Туристичний елементаль

1. Коли ми ходили на Ігрець, вітер був помірний. Проте пізно увечері здійнявся шторм. А так як наша садиба знаходилася на самому перевалі, то від поривів вітру будинок буквально ходив ходором. Нам на другому поверсі було дещо лячно.

На ранок я не був впевнений, що будинок досі знаходиться у Верховинському районі. Іще не був впевнений, чи ми взагалі по такому вітру підемо. До Писаного Каменю із перевалу також не дуже далеко, і не дуже високо — 6,5 кілометри в один бік і перепад висот всього 400 метрів.

1. Рік тому я почав туризм із Кривопільського перевалу. Замовив там кімнатку на дві ночі і з товаришем сходили на Кукул, Ротило та на Костричу. Тож я вирішив цього року повторити, тільки на іншому перевалі — на Буковецькому. І мені подобається такий підхід — малою компанією, дуже мобільно і дуже ефективно використали три вихідні.

У мене є друг, який тяжіє до Трахтемирова — їздить туди безліч раз, це його місце. Так от, моє місце — це Верховинський район. Мені тут добре. І настрою додавала пісенька Мертвого півня "Б'ютіфул Карпати".

Я був на Свидовці у 2018 році і він тоді мене вразив краєвидами. Піднімаючись на хребет, з певного моменту, починаєш відчувати себе ніби в іншому світі — усе земне життя із його проблемами та турботами лишається там, знизу. А ти, ніби, десь на Олімпі і це важко описати словами та не всім дано відчути.

Проте три роки тому ми піднялися сюди на підйомнику і ходили зі свіжими силами, тож Свидовець мені запам'ятався прогулянкою по міському парку. Ми налегко зганяли від витягів на Близницю Велику, а потім, до кінця дня, залюбки пройшли половину хребта і знайшли прекрасне місце для ночівлі. Зараз же у мене за спиною була сувора Братківська Велика, а перед нами — досить крутий підйом на гору Татаруку, яка вже є частиною Свидовця.

Я уже не пригадаю, як придумав цей маршрут... . Щось там тицяв по картах — як відомо, по картах ходити легко. Придумав піти із Бистриці через Братківську, перевал Околе, Свидовець на Кваси. Потім пізно та безтолково брав квитки, не на самі оптимальні поїзди. Але я все-ж цей похід придумав, спланував і з другом разом то сходили — і вийшло цікаво та неординарно.

Тож сьогодні перша частина нашого походу — з Бистриці через Братківську та перевал Околе. Братківська — вона така сувора як братки із 90-х. Читайте далі усе по порядку.

Сьогодні невеликий підсумковий допис по Чорногорі — уже без фотографій, суто практичні нюанси на випадок, якщо ви самі захочете пройти цей маршрут чи його частину.

Продовжую свою розповідь про похід Чорногірським хребтом і сьогодні заключна її частина. І з одного боку я ніби й находився, вже хочу в цивілізацію — душ, ліжко і їжа за столом. Але з другого боку я розумію, що скоро покидаю гори, а в такому разі мені завжди стає трішки сумно. А з третього боку ... про це я розкажу згодом.

Тож сьогодні ми підіймаємося на Петрос і спускаємося, спускаємося, спускаємося ... аж поки в очах не потемніє, а на ранок знову спускаємося і таки доходимо до Квасів.

Продовжуємо нашу подорож Чорногірським хребтом і в цьому випуску ми йдемо самою людною частиною маршруту, а я продовжую роздуми на природоохоронні теми — про заповідники, нацпарки, казуальних підкорювачів вершин та дядьків у будці зі шлагбаумом, які усіх "обілечують" і яких ми цього разу не зустрічали.

Також сьогодні у нас буде вечір із найкращими краєвидами та найсмачнішою джерельною водою.

Продовжуємо мандрувати Чорногірським хребтом — у минулому випуску ми дісталися до обсерваторії і далі продовжуємо дорогу Закарпатським туристичним шляхом. Сьогодні розкажу про наступну ділянку шляху і про іще два двохтисячники, тож ходімо.

Я давненько хотів пройти весь Чорногірський хребет від початку до кінця. Хоча до цього я уже бував на Говерлі та на Попі Івані, проте інші вершини тут я не ходив. Цього літа я нарешті зібрався туди. Мав іти з друзями, але вони відпали незадовго до походу. На щастя, знайшлася туристка, якій теж це виявилося цікавим, інакше йшов би сам.

Хоч похід і був запланований на середину літа, а маршрут — популярний, витоптаний та очевидний, але ходити в гори самому все-ж небажано із міркувань безпеки. Та-й я не вважаю себе інтровертом і соло не дуже люблю.

Тож у цьому та наступних випусках я ділюся самими ласими шматками із пирога вражень про мій літній похід Чорногорою. Початкова ідея була пройти хребет без єдиного траверсу, проте із напарницею було досягнуто компромісу відвідати усі двохтисячники, інші-ж вершини могли траверсувати. Також я не ходив досі в такі тривалі автономні походи і хотів побачити, як то мені буде.

Потихеньку розгрібаю необроблені відео. Ось вересневий похід на Чорногору.

Текстова версія тут. В наступному відео Дунай.