21.10.2016 - 12:00
Якби мене попросили охарактеризувати мою останню поїздку Закарпаттям однією світлиною, то ось вона. Тут видно, де я був, з ким і чим займався. Але про все по порядку.
Це — Ярослав. Він організовує тури. Все дізнається, про все домовляється, розрулює негаразди. І має в цій справі вже значний досвід. Можете поставити на його місце вашого улюбленого туроператора, суть не зміниться.
Рівно о сьомій п'ятдесят до вас на метро Мінська під'їде автобус, рівно о восьмій нуль-нуль ви вирушите в подорож. По приїзду вас уже чекатиме екскурсовод, а до обіду на стіл поставлять гарячі страви. Увечері ви ляжете в м'яке ліжко. Підозрюю, що Ярослав домовляється не лише за транспорт, екскурсію, харчування та готелі, а й за погоду. Пруф, можу іще пошукати.
Все в Ярослава гарно, але чогось бракує. Свободи. Туристичної романтики. Сідаючи до нього в автобус, ви підпорядковуєте своє життя на один-два-три дні чітко розписаному Ярославом розкладу. Автобус-екскурсія-кафе-екскурсія-готель-автобус. І варто вам трішки задуматися, звернути в сторону, помріяти, як вас поверне в стрій групи оклик — Підтягнулися всі!
Але за свободу та романтику треба платити. Комфортом, зокрема. І я пішов на такі жертви і цього року спробував неорганізований туризм. Спонтанний туризм з елементами трешу.
У нас не було щільної програми і я не побачив стільки, скільки можна охопити в турах від Ярослава. Приміром, в перший день ми відвідали лише два пункти — бункер та термальні води в Берегово, де не обійшлося без казусів, коли двох наших алкофагів скоро забанили. Хоча, в бункері ми мали час вилізти через ДОТи — організовані туристи туди не лазять.
З деякими речами вийшла невдача — зокрема до нас не приїхала мотодрезина, за яку ми домовлялися і покатушок в Шаланки на дегустацію не відбулося. Зате ми полазили по станції Хмільник, а Діаблочко прокачував скіл дипломатії у розмові з черговим по станції, який не хотів давати нам вагонетку, бо [перелік залізничних правил, за якими це не можна].
Полазили по залізничному мосту — організовані туристи на верх не лазять, просто ніколи.
Так як черговий по станції давати нам вагонетку на колії не хотів, а викладати фотографії в Інтернет треба, ми знялися на фоні хромакея, а я потім пройшовся по рейках і назнімав картинку для фону.
Вийшло фото та відео, так ніби ми справді катаємося на вагонетці — не відрізниш від реальності, але це все монтаж. Відео покажу згодом, якщо не полінуюся підготувати для публікації. Коротше, знайшли собі розвагу самі.
Тобто, неорганізований туризм це завжди якісь пригоди. Ніякий туроператор не подарує вам атракціону "П'ятеро з великими рюкзаками помістилися в дев'ятку (водій шостий)" — це я навесні так вночі їхав з Чорткова до Млинків.
Неорганізований туризм дає можливість відійти від запланованого, прогулятися навколо, зазирнути по закинутих будівлях. Ви нікого не чекаєте, вас ніхто не чекає. Нікому не заважаєте.
Цікаве також і фінансове питання. Три дні подорожі обійшлися мені якихось 1300 грн всього — із квитками, усім харчуванням та бухлом. Можна було б і дешевше, якби не посиділи в двох кафешках, а організували харчування самостійно. Організовано з Ярославом за ці гроші вийде з'їздити хіба що в Поліський заповідник.
Разом з нами в пансіонаті Енергетик ночувала група організованих туристів, які приїхали автобусом — так, як я колись з Ярославом. Вони напевне заздрили нам і мало не поцупили мого великого чудового термоса — разом із своїми. Поснідавши вони пакувалися до автобуса, а я дивився на них зовсім по іншими очима.
Коротше кажучи, поїздка у нас вийшла дещо розпіздяйською — можна було б зробити краще. Трохи непокоїть та велика кількість алкоголю, яку знищили мої компаньйони — хоча люди адекватні, увечері в альтанці вийшла хороша душевна розмова.
А я все мрію знайти серединку між цими двома крайнощами — комерційним організованим туризмом та тим, що у нас вийшло цієї осені. Щоб була певна свобода і романтика подорожі, але щоб без трешу. Самому їздити не цікаво, тому буду вдячним читачам, якщо підкажете компанію, до якої можна приєднатися.
На цьому в мене все, вдалих вам подорожей, не перемикайтеся.