Туристичний елементаль

1. Коли ми ходили на Ігрець, вітер був помірний. Проте пізно увечері здійнявся шторм. А так як наша садиба знаходилася на самому перевалі, то від поривів вітру будинок буквально ходив ходором. Нам на другому поверсі було дещо лячно.

На ранок я не був впевнений, що будинок досі знаходиться у Верховинському районі. Іще не був впевнений, чи ми взагалі по такому вітру підемо. До Писаного Каменю із перевалу також не дуже далеко, і не дуже високо — 6,5 кілометри в один бік і перепад висот всього 400 метрів.

1. Рік тому я почав туризм із Кривопільського перевалу. Замовив там кімнатку на дві ночі і з товаришем сходили на Кукул, Ротило та на Костричу. Тож я вирішив цього року повторити, тільки на іншому перевалі — на Буковецькому. І мені подобається такий підхід — малою компанією, дуже мобільно і дуже ефективно використали три вихідні.

У мене є друг, який тяжіє до Трахтемирова — їздить туди безліч раз, це його місце. Так от, моє місце — це Верховинський район. Мені тут добре. І настрою додавала пісенька Мертвого півня "Б'ютіфул Карпати".

Я був на Свидовці у 2018 році і він тоді мене вразив краєвидами. Піднімаючись на хребет, з певного моменту, починаєш відчувати себе ніби в іншому світі — усе земне життя із його проблемами та турботами лишається там, знизу. А ти, ніби, десь на Олімпі і це важко описати словами та не всім дано відчути.

Проте три роки тому ми піднялися сюди на підйомнику і ходили зі свіжими силами, тож Свидовець мені запам'ятався прогулянкою по міському парку. Ми налегко зганяли від витягів на Близницю Велику, а потім, до кінця дня, залюбки пройшли половину хребта і знайшли прекрасне місце для ночівлі. Зараз же у мене за спиною була сувора Братківська Велика, а перед нами — досить крутий підйом на гору Татаруку, яка вже є частиною Свидовця.

Я уже не пригадаю, як придумав цей маршрут... . Щось там тицяв по картах — як відомо, по картах ходити легко. Придумав піти із Бистриці через Братківську, перевал Околе, Свидовець на Кваси. Потім пізно та безтолково брав квитки, не на самі оптимальні поїзди. Але я все-ж цей похід придумав, спланував і з другом разом то сходили — і вийшло цікаво та неординарно.

Тож сьогодні перша частина нашого походу — з Бистриці через Братківську та перевал Околе. Братківська — вона така сувора як братки із 90-х. Читайте далі усе по порядку.

Ніч на хребті була теплою. Тільки вітер трохи шарудів по сусідньому намету, що стояв без розтяжок. Я, розраховуючи на вересневу погоду, взяв свій новий осінній спальник та термуху для сну і в результаті спав напіввідкритим. Але навів будильник на схід сонця — раз уже стоїмо на висоті, значить треба не проґавити гарних краєвидів.

У вересні затіяв я сходити по Верховинському Вододільному хребту — той, який розділяє Львівську та Закарпатську області. В тих місцях Карпат я іще практично не був. Але тут досить проста логістика: до точки старту доїжджаємо поїздом, а точка фінішу недалеко від Воловця, що зручно. Також цей маршрут розрекламований на туристичних сайтах як дуже простий для походу на два вихідні попри свою протяжність. Тож я зібрав невелику компанію і ми пішли.

Поки я вдома і нікуди не їду, мав час та натхнення поробити відео із Кукулом, Ротилом та Костричею. Монтаж примітивний, практично без графіки — бо коли я затіваю щось грандіозне, то відео потрапляє в довгий ящик.

Під катом всі три відео.

Так як ми ночували в садибі над Кривопільським перевалом (присілок Буков'єн), то нам звідти до Костричі лишалося п'ять кілометрів ходу, тому я залишив цю гору на останній день — вранці ми сходили туди, після обіду повернулися до садиби, поїли, прийняли душ, зібралися і поїхали на вечірній поїзд. Тож сьогодні розповідь про гору Кострича.

В другий день моїх карпатських вихідних я запланував сходити на Ротило. Про цю гору я чув іще у 2017 році, аж тут виявив, що вона недалеко і можна влаштувати туди денний похід. При чому, маршрут веде по колу і дозволяє певну варіативність.

З Кривопільського перевалу, де ми ночували, до початку маршруту на Ротило, можна дістатися двома шляхами — або під'їхати до повороту на Волову, або пішки, перейшовши хребет Діл. Після першого дня, враховуючи свою не надто велику швидкохідність та слизькі сільські дороги, я другий варіант відкинув.

Половина зими пройшла, а я так снігу і не бачив. Тож вирішив продовжити минулорічну традицію і поїхав шукати його в Карпати. Взяв додатковий вихідний, знайшов невелику компанію, спланував подорож і поїхав. Сьогодні розкажу про перший день — прогулянка від Ворохти через Кукул до Говерлянського КПП.