Туристичний елементаль

Відеоверсія допису про літній похід Дніпром.

1. В травні я ходив на каяку по Канівському водосховищу. Мені це не сподобалося — веслуєш, веслуєш, а картинка не міняється. До того ж був вітер і хвилі, з якими доводилося боротися. За цим я вирішив, що великі річки не для мене, проте цього разу таки взяв участь в поході від Канева до Черкас по ділянці Дніпра, що не покрита водосховищем. І мені сподобалося.

Продовжуємо тему водного туризму і цього разу в нас похід через Канівське водосховище від Канева до села Григорівка на Трахтемирові і назад. І якщо попередня подорож була мокрою, то цього разу було сонячно і я обгорів попри одяг та головний убір.

Взагалі то я спочатку хотів нижче Канева по мальовничих островах, але все перегралося і ми пішли по водосховищу. Заодно спробував, наскільки придатна надувна байдарка для великої води. А ще спробував дорогі весла Aqua-Bound, про які трохи розкажу.

В ті вихідні я не планував нікуди їхати, але товариш запропонував подивитися на паровози — мовляв, в Цвіткове збираються робити залізничний музей, там є всіляка ретро-техніка.

Мені їхати туди дуже просто і дешево — вранці електричкою із пересадкою в Миронівці, назад так само. Тільки дуже довго, чотири години в сусідню область — ніби до Рахова їхати через всі Карпати Але подивитися на паровози мені завжди цікаво. А коли там буде відомий на всю країну та за межами музей, зможу написати — а я там був, коли все лише починалося.

Цієї осені я знову відвідав Трахтемирів. Але уже не просто щоб прогулятися, а приєднався до доброї справи — небайдужі люди прибирали сміття на Зарубинецькому мисі.

Історія буде коротка, фотографій небагато, адже там нічого принципово не змінилося, а я вже публікував минулого року випуск по цих місцях.

Формально в цьому місці — регіональний ландшафтний парк Трахтемирів. Фактично його тут не видно — лише в місці згорілої мисливської садиби поставили будиночків і загородилися шлагбаумами.