01.02.2021 - 20:37
В другий день моїх карпатських вихідних я запланував сходити на Ротило. Про цю гору я чув іще у 2017 році, аж тут виявив, що вона недалеко і можна влаштувати туди денний похід. При чому, маршрут веде по колу і дозволяє певну варіативність.
З Кривопільського перевалу, де ми ночували, до початку маршруту на Ротило, можна дістатися двома шляхами — або під'їхати до повороту на Волову, або пішки, перейшовши хребет Діл. Після першого дня, враховуючи свою не надто велику швидкохідність та слизькі сільські дороги, я другий варіант відкинув.
Від траси слід пройти три кілометри до початку стежки. Перший поворот виведе нас на полонину Германівка, а звідти вже на Ротило. Іще за два з половиною кілометри по селу другий поворот — він виводить туди ж через іншу полонину — Ротундул. За бажанням, піднятися можна одним шляхом, а спуститися — іншим. Ми пішли вгору тим, що ближче. Але поки ми до нього не дійшли, то побачили ось таке обійстя. За приблизними підрахунками, на весь паркан пішло 5600 пляшок.
Ближчий поворот виявився дуже крутим і з грязюкою. Він короткий, до вершини всього 5,5 кілометри, але тут місцями дуже швидкий набір висоти.
Також тут місцями повалило ліс, ну і лісники постаралися то все розчистити, тож схили місцями лисі.
Снігу цього разу ми застали вже на полонині Германівка. Вона обжита — там нормального вигляду колиба із дровами. У ній відпочивали туристи. Також тут повз нас пробігли спортсмени, які реально бігли весь маршрут. Так і схуднути можна.
Після Германівки залишилося небагато, якихось пару кілометрів вперед і 150-200 метрів вгору. Про скоре закінчення підйому сповіщав цей камінець із оптимістичним написом.
Під Ротилом є своя невелика полонинка Ротул. Карта пише, що коло неї є джерело, тож влітку тут можна запаркуватися із наметами під красиві краєвиди. Якщо ви вже вийшли сюди, то набору висоти вам лишилося менше 50 метрів — до вершини веде дуже полога стежка.
Аж на самій вершині ми зустрічаємо каміння ґорґани-стайл і вилазимо на нього. Тут уже є сніг і я думав про те, як би це зробити безпечно, але Ротило в цей день дуже людна гора, тож тут усе витоптали до нас. З погодою сьогодні повезло, видно Кукул, Костричу, всю Чорногору та багато чого іншого.
Людей за весь день на маршруті ми бачили пару десятків — на відміну від Кукула, де напередодні було безлюдно. Із деякими ми йшли приблизно однаково від траси, інші йшли з холодною ночівлею, ще інші бігли.
Десь тут мала бути табличка із назвою гори та висотою, але я не став її шукати, не дуже хотілося лазити по мокрому камінню.
Кинемо погляд на Чорну гору та обсерваторію на ній і будемо спускатися.
Полонина Ротул також відкриває деякі краєвиди і плавно перетікає у іншу полонину Версалем. Тудою можна піти і в Космач, і на Ліснів.
Тут же поруч гора Ґреґіт, на якій я був у 2017 році і бачив там сліди ведмедя. Звідси туди ведуть стежки.
Лисина Космацька та Пожеретул.
Цього разу слідів ведмедя ми не бачили, а щось подібне до вовчих — так. Чи, може, це туристи йшли із великим собакою.
Назад ми спустилися через полонину Ротундул. Спуск був пологішим, хоч і довшим. І до траси звідси більше йти. Зауважу, що на Ротило веде синій маршрут, але перед ним є поворот на зелений — він веде вздовж гір далі, до Космача.
Коли ми вийшли на сільську дорогу, то іще довго до траси ковзалися — сніг навколо тут розтанув, а там, де витоптано — перетворився на крижану кірку. У Воловій немає мобільного зв'язку, тож якщо ви хочете комусь подзвонити — зробіть це перед спуском у село.
Так закінчився наш другий день карпатських вихідних, скоро буде іще завершення, не перемикайтеся.