28.08.2017 - 22:38
1. Під час активної експлуатації храми зношуються і втрачають свій первісний гарний вигляд. Особливо при використанні не за призначенням, в ролі сільського клубу чи зерносховища, як це практикували комуністи.
Рано чи пізно виникає потреба в капітальному ремонті, відновленні чи реставрації. І в цьому не у всіх храмів склалося так благополучно, як у тих, що ми бачили в минулому випуску. Народ в нас буває творчий.
2. Дерев'яну церкву Різдва Богородиці 1860 року ми сприйняли за новобуд і особливо не фотографували — цегла, пластик, паркан із профілю. Потім в альбомі архітектора Івана Бикова я побачив фото 2011 року, де вона з цеглою, але без вагонки — верхня частина дерев'яна. Там же написано, що храм дерев'яний весь. Обкладання цеглою сталося в 1997 році, пластик зовсім нещодавно.
3. Перше, що я подумав, побачивши це — церква святого сайдингу. Під ним Свято-Миколаївська церква 1895 року.
4. Навіть не знаю — може у людей не було можливості зробити інакше, а молитися десь треба і щоб тепло взимку було. Чи, може, не було бажання, хтозна.
5. Костел Богородиці Ружанецької в селі Зеленівка не зазнав реставрації і виглядає погано. Тут колись жили німці-переселенці, що приїжджали сюди на запрошення Катерини №2, їм надавалися всілякі пільги. Вони й заснували село Грос-Вердер. Після Другої світової вони, ясна справа, тут жити вже не змогли.
6. Більше детальна інформація на сайті Україна Інкогніта зі старою фотографією та схемою храму. Автор все той же Іван Биков.
7. Потребує рук реставратора Покровська церква у селі Малий Самбір, що побудована у 1883-1886 роках. Дзвіниці немає, замість неї нехитре пристосування коло входу.
8. Як ви думаєте, що краще — такий вигляд, чи зашити пластиком?
9. Миколаївська церква на Загребеллі, м. Конотоп. Побудована в 1891 році.
10. Теж обшита вагонкою зверху до низу, але тут підібрали сайдинг в тон і зберегли дерев'яні візерунки, тому хоч дивитися можна. Але ця церква знаходиться в стотисячному Конотопі, а не в маленькому селі, де кілька десятків прихожан.
11. Миколаївська церква в селі Підлипне теж схожа за новобуд, але нинішня споруда була збудована в 1896 році. До неї на цьому місці також були церкви, перша згадується іще 1652 роком, при чому не дерев'яна, а цегляна.
12. Мешканці села в 1990-х роках відбудовували як могли, тому храм зазнав серйозних змін і не схожий на пам'ятку архітектури.
13. Салтикове, до якого ми добиралися манівцями і Петропавлівська церква 1882 року. Без куполів, ясна справа.
14. З одного боку пам'ятник воїнам Другої Світової, з іншого — сцена, пристосована під дзвіницю (резонує напевне гарно), з цього напрошується висновок, що це був клуб.
15. Церква Різдва Пресвятої Богородиці в селі Дептівка була збудована 1906 року. Я не думав, що дерев'яні храми можуть бути такими великими — до цього бачив порівняно компактні гуцульські та козацьку церкви.
16. Це одна із найбільших дерев'яних церков України прямо зараз на ремонті і ми якраз застали цей процес — навколо стін риштування, а фарба зчищена. Тут же лагодили паркан чоловіки (ми з ними трохи поговорили, але не поцікавилися, хто вони), які просили поширення інформації про храм та допомоги у ремонті. Поширюйте ці фото.
17. Ну й закінчу свою розповідь церквою Архангела Михаїла в селі Плиски, що добре виглядає, але це новобуд 2000-х.
Я не беруся критикувати тих людей, які зашили в пластик архітектурну пам'ятку або добудували її — бо не знаю обставин, чи була можливість зробити інакше. Дерево — досить непрактичний за сучасними мірками матеріал і підримання такого храму в належному стані справа недешева, особливо якщо ви в невеликому селі де декілька десятків прихожан. Хоча, з іншого боку, в сусідніх селах таки збереглися цікаві дерев'яні церкви, що мають пристойний вигляд.
А на сьогодні в мене все, у наступному випуску місто втопленого коня, не перемикайтеся.