там глибше.
20. Утім, у Яблунівці пригоди закінчилися і далі до кінця маршруту ані мілин, ані інших перешкод не було. Ми стали в центрі села — по лівому березі гарна зона відпочинку з лавочками та столиком. Гугол абсолютно нічого не знає про найближчі магазини, тож поспитали місцевих — він там недалеко: 49°41'15.88" 29°58'15.35". Тим часом, варто задуматися про ночівлю, адже пройшли ми десь із 25 кілометрів із великим обносом та проводками.
21. Стоянку ми знайшли не відразу. По правому берегу дачники та рибалки — там проходить дорога. По лівому — поля та лісосмуги, людей немає. Але і зручних місць немає. Одне таке ми нарешті знайшли тут: 49°42'15.06" 30° 0'27.72". Воно не ідеальне — не дуже зручна висадка та погано шукати місце для намету. Але сюди немає автомобільного шляху і у вихідний тут було безлюдно.
22. Утім, із переваг — столик із лавками та величезна кількість сушняку у найближчій лісосмузі. Тож тут ми і запаркувалися на ніч. В перший день ми пройшли близько 28 кілометрів, приблизно дві третини. Теоретично, якщо йти без багажу по високій воді, то можна пройти все за один ходовий день. Але треба бути трохи тренованим.
23. Так як нам залишилося менше третини маршруту, тож увечері ми довго куховарили і просто сиділи, а на другий день дозволили собі поспати довше.
24. В цьому місці Рось набула такого вигляду, до якого я звик — високі гранітні береги. Ми наближалися до села Городише. В неділю на берегах було дуже багато людей, як рибалок, так і шашличників.
25. Місцями гранітні береги буквально нависають над водою. В цьому місці русло ширшає, так як ми наближаємося до Трущанського водосховища.
26. Водосховище значно більше за те, що перед Городищем Пустоварівським — тут долина Росі більша і вона зливається із Раставицею. По ній я сплавлявся минулого року. А ще тут ганяють моторні човни, але нам вони не заважали.
27. Плесо чисте, не заросле — а на ньому ми знайшли два кам'янисті острови. Один досить великий, на нього можна висадитися і навіть заночувати. Але там, схоже, було качине гніздо, тож ми не стали туди лізти.
28. Другий острів геть маленький — я його раніше не раз бачив із берега і хотів підійти ближче. Він знаходиться в кінці маршруту.
29. Погода в другий день була сонячна та безвітряна, тож друга частина сплаву вийшла взагалі легкою. Так ми дісталися до греблі в Глибічці, де коло неї і закінчився наш маршрут.
В підсумку, сплавлятися було цікаво — на шляху виникали помірні перешкоди, що не давали нудьгувати. Краєвиди також дуже мінялися — від вузенького русла із пласкими берегами до крутих берегів із гранітними виступами. І нагадаю, що маршрут не для низької води. На цьому в мене все, не перемикайтеся, сподіваюся іще щось буде незабаром.