29.01.2021 - 20:53
Половина зими пройшла, а я так снігу і не бачив. Тож вирішив продовжити минулорічну традицію і поїхав шукати його в Карпати. Взяв додатковий вихідний, знайшов невелику компанію, спланував подорож і поїхав. Сьогодні розкажу про перший день — прогулянка від Ворохти через Кукул до Говерлянського КПП.
Планував я все ретельно. Є у мене друзі, які планувати не люблять принципово, проблеми вирішують по мірі їх надходження. Але в мене досвід зимових походів мінімальний, минулі рази я ходив в групі із досвідченішими туристами. Тож цього разу я не замахувався на верхотуру, а обрав маршрути з максимальною висотою ±1500 метрів і протяжністю до 15 кілометрів за день.
Перед поїздкою кардинально потеплішало і я взагалі думав, що ми будемо місити бруд і снігу не побачимо. Знизу так і було. Вранці ми вийшли із теплих вагонів, перекусили на станції, поки було темно. А коли почало розвиднюватися, пішли на маршрут.
Вулички Ворохти були страшенно виковзані і ми довгенько звідти вибиралися. Так як ми не йшли дуже високо, та й не передбачалося багато снігу чи крижаної кірки, то я не брав ніяких кішок. Але, на майбутнє, льодоходи треба придбати — вони дешеві і не займають багато місця. Утім, коли ми піднялися із Ворохти, то почався приємний пологий підйом із сухою дорогою — лише іноді нам траплялися замерзлі калюжі чи багнюка.
Спочатку була пізня осінь — тепло, затишно і без снігу. Уже на висоті 1200 метрів почали показувати білі текстури на землі, а на 1300 шар снігу став суцільний.
Зверху все стало білим. Утім, шар снігу був невеликим і в місцях, відкритих для вітру, його геть здувало. В інших місцях, навпаки, можна було вгрузнути по коліна і доводилося пробиратися крізь перемети.
Взагалі, підйом на Кукул з Ворохти це один із найлегших підйомів, які я бачив. Рекомендую влітку, якщо ви хочете показати Карпати новій людині, але не хочете зіпсувати перше враження важким вибиранням догори. Із краєвидами на Кукулі все гарно.
Чорногірський хребет стоїть закритий хмарами. Якщо тут, на Кукулі, досить сильний вітер, що січе снігом горизонтально, то що коїться там? Перелазимо через перемети і просуваємося далі по хребту.
З іншого боку невисока гора Діл та її хребет. Там теж є маршрут — із Ворохти до Кривопілля, також можна вийти на ряд інших цікавих вершин, а закінчити маршрут в Татарові. Теж можна сходити, якщо ви не хочете дертися високо.
На Кукул можна вийти не лише прямо з Ворохти, а й через Вороненко. По суті, закільцьований туристичний маршрут — влітку можливий з ночівлею. Взагалі, тут багато краєвидистих місць, де можна стати з наметами. Також є стежка на Козьмещик і, здається, до Говерли.
Зауважу, що Кукул — це хребет, гора і полонина за цією горою, кудою ми попрямували на спуск. З цього боку переметів уже не було, йти було легко, тож ми попетляли донизу. Попри те, що маршрут простий, я реєструвався у гірських рятувальників — ну, реально, нічого не варто зателефонувати напередодні, проконсультуватися про обстановку. Вранці повідомити про початок сходження, а потім — про закінчення.
Кукул в цей час виявився безлюдним, за весь час ми здалеку бачили лише двох людей. Можливо тому, що це був іще будній день — в наступні вихідні народу на стежках було значно більше.
Спуск був таким же, як і підйом, тільки швидшим. Ми вийшли до Говерлянського КПП, пройшли до траси та поїхали до Кривопілля ночувати. Наступного дня заплановано самий цікавий вихід, не перемикайтеся.