09.02.2019 - 18:10
В ті вихідні я не планував нікуди їхати, але товариш запропонував подивитися на паровози — мовляв, в Цвіткове збираються робити залізничний музей, там є всіляка ретро-техніка.
Мені їхати туди дуже просто і дешево — вранці електричкою із пересадкою в Миронівці, назад так само. Тільки дуже довго, чотири години в сусідню область — ніби до Рахова їхати через всі Карпати Але подивитися на паровози мені завжди цікаво. А коли там буде відомий на всю країну та за межами музей, зможу написати — а я там був, коли все лише починалося.
В Миронівці подали ретро-електропоїзд Эр9П. Я вперше їхав у такому — Фастівське депо випускає новіші. Хоча, в очі кидаються пластикові вікна. А ще всередину було тепло. Цього дня у всіх електричках було тепло, цілі сидіння і більш-менш чисто. Лише довелося одягати навушники для запобігання кровотечі з вух, коли жебрак із баяном заспівав "Мамо" Скрябіна.
Ретро дерев'яний салон дуже контрастує із пластиковими сидіннями та вікнами. Утім, хоч якийсь ремонт — і то добре. Враження попсували лише двері, які довелося розсувати вручну — половина не хотіла робити це автоматично. Може тепло економлять.
Паровози знаходяться на базі запасу (відстійник Укрзалізниці) та в ремонтному депо. Вільного доступу сюди зараз немає, ми прийшли за запрошенням. Зелений паровоз — Су 251-86, виготовлений на Сормовському заводі, я вже бачив — у 2015 році він їздив через Черкаси. Опікується ним Асоціація збереження історії залізниці України (АЗІЗУ), яка і хоче зробити музей в Цвіткове.
Цвіткове — досить велика вузлова станція із базою запасу, паливними складами, ремонтним депо та іншою інфраструктурою. Тут стоїть чимало старої техніки, що належить як самій Укрзалізниці, так і АЗІЗУ. Також тут ставлять і діючі локомотиви, але на час мого візиту їх не було. Поруч із Су стоїть інший паровоз Эр 798-71, теж ходовий. Полазити в них не вийшло, оскільки вони формально знаходяться на відповідальному зберіганні і запломбовані (АЗІЗУ то не шкода показати).
Переважна більшість техніки — перша половина 1950-х років угорського виробництва. Не всі із них в доброму стані, Эр 767-85 Укрзалізниці іржавіє неподалік на сусідній колії.
Іще два паровози Эр 797-68 та Л-5141 чекають відновлення з іншого боку. Плани АЗІЗУ полягають в тому, щоб із залученням коштів інвесторів, офіційно зробити тут великий музей, адже в депо збереглося обладнання та спеціалісти для ремонту паровозів. Тож основною фішкою є те, що експонати мають бути діючі, а не так, як в музеї на Київ-Пасажирському.
Окрім паровозів в запасі стоять пару тепловозів. У ТЭ3 ми колись зазирали у вищезгаданому музеї, там його аж дві секції, тут лише одна. Асоціація збирає де може старий рухомий склад — у 90-ті роки купити паровоза було дуже просто, зараз уже ні.
Поруч стоїть маневровий тепловозик ТГМ3. Укрзалізниця не сильно рада такій ініціативі, бо в неї є свій ретро-сектор із паровозами та депо у Сновську (Щорс). Тому вони постійно бодаються із АЗІЗУ. Про це протистояння я нічого не скажу, оскільки вислухав лише одну сторону — Асоціацію, а із ретро-сектором Укрзалізниці не спілкувався. Але, судячи із ставлення державного монополіста до історичних Гайворонської чи Боржавської вузькоколійок, їм глибоко байдуже. Хоча, у них я знайшов цікаву карту об'єктів залізничної спадщини.
Я запитав про ГР-280 із Гайворона, то тут його чекають — навіть виданий якийсь наказ про ремонт його в Цвітковому, але поки так і не довезли. Трохи далі стоїть заправочно-сушильна машина, зроблена із двох паровозних тендерів — вона призначена для обслуговування паровозів і працює на власних дизельних двигунах. Щоправда, при появі дизеля, з'явилися і тепловози. До речі, в Китаї паровози використовувалися іще в 90-х та 2000-х по промислових гілках.
Навколо станції можна зустріти чимало старих залізничних будівель — колишні депо, водонапірна вежа, маєток залізничного магната. Саме паровозоремонтне депо я чомусь не зняв: часу було обмаль, поспішали назад.
Всередині якраз відбувається реставрація паровозів. В цьому беруть участь ентузіасти — я тут зустрів знайомого діґера. Вони просто приїздять на вихідні, беруть в руки болгарку і працюють. Фото Сашка Дніпровича.
До слова, тут ремонтували паровози і для Львівської залізниці. В мене теж виникла думка так приїхати, покрутити гайки в паровозі, розпитати про його будову і написати про них детальніше, оскільки цього разу вийшло дуже поспіхом. І на цьому в мене все, цікавого вам ретро, не перемикайтеся.