17.08.2017 - 21:17
1. На Default-горі в принципі нічого робити — там все витоптано, натовпи людей та все завішане прапорами. Але всі туди хочуть раз у житті піднятися — я теж хотів у 2013. А тому цього року, коли захотіли мої товариші, нічого їм не сказав, а пішов разом із ними.
Мене цікавило, наскільки другий підйом із певним досвідом походів буде відрізнятися від першого, що без досвіду. Щоправда, я йшов не із свіжими силами — після епічних забігів на Явірник Горган та Синяк трохи ноги відчувалися — коліна і ступні. Але якщо не підлаштовуватися під темп групи, то йти дуже добре.
2. Правда, цього разу я потрапив на вершину в сонячну погоду — минулого було хмарно. Людей було навіть більше, ніж минулого разу.
3. Окрім відвідувачів додалися і торговці — медальки за взяття Говерли, чай, кава, глінтвейн. Ясно, що за ті ціни я краще принесу із собою термоса — але в таку спеку я приніс дві пляшки води. До слова, на шляху до верху я проходив три джерела, з одного навіть трохи поповнив пляшку.
4. Оглянутися довкола і відпочити мені не дали мої товариші — з вимогою їх гарно пофоткати. Чомусь на власні телефони бачите не цікаво. Це з приводу того, що мене агітують на мобілографію.
5. Пофоткались і гайда донизу. Підйом зайняв у мене 2:30, спуск 1:50. Це дуже не поспішаючи із зупинками набрати води. Цікаво, за скільки я зможу вийти і спуститися із свіжими силами? Кажуть, що рекорд на підйом менше години.
До речі, є дві стежки від Заросляка — одна довша але легша, друга коротша, але важча. Треба буде іще сходити другою. Так що є привід повернутися.
6. І цим знімком залізничної станції в Татарові я закінчую серію публікацій про цьогорічний відпочинок в Карпатах.
В мене цей рік рекордний по їх відвіданню — я маю бажання іще восени на вихідних пройтися. І на цьому в мене все, не перемикайтеся.