Продовжуємо тему водного туризму і цього разу в нас похід через Канівське водосховище від Канева до села Григорівка на Трахтемирові і назад. І якщо попередня подорож була мокрою, то цього разу було сонячно і я обгорів попри одяг та головний убір.

Трек походу

Взагалі то я спочатку хотів нижче Канева по мальовничих островах, але все перегралося і ми пішли по водосховищу. Заодно спробував, наскільки придатна надувна байдарка для великої води. А ще спробував дорогі весла Aqua-Bound, про які трохи розкажу.

Канів зручний тим, що сюди ходять багато автобусів із різних напрямків, а вокзал практично над водою — пройдіть сто метрів і потрапите на невеликий пляж, де добре влаштувати стапель, а зовсім поруч супермаркет і базар щоб запастися продуктами та пивом. Тут поруч шлюз, але на байдарках туди не впустять. А може й впустять — цікаво, чи є в них правила на мінімальний розмір судна? По грошах відносно недорого (300 гривень), особливо якщо сплавлятися великою компанією. Але довго — швидше обнести.

Нижче шлюзу

По прогнозу обіцяли вітер 4-5 метрів за секунду, але в акваторії Канева було тихіше. Ми йшли двома екіпажами — я і друзі на каркасній байдарці, переробленій на парні весла. Цікава штука, потенційно швидкісна, але потрібно звикати.

Акваторія Канева

До побудови Канівської ГЕС русло пролягало по іншому і тут зберігся старий залізничний міст. Він стрьомно бемкав від вітру, тому ми швидко під ним провеслували. В цьому місці найменша відстань обносити.

Старий залізничний міст

Різниця рівнів води близько десяти метрів. Зверху на водосховищі вже більші хвилі. З берега їх не так відчуваєш, а коли вийдеш на воду, то хитає добре. На воді ми були самі, за два дні я не бачив інших суден за винятком одного каякера.

Водосховище

Ми не дуже рано вийшли на воду, а поки обнесли греблю, так взагалі минув обід. А веслувати іще солідно, по хвилях іти важче, ніж по спокійній воді, тож треба поспішати.

Старт на водосховищі

Моя байдарка була недовантажена і вилазила на всі хвилі замість розрізати їх форштевнями — скоро мені набридло гойдатися і я втомився. Середня швидкість руху не досягала і чотирьох кілометрів на годину. Вітер боковий — байдарка то стійка, але доводилося постійно вирівнювати курс.

Втомлений я

Та ще й коли висаджувався на беріг, прибій наплюхав мені води в корму — добре, що всі речі лежали в гермах. На березі мене чекали гарні краєвиди, вечеря і настоянка. А потім сон на великій печі.

Вечір над водосховищем

В селі Григорівка знаходиться Нова дядьківська Січ — місце, де проводяться козацькі реконструкції, фестивалі та інші святкові заходи. Постійно тут живе одна людина, а інші наїжджають за можливості. В цю ніч тут якраз було багатолюдно.

Нова дядьківська Січ

На другий день вранці вітер стих і була дуже гарна сонячна погода коли ми стартували назад.

Краєвиди на водосховищі

Цього разу я їхав в байдарці не сам і по гладкій воді веслування пішло значно жвавіше. Справа пропливали мальовничі трахтемирівські краєвиди. Середня швидкість була 6-7 кілометрів за годину і ми планували за три години дійти до Канева. Але не довго це тривало, бо під обід вітер знову повернувся і до самого Канева ми знову гойдалися на хвилях.

Гладка вода

Хоча, не зважаючи на хвилю, удвох веслувати таки веселіше. Кінець подорожі я не знімав, бо час дуже піджимав. Греблю ми не обносили, а замовили таксі до вокзалу, щоб встигнути на автобус.

Водосховище

В загальному — надувна байдарка не для великої води, але якщо треба, то можна, тим більше на моделі із штевнями та дном airdeck. Хоч і мене повертало вітром, але проблем з керуванням не було, просто задовбався вирівнюватися і буду писати петицію щоб ZelGear робили стерно.

Тепер трохи про весла — я зрозумів, чому морські каякери обирають їх із малою площею лопатей. Як не як, було легше. Я мав на спробувати дві моделі. Перша Aqua-Bound Sting-Ray Hybrid із карбоновим шафтом та лопатями із скловолокна. Її лопаті мають меншу площу в 587 см², а тому я ними веслував по водосховищу.

Весла Aqua-bound

Обидві моделі комплектуються муфтою Posi-Lock, що дозволяє розвертати лопаті одна відносно одної на будь який кут із кроком 15° — як для лівого хвату, так і для правого. Дуже зручна штука.

Весла Aqua-bound

Інша модель — Aqua-Bound Sting-Ray Carbon має не лише карбоновий шафт, а й лопаті. І, не зважаючи на дещо більшу їх площу (632 см²) є легшою на кілька грам. Утім, ця різниця несуттєва, 858 та 865 грам це мало проти бюджетних TNP (1310 грам) чи Scoprega (1150 грам), якими я користувався раніше. Але й ціна кусача — $150-200 за весло на сайті виробника. Чисто карбонове я собі точно брати не буду, а фіберглас ще подивлюся — хочу розглянути варіанти від інших виробників.

Весла Aqua-bound

Після цього походу я сильно втомився і обгорів, тому не дуже прагну повертатися на велику воду. Треба освоювати якийсь крем проти засмаги або придбати легеньку білу хустину, щоб намотувати на обличчя як арафатку. Але водний туризм продовжується і згодом я знову вийду на якусь річку. Не перемикайтеся.