11.04.2015 - 21:11
Сьогодні в моєму блозі:
1. Роман носить червону шапочку.
2. Рудий кіт носить натуральне хутро.
3. Індик носить 12-14 кілограм дієтичного м'яса.
Іще будуть церкви, палаци, три педагогічних ВУЗи, цитадель, водонапірні башти, сіськи Ярославни та багато іншого та цікавого. Під катом 60 світлин, всього на 35 МБ, Із них чотири панорами. Я не став розбивати допис на два чи три, нате вам усе вкупі.
4. Отже, для розминки, Козелець і Собор Різдва Богородиці. Він двоповерховий, що є новим для мене — ми надалі стикатимемося з двоповерховими церквами — нижня тепла, зимова, а верхня зачинена до літа, але кажуть, що там класний іконостас.
5. На цьому наш Козелець закінчився, котимося до Батурина. Там палац Розумовських. Я не буду розповідати біографію гетьмана Розумовського, на це є Червона Шапочка Роман Маленков і його сайт Україна Інкогніта.
6. Палац реставровано, здається, за Ющенка, екскурсії всередину дорогі, ми походили лише по території. Окрім центрального корпусу, там є два флігелі по боках.
7. Флігелі не мають всередині нічого цікавого, тобто, не мають нічого взагалі, проте все це планування дуже симетричне — доріжки, кущі, будівлі, все. Це називається французьким регулярним парком, мода пішла десь із Версаля.
8. Уже пізніше Потоцькі та Браницькі зрозуміли, що ландшафтний парк це краще і побудували Софіївку та Олександрію для своїх тян.
9. Що цікаво, в центральному корпусі колонада спереду займає перші два поверхи, ззаду — наступні два. Отже, їдемо далі.
10. Меморіал гетьманам. І тут знову проскакує французька мода — Кирило Розумовський проти інших гетьманів одягнений як франт — перука, камзол, панталони, манірні черевички.
11. А навпроти реконструкція дерев'яної цитаделі — всередину ми теж не пішли.
12. Невелика панорамка цитаделі, так як вона вся толком не влазила в об'єктив. Треба продавати нирку і купувати щось ширококутне.
13. Їдемо далі, на черзі Кролевець і станція юних натуралістів.
14. Це все — одна яблуня. Колись вона була одним стовбуром, проте почала пускати пасинки, тепер це цілий сад. Панорама збільшується.
15. Ніхто не зміг повторити такий фокус, навіть беручи прищепи із цієї яблуні. Але секрет простий — треба при висадці в землю покласти труп князя Петра Сергійовича Мещерського і яблуня буде думати, що вона полуниця.
16. Іще є в Кролевці музей рушника, проте він закритий на зиму, тому тільки фото із-за паркану.
17. Алея.
18. Попередження про злого собаку у дворі, напевне, намалював злий собака самостійно. Їдемо далі.
19. Глухів — іще одна козацька столиця, всього п'ятнадцять кілометрів від кордону з агресором. Починаємо огляд з Трьоханастасівської церкви.
20. Церква була побудована родиною Терещенків — найбагатшими після царя людьми в імперії.
21. Артемій Терещенко — як кажуть у сусідів "из грязи в князи", а за океаном люблять вислів "self made man". Він сам себе викупив із кріпацтва, торгував хлібом, нажився на Кримській війні, ну і далі піднявся.
22. Ну а тут його поховали. Йдемо далі.
23. Поруч — парк, в парку — спонсорські лави. Від податкової, наприклад, на ній сидять підприємці, що чесно сплатили всі податки, адже сидіти то більше ніде.
24. Водонапірна башта 1928 року. Полізли.
25. Металеві сходи і тьмяне освітлення всередині, добре, що у мене є ліхтарик.
26. Далі спіральні металеві сходи — зменшена львівська ратуша, десь так само тісно, тільки лізти нижче.
27. З нами Едмонд — француз, який вирішив побачити Україну не через глянець туристичних путівників, а такою, як вона є. Він володіє англійською, українською — ні, тому задовольняється тим, що йому переклали ми, проте багато фотографує все навколо. Ми з ним спілкуємося на рівні "This is церква, збудована in ... year", але якось розуміємося.
28. Панорама Глухова — тоді якраз виглянуло Сонце, тому гарно. Збільшується, 14,5 МБ.
29. Ленін у Глухові змінив партійні кольори, проте це гарантує, що його не виселять.
30. Червоний корпус в Глухові — це педагогічний університет.
31. Пішохідна зона в центрі Глухова скидається на "стометрівку" в Івано-Франківську, тільки менша і не така вилизана.
32. В тім, прикольно.
33. Київські ворота — колись тут був фортечний мур, проте лишилася тільки в'їздна брама.
34. У воротях пріоритет тим, хто в'їжджає. Цікаво, вони колись закриваються?
35. А цю фотографію я зробив на прохання через телевик із краю міста, треба буде вислати більшу копію тим, хто замовляв.
36. Ідемо далі. Путивль і Мовчанський жіночий монастир. Тут якраз Вербна неділя і люди виходять із вербою та котиками після освячення, як до входу привалив натовп із дзеркалками.
37. Подвір'я симпатичне, не надто помпезне і з доглянутими клумбами.
38. Едмнод розмовляв англійською з нами, так люди подумали, що наша вся група англомовна і в Романа запитали "From where you are?".
39. В монастирі, кажуть, є можливість заночувати, проте не знаю, чи всім, чи лише паломникам. Монахинь, до речі, не видно було.
40. Собор Різдва Богородиці — десь ми таку назву зустрічали. До речі, двоповерховий також. Якось неоригінально в них там з назвами.
41. Ще раз двір. Затишно на вигляд.
42. Частина монастиря іще не відбудована, ззаду поки нічого дивитися.
43. Доки ми добралися до Святодухівського монастиря, то там уже було зачинено.
44. Довелося зазирати через паркан — в таких випадках поворотний екран фотокамери є добром.
45. Коло церкви Миколи Козацького нам пощастило з освітленням — тільки стовп з дротами дуже обмежував кути огляду.
46. Іще один червоний корпус — Путивльський педагогічний коледж, здається. Конкуренти, коротше.
47. Ця водонапірна башта не збереглася в належному стані, проте вона старша і красивіша за ту, що в Глухові.
48. Меморіал — чому забув.
49. Ярославна плаче під стовпом. Сюди приходять молодята, вважається, що потриматися за скульптуру приносить щастя в сім'ю. Судячи з висковзаного, тримаються не завжди за коліно.
50. Їдемо далі — по дорозі до Ніжина натрапили на пару закинутих приміщень — церкву і панський маєток, що був клубом, а тепер перетворюється в руїни. В тім, для мене то не становило інтересу.
51. Ніжин почнемо з Гоголя. Ну, тобто, ми почали з обіду, але це не Інстаграм і фотографій їжі тут немає. Погруддя із секретом — якщо обходити його навколо, то в складках одягу можна побачити профіль обличчя.
52. А так — цілком симпатичне провінційне місто.
53. З яким пов'язані долі багатьох відомих людей і мого одногрупника, що тут навчався в ліцеї по класу баяна.
54. Але що особливого в Ніжині — це питома кількість церков. За словами дядька з хрипким голосом та пляшкою пива в руці, їх тут двадцять сім. Ну, всі не покажу, але поїхали. Перші 6 в межах ста метрів ходу. Церква Івана Богослова, двоповерхова — знизу тепла, зверху холодна.
55. Благовіщенський собор.
56. Миколаївський собор.
57. Буквально навпроти — Всіхсвятська грецька церква.
58. А відразу за нею Михайлівська грецька церква.
59. І трішки праворуч — Троїцька церква.
60. На знімку їх чотири — попередні, що я назвав. Ліворуч Троїцька, праворуч Михайлівська, за нею Всіхсвятська, за деревами Миколаївський собор.
61. Далі доведеться пройти — Спасо-Преображенська церква, де відспівували Тараса Шевченка, коли доправляли тіло на перепоховання в Канів.
62. Знову церкви поруч — Покровська і ззаду Миколаївська. Пишуть, що їх там три, але я тоді пропустив це.
63. Ну і Ніжинським педагогічним університетом закінчимо нашу подорож.
Ну і висновки які. Допис поганий. Не інформативний, у всякому разі мені не подобається. По перше — церкви — явно не моя тема і в подальшому я буду уникати поїздок з метою їх огляду. По друге, їхати потрібно підготовленим — наперед збирати інформацію про всі об'єкти, тоді завчасно будеш знати, що тобі фотографувати. На цьому все, не перемикайтеся.
Читати в моєму блозі: