18.05.2017 - 21:50
Продовжую розповідати про Космач. Цього разу фотографії із вилазок в гори, що поруч із селом. Виходи було два. Перший день розминка на Лисину Космацьку, другий — вихід на Ґреґіт із доланням мокрого каміння, буреломів, крутих схилів, бруду та інших цікавих елементів.
Організована група туристів йде на Лисину Космацьку. Провідник — Петро Іванович із Косівського рятувального загону. Утім, цей маршрут добре маркований та не має явних перешкод, маючи туристичну карту, тут можна пройти самостійно.
Піднімаючись догори натрапляємо на крокуси — їх там багато, в місцях, де нещодавно зійшов сніг.
Також по шляху трапляється чимало джерел води — вони позначені на туристичній карті, тому можна планувати свій похід без тягання великої кількості пляшок на спині. Це джерело організовано почистили від мулу.
Сніг. Його вже не так багато, як було на перших травневих святах, та й нижче ми були, проте він місцями траплявся. Особливо гарно сніг контрастує із зеленою травою.
Вершина Лисини Космацької із капличкою нагорі. Каплички та хрести на Гуцульщині можна зустріти в самих неймовірних та важкодоступних місцях.
На одній із сусідніх гір видніється класна широка полонина.
А ця гора занадто відома українському туристові, щоб її тут називати. На ній іще повно снігу.
Ще крокуси. Народ влаштовував фотосесію з ними.
Ведмеді в Карпатах бувають. Ми в цьому іще переконаємося.
Маршрут першого дня на Лисину Космацьку був простим і я не находився. Тому для таких, як я, організували в другий день вилазку на Ґреґіт, що почалася із таких чудових краєвидів.
Йшли ми від села Шепіт, що поруч із Космачем. Спочатку піднімалися вздовж глиняної дороги.
З обох боків від нас проступали грозові хмари, проте ми проскочили. На цій висоті іще трапляються сільські хатки. Проте, здебільшого, вони не житлові.
Трапляються круті підйоми. Це вже цікавіше. Маршрут на Ґреґіт не маркований і досить складний, я би туди сам не подався.
А ось тут самий інтерес — буреломи, через які ми ломилися. Ось це цікавий похід — сякі-такі перешкоди, а не просто прогулянка по стежці.
На вершині Малого Ґреґоту. Тут таке саме каміння "Ґорґани-стайл" як і на Лисині. Але почав накрапати дощик і довелося з нього звалити, бо стає страшно слизьке.
За якість фото вибачайте — ховав камеру під курткою від дощу, так вона спітніла. Можна було поніжитися на снігу.
На Ґреґоті присутній офіс Довбуша, в якому є крісло Довбуша, кулер Довбуша, факс Довбуша, що я несу Довбуша. Якщо серйозно, то крісло таки є і легенда, що його видушив у камені сам Довбуш одним пальцем. На фото комора Довбуша.
Ведмеді в Карпатах є. Такі мітки вони залишають на корі дерев, щоб позначити свої розміри і відлякати конкурентів.
Десь тут Крісло Довбуша, але пішов дощик, тому фотосесії навколо нього ми не робили.
Спускалися ми по хребту, що виходив мало не на центр Космача. Там є чудові місця для більш легких прогулянок, та й заночувати можна.
Ось така чудова полонина із краєвидом на село. На межі лісу, звісно, капличка і альтанка. Коло альтанки насвинячено.
Німецький виробник взуття намагається заховатися від об’єктивів в траві та між каміннями.
Фінальний спуск. Тут вже чути музику у чиємусь дворі, гавкають собаки, в загонах пасеться худоба
Ну і на цьому в мене все, цікавих вам перешкод, не перемикайтеся.