Поки я вдома і нікуди не їду, мав час та натхнення поробити відео із Кукулом, Ротилом та Костричею. Монтаж примітивний, практично без графіки — бо коли я затіваю щось грандіозне, то відео потрапляє в довгий ящик.

Карпатські вихідні

Під катом всі три відео.

Так як ми ночували в садибі над Кривопільським перевалом (присілок Буков'єн), то нам звідти до Костричі лишалося п'ять кілометрів ходу, тому я залишив цю гору на останній день — вранці ми сходили туди, після обіду повернулися до садиби, поїли, прийняли душ, зібралися і поїхали на вечірній поїзд. Тож сьогодні розповідь про гору Кострича.

Кострича

В другий день моїх карпатських вихідних я запланував сходити на Ротило. Про цю гору я чув іще у 2017 році, аж тут виявив, що вона недалеко і можна влаштувати туди денний похід. При чому, маршрут веде по колу і дозволяє певну варіативність.

Ротило

З Кривопільського перевалу, де ми ночували, до початку маршруту на Ротило, можна дістатися двома шляхами — або під'їхати до повороту на Волову, або пішки, перейшовши хребет Діл. Після першого дня, враховуючи свою не надто велику швидкохідність та слизькі сільські дороги, я другий варіант відкинув.

Половина зими пройшла, а я так снігу і не бачив. Тож вирішив продовжити минулорічну традицію і поїхав шукати його в Карпати. Взяв додатковий вихідний, знайшов невелику компанію, спланував подорож і поїхав. Сьогодні розкажу про перший день — прогулянка від Ворохти через Кукул до Говерлянського КПП.

Полонина Кукул

1. Після кількох місяців сидіння вдома я таки наважився знову виїхати кудись далеко у подорож, для чого навіть назбиралася маленька компашка. Вирішили пройтися по полонині Красна від Колочави до Усть-Чорної. Полонина Красна є частиною Закарпатського туристичного шляху, як і сусідній Свидовець, по якому я ходив, та полонина Боржава. Був я також у Колочаві, але взимку і далеко в гори ми тоді не ходили.

Похід на полонину Красна

Поперло з мене відео — цього разу про Боржаву. Екшн-камера свою вартість відпрацьовує. Наступного разу може зроблю про похід через Канівське водосховище.

У цьому відео: матрацний підйом на канатці, адреналінові наркомани, фантастичні краєвиди, приготування бограчу, град та повен вокзал рюкзаків. Текстова версія тут.

Лагідна Боржава

Зазвичай, коли я кличу друзів кудись їхати, у всіх не виходить. Але цього разу вийшло навпаки — зібралися друзі і привели із собою іще друзів і поїхало нас аж восьмеро. Але з такою великою компанією все перегралося і пішло трохи не так, як я хотів крім одного — я зварив бограч на полонині. А ще я звозив фотокамеру на екскурсію — за весь час ні разу не діставав, під час переходу було ліньки розкривати рюкзака, а на стоянці був зайнятий. Тому частина фотографій не моя — автор фото в заголовку Богдан Калінін.

Зелена Боржава

Боржавський хребет дуже простий в орієнтуванні — піднімаєшся нагору і тобі все видно — навколишні села, стежку, схили. Проте взимку тут блудило багато людей, деякі не повернулися. Якщо хребет накриває туманом, то дуже легко вийти не на той схил і, замість сіл Пилипець та Подобовець ви спуститеся у дикі місця, де немає стежок і ніхто не ходить. Утім, влітку за хорошої погоди такої загрози немає, тому тут гуляють багато людей.

1. Я давно хотів великої подорожі за принципом "сам собі туроператор", нарешті я її зробив, чим дуже задоволений. Вийшло, правда, дуже намішано — походи в гори, відвідування музеїв, замку, міста, рафтинг, посадовий підкуп та багато іншого. Про все розкажу згодом, а спочатку про похід через Свидовець.

Краєвиди Свидовця

З самого початку похід мав тривати три дні і не по Свидовцю, а по Мармаросах. Але товариш мав лише два вихідних, тому ми вирішили увести чіт-код "call jeep" (був і справді Jeep Grand Cherokee на бляхах) і швидко перемістилися із Ясінів до Драгобрату, звідки вже пішли на своїх двох.