04.01.2020 - 15:30
Час підводити підсумки туристичного 2019 року. Він видався скромнішим за 2018, утім також є що згадати. Зокрема, набула розвитку тема водного туризму і я брав участь у п'яти водних походах. І закривав сезон аж у листопаді.
Розпочався рік круто — з гуцульського Різдва у Верховинському районі. Цілий день я ходив із колядницькою партією, знімав як вони колядують, увечері зазнав гуцульської гостинності. Ексклюзив. Окрім звичайної розповіді із фото публікував також і відео.
Я вдруге відвідав закриту частину ботанічного саду ім. Фоміна: цього разу у великій оранжереї. Мав наміри побувати в інших частинах, проте не склалося доїхати.
Маленька поїздка в гості до активістів, які бодаються з Укрзалізницею за створення музею з паровозами. Паровози є.
Далі наступила весна і мене понесло по музеях. Цікавий музей програмного забезпечення та комп'ютерів в центрі Києва створений ентузістами, цікавий та безкоштовний. Приходь, дивися.
В той же день я відвідав музей телеящика в "Олівці". Там, де працював Дід Панас.
Незадовго після цього музей Південної залізниці в Харкові. Там же є і харківський філіал комп'ютерного музею, але я про нього не писав окремо.
Але не лише заради музеїв я їздив до Харкова — там багато чого можна цікавого подивитися, місто не дуже популярне в туристичних колах.
Наступний ексклюзив — розвідка до НПП Кармелюкове поділля. Там за день ми побачили дуже багато цікавого, я весь матеріал розбив на дві частини — природа та культура. Нацпарк перевершив усі сподівання.
Доповненням до Кармелюкового Поділля стала Гайворонська вузькоколійка — одна із трьох діючих пасажирських в Україні. Ну і гранітна архітектура Гайворона. Треба іще покататися по маршруту Антонівка-Зарічне.
Весною я став дрібним судновласником і взяв участь у водному поході по Сіверському Донцю. Перші два дні була гарна погода, а наступні два — нас трохи підмочило.
Через пару тижнів я покатався по Канівському водосховищу, проте великі акваторії мені виявилися не до вподоби від Канева до Григорівки і назад.
Я знову відвідав парк природи Беремицьке, цього разу сам і без групи. Обходив всю територію, обфотографувався досхочу. Тепер, на моє переконання, такі місця не можна відвідувати групою і швидко оббігати: його треба дегустувати не поспішаючи.
В червні виповнилося п'ять років відтоді, як я спробував байдарки і я вирішив відсвяткувати цю дату. Зголосився приєднатися один товариш, з яким ми сплавилися по Раставиці — дуже красива і затишна річка.
А ось на Боржаву зібралася дуже гарна компашка — я на полонині навіть варив бограч. Червень був не посушливим, а тому гори були соковито-зеленими. Дуже гарно.
Поліська регата відбулася за тим же сценарієм, що й минулого року — розвідка, а потім змагання. Наступного року треба буде попередньо пройтися по зонах орієнтування.
Літо продовжується і я спробував Дніпро між Каневом та Черкасами. На відміну від водосховища, тут було класно. Але в мене тепер є стерно, кермувати легко.
Карпат виявилося мені мало і я приєднався до компанії туристів на Чорногору. У вересні вона іще добра, хоча набір висоти більше кілометра по каміннях був для мене дуже важким.
Трішечки організованого туризму у Вилкове. Тепер бажаю повернутися в дельту Дунаю із байдарками.
Листопад випав із туристичного плану бо відбувся грандіозний облом. Так, трішки покатався на байдарці коло дому і все.
Тож в грудні я вибрався із друзями в Татарів, де я вже був багато разів, а вони іще ні — прогулялися навколишніми горами. Ось так скромно закінчився мій туристичний рік.
На цьому все — на 2020 рік є трішки планів на ексклюзивні місця, проте як воно буде не знаю.