27.08.2017 - 23:49
1. Нещодавно я взяв участь у подорожі, присвяченій пошуку архітектурних пам'яток. Дорога пролягала (тобто, петляла) через Ніжинський, Борзнянський, Бахмацький райони Чернігівської області та Конотопський і Роменський райони на Сумщині. Знайшли ми близько трьох десятків об'єктів.
Подорож вийшла в стилі Романа Маленкова — за мінімум часу оглянути максимум об'єктів. Я не дуже таке полюбляю, проте мене привабила можливість поїхати без групи організованих туристів, плюс багато об'єктів виявилися таки цікавими. Взагалом, ми за дві дні намотали близько тисячі кілометрів.
Розповідь про поїздку я розділю на чотири частини. Перша — найбільша — про архітектурні пам'ятки. Друга про втрачені архітектурні пам'ятки. Третя — Конотоп. І четверту я опублікую 18 січня 2018 року.
Далі буде 45 фотографій, 4,4 МБ.
Раз уже я навчився робити мапи, то ця дасть вам уявлення про нашу подорож. Вона буде доповнена із публікацією наступних частин цієї подорожі. Після останньої я, можливо, прокладу маршрут і порахую точну пройдену відстань.
2. Почнемо із села Підлипне коло самого Ніжина. Тут знаходиться багатовіковий дуб. Він не такий багатовіковий, як у Залізняка, але досить великий та крислатий.
3. Під дубом розташований пам'ятний знак Шевченку — він і тут встиг наслідити.
4. Справа в тім, що звідси родом останнє кохання Кобзаря — Ликера Полусмакова, молода покоївка, з якої Тарас Григорович навіть намалював портрета. Чомусь нам на уроках української літератури не розказали, що Шевченко любив ... е-е-е ... малювати молодих дівчат. З Ликерою у Тараса Григоровича не склалося, але вона вже задовго після його смерті переїхала в Канів, де відвідувала могилу поета.
5. Неподалік в селі розташована Георгіївська церква, побудована в 1883 році. Наразі вона на реконструкції, але діє — всередині відбувалася служба, коло входу знаходилися люди.
6. Купол, що ми бачимо на храмі, був відновлений цього літа — після того, як в 30-х роках комуністи порахували, що приміщення якнайкраще підходить для інших цілей.
7. Їдемо в Березанку, тут Іллінська церква. Мі-мі-мі, яка гарна — я собі таку хочу. Не знаю, навіщо вона мені, але хочу.
8. Її було збудовано в 1830 1705 році. Тобто, тоді побудували Іллінську церкву, але чи дожила вона до сьогодні, чи це новіша на її місці — я не знайшов. У 1826 році була реконструкція.
9. Свято-Вознесенський храм в селі Бурківка не такий великий та гарний і значно молодший — всього 1900 рокі побудови.
10. Бань та куполів немає, церкву не торкнулася рука реставратора, тому архітектура залишається в стилі "комуністичне зерносховище".
11. Розбавимо череду храмів могилою-пам'ятником художнику Миколі Ге в селі Шевченка. Колись тут була іще його садиба, але тепер її немає взагалі. Микола Ге мав кріпаків і господарство, за рахунок якого жив, а мистецтво залишив вільним.
12. Цю пам'ятку взагалі важко знайти, дороги до неї немає, хоча видно, що іноді сюди приходять люди. Про цього художника раніше не чув, але я темою не цікавився і можу назвати лише тих, хто на слуху у народонеселення.
13. Село Фастівка пропонує нам подивитися на церкву Успіння Пресвятої Богородиці. Перша версія цього храму була побудована іще в 1743 році, а в 1833 повністю перебудована до нинішнього вигляду, про що свідчить табличка коло входу.
14. Пишуть, що село засноване, імовірно, переселенцями із Фастова, що на Київщині — у нас такі переселення мали місце, приміром Городище Пустоварівське заселене вихідцями із Пустоварівки, але між ними значно ближча відстань.
15. Село Варварівка і Свято-Троїцька церква 1863 року.
16. Храм дуже непоганий на вигляд, зберігся дерев'яний декор.
17. Церква Казанської ікони Богоматері збудована 1862 року.
18. Поруч хрест-пам'ятка загиблим під час Голодомору жителям села Піски.
19. Про Спасо-Преображенський храм в Стрільниках я не знайшов геть нічого, а тому маю лише інформацію, що написана на табличці при вході.
20. Там написано, що храм 1881 року. Вигляд дуже цікавий — великий і збережене дерев'яне оформлення.
21. Про Свято-Феодосіївський храм також негусто інформації. Побудований орієнтовно в 1895, пізніше був перенесений до села Мовчинів.
22. На табличці коло дверей написано, що він знаходится в селі Халимоново, що поруч, за залізницею.
23. Храм поменший, декор скромніший, але на вигляд зберігся непогано.
24. В Тиниці ми знайшли Кочубеївський парк, де було кілька будівель різного ступеня зруйнованості.
25. Найцікавіше це кочубеївська скарбниця, побудована в кінці XVIII століття. Товсті підвіконня та фігурні вікна — я таке бачив у будинку Мазепи в Чернігові.
26. Окрім скарбниці є іще гостьовий будинок, приблизно того віку, але пізніше перебудований, тому я його фотографії не публікую.
27. Козацьке село Гайворон зустрічає нас гламурно-рожевим центром.
28. Крім того, тут стоїть Свято-Покровська церква 1845 року.
29. Вона стоїть на якомусь півищенні, ніби на древьному городищі.
30. Село Бочечки має садибу княгині Львової, побудовану 1783 року. Зараз в ній знаходится школа.
31. Навколо садиби розбитий парк, є якісь поховання. Сама будівля нагадує Білий дім. Що цікаво, поруч знаходится село Бондарі, так що тут з назвами діжкова тема.
32. Миколаївська церква в селі Гути має досить цікаве оформлення, але не склалося із фарбою.
33. Церва почала функціонувати в 1899 році. Село знаходиться на території Сеймського регіонального ландшафтного парку, куди я іще хочу завітати. Тут взимку можна спостерігати зубрів, але треба достукатися до адміністрації щоб домовитися за проживання в мисливському будиночку.
34. Покровська церква у В'язовому почала діяти у 1878 році. Хто скаже, чому в церковників така небагата фантазія на назви для храмів?
35. Свіжий купол підказує, що вона діюча, але із ремонтами та реставрацією поки не склалося.
36. Знову розбавимо череду церков садибою Курдюмова в селі Слобода. Місцеві її, логічно, називають Красним домом. Свідчення того, що з простої червоної цегли можна змурувати щось не смутне.
37. Побудована в 1910-13 рр ця садиба належала місцевому цурозаводчику. В радянський час тут була пекарня та квартири.
38. За часів незалежності тут розміщалася контора місцевого колгоспу, що й зробив ремонт приміщення, тому будинок зараз виглядає нормально.
39. Окрім будинку в такому ж стилі побудована каплиця, в якій зараз розміщається поштове відділення.
40. Також в Слободі знаходилося єпархіальне училище, яке зазнало непоправного ремонту і зараз тут церква, що більше нагадує новобуд якихось свідків чи адвентистів.
41. Село Гирявка стало називатися Шевченкове в честь того, що там бував, повертаючись із Петербурга, самі знаєте хто. Гостював він у своїх друзів Лазаревських
42. Лазаревські зробили поету всі умови, поселили в окремому флігелі, де він творив.
43. Зараз цю споруду без місцевих не знайдеш, і то не всі місцеві про це знають, а деяких взагалі без сенсу щось питати — в неділю по вулицях великий шанс побачити алкофагів.
44. Церква Воскресіння Христового також захована деревами із дороги, її видають лише ворота з хрестами.
45. Побудована в 1795 році, пишуть, що Кирилом Розумовським.
46. Видно, що куполи не оригінальні. Судячи із підведених дротів та труби від буржуйки, церква діюча.
На останок хочу сказати, що інформації в мережі по відвіданих об'єктах вкрай мало, смикав звідки знайшов, тому не ручаюся за її надійність. Основні джерела наступні:
- Маловідомий Шевченко, Віталій Жежера, Газета по українськи.
- Сайт Ніжинської єпархії.
- Блог вчителя історії та правознавста Світлани Лабузько (пошукова робота її учениці).
- Педівікія, куди без неї. Микола Ґе. Плюс деякі інші статті звідси.
- Альбом Івана Бикова в Panoramio. До деяких знімків він трудився написати пояснення.
- Україна Інкогніта про садибу Львових у Бочечках.
- Церкви конотопщини, Ткаченко Л. М., матеріали XIII міжнародної наукової інтернет-кофнеренції "Соціум. Наука. Культура".
- Садиба Курдюмова, Іван Биков на Україна Інкогніта.
- Гирявка, сайт Національного музею Тараса Шевченка.
На сьогодні в мене все, далі будуть пам'ятки з якими стався непоправний ремонт, або може статися. Не перемикайтеся.