25.06.2019 - 01:19
1. Взимку, відвідавши парки природи Беремицьке, я захотів повернутися до нього в теплу пору року. Для того щоб самому, без групи, пройтися по всій території і, не поспішаючи, насолодитися краєвидами. Спочатку я хотів зробити це в квітні, коли зелень тільки-тільки з'являється, проте не склалося і я приїхав сюди на два дні на початку червня.
2. Зазвичай люди приїздять в Беремицьке не надовго — самостійно, або автобусом із організованою групою. Їм пропонують карту з маршрутами та, за бажанням, екскурсію або аудіогіда. В парку прокладено три маршрути — короткий, ще коротший і найкоротший (за моїми мірками) — для того, щоб відвідувачі за помірний час встигли щось побачити.
3. Але, останнім часом, я розумію, що для таких об'єктів групове відвідання — це марна трата часу. Тут треба ходити самому, або малою компанією — і залишатися надовго, тоді ви побачите значно більше. Навіть на рідну Олександрію вважаю, що треба давати не менше п'яти годин, а тут площі співмірні.
4. Звісно, ви побачите гарні краєвиди. Я вже писав, що Беремицьке здійснює ревайлдинг — відновлення типового природного ландшафту Чернігівщини. Для цього вони насаджують місцеві види рослин і винищують інвазивні.
5. Побачите гарні містки через заліснені яри. Я вважаю, що це гарна ідея такі зробити.
6. Побачите тарпанів. Нагадую, що це насправді польські коники, далекі нащадки тарпанів. Вони на вигляд як їх пращури, проте характер домашній — людей не бояться. Проте для зручності будемо називати їх тарпанами.
7. Побачите декілька реконструкцій місцевої історії та культури, певне іще дослов'янських часів.
8. Ну і це побачите, куди без нього.
9. Але якщо ви хочете побачити більше, потрібно залишитися надовго. Якщо ви машиною, то можна зранку до вечора на цілий день, якщо ж автобусом — то краще з ночівлею, бо вечірні рейси познімали, а останній в 15 годин з Остра. Заночувати тут просто, наприклад в гостьовому будиночку.
10. Їх тут декілька — всередині двохспальне або два односпальні ліжка + можуть доставити дитяче. В принципі, як нормальний готельний номер, тільки невеликий.
11. Є світло, опалення, телевізор, багато розеток (не одна на весь номер, як у деяких нічліжках). Мешканцям навіть дрова для мангалу видають — в парку є зона з альтанками, тільки я забув забігти і зняти.
12. Хороший санвузол з бойлером — коротше, київський комфорт посеред природи. І вартість київська — реально за місячний прайс можна зняти десь на Печерську квартиру.
13. Ну а тим, хто стільки платити не готовий, пропонується простіший варіант — проживання в наметі за 100 гривень з особи в ніч. Намет великий видають, всередині лежаки і постіль плюс доступ до теплого туалету, душу та WiFi. Взагалі, чого-чого, а нормальних туалетів та інтернету в Беремицькому вистачає. Єдине, що харчування доступне, якщо замовляти для великої групи — кухоньки для самостійного приготування немає, хіба що на мангалі.
14. Вирішивши питання ночівлі, йдемо до парку гуляти там довго. Доріжки посипані стружкою — так парк вирішив питання утилізації інвазивних видів. Екологічно, не розмокає після дощу і виглядає гарно.
15. Парк молодий, а тому тут постійно щось добудовується чи міняється. Ось роблять басейн для тарпанів. Я спочатку не зрозумів, що це має бути, доки не побачив уже готовий.
16. В результаті має бути щось таке.
17. Ставлять бортю, та різні гніздівлі для птахів.
18. Прокладають нові маршрути — четвертий має бути не таким коротким, як три попередніх, може хоч находжуся по всіх.
19. Деякі об'єкти влітку не використовуються — тваринам і так є що їсти.
20. Якщо ви ходите без галасливої групи, у вас є шанси побачити більше диких тварин. Першого разу я зняв ланів, коли вони бігли за деревами, а другого мені вдалося пробратися до них ближче і зняти в спокої.
21. Я давно хотів сфотографувати диких свиней на відстані телевика — тут вони є. Кажуть, що неагресивні, на людей не кидаються.
22. Але доріжки розкопують.
23. Находившись по містках, помічаєш, що під ними також є стежки. Там маршрутів немає, проте є службові шляхи. Хоча, я би проклав маршрут по ярах для відвідувачів.
24. Поруч знаходяться гарні сходи, які ведіть донизу. Яри в Беремицькому в подальшому сходяться в низину, де територія продовжується — проте нічого далі немає, лише сторожка. Кажуть, в подальшому хочуть розширитися до Десни.
25. А ось під містком цікаво — в поєднанні із густими кронами дерев створює враження тропічних джунглів.
26. На одному із службових шляхів ростуть гриби. Тут туристи вже не топчуться. Десь там я помітив навіть пасіку. Там величезна територія, яку іще належить привести до ладу, парку є куди рости.
27. Дуже гарні краєвиди в парку увечері. Шкода, що до цього часу він для туристів закривається — певне, не хочуть, щоб люди там поблукали. Блукати в Беремицькому особливо ніде (мені не вдалося), але є особи, які вміють.
28. Коло вхожу топчеться невелике стадо тарпанів — вони тут живуть, інші два — далі. Цих найбільше бачать туристи.
29. Якщо ви приїхали автобусом з групою, то точно не побачите призахідні краєвиди парку.
30. Йдемо до виходу. Для повного щастя варто було викопати басейн прямо під баштою — і глибший.
31. Oh no, it's dead! Тарпани частенько лягають відпочити прямо на туристичній стежці, тому доводиться обминати.
32. Вечірня башта гарна і підсвічена, тільки мошки повно на ній. Взагалі, відвідуючи парк в теплу пору року ви можете стати кормовою базою місцевих кровосісів — навіть в обід вони підстерігають вас в тіні дерев.
33. Коло входу стоять прокатні велосипеди. Ціна цілком нормальна, але не всі доріжки будуть доступні для проїзду. Я не бачив, щоб хтось брав — хоча і людей за час мого перебування тут було не дуже багато.
34. Окрім мене в парку ночували реконструктори — зі своїми наметами. Це Чернігівський історичний фестиваль, вони цього року вирішили влаштувати свій захід тут. Хлопці спеціалізуються на Х столітті — тож будуть гарно виглядати на тлі реконструйованих парком питомих краєвидів.
35. Пройдемося по звіринцях. В музеї котячих робити зараз нічого — в таку спеку всі нормальні котячі поховалися і сплять.
36. В холі новинка — декілька Окулусів, через які можна подивитися панораму польоту над парком. Тільки спочатку слід почитати інструкцію. А, взагалі, HTC Vive кращі.
37. На вигонах пасеться всіляка скотина. Українська сіра степова порода — це ті самі воли, якими їздили чумаки. В парку є два бички — Уран важить трохи менше тони.
38. і Трюм важить трохи більше. Кажуть, що вони спокійні і лагідні, а тому їх охоче беруть на зйомки фільмів. Хоча, як можна зніматися в ролі вола із такими причандалами?
39. Бички собі паслися і на мене ніяк не реагували — було би погано, якби навпаки.
40. Від великих корів переходимо до маленьких. Декстери на мене теж не реагували, на контакт йти не хотіли — понюхали і відверталися, я перед тим побризкався від комарів.
41. Маленькі сицилійські віслюки замишляли якісь оборудки, а тому їм не треба було свідків.
42. Це — поні. Ну і що, що розміром як гуцульські коні — дюльменські поні в холці щось із 140 сантиметрів. Цей цікавився вмістом мого наплічника.
43. А це — не поні, не переплутайте. Ну і що, що зверху бракує двох ручок для перенесення. Кажуть, що фалабелли використовуються замість собак-поводирів.
44. З Тьяго Тучовичем ми знайомі іще із зими — тоді він був кінь в пальто.
45. А це його татко — Тучо. Він за свої 15 років зробив 60 дітей, а чого досяг ти?
46. Від маленьких коней переходимо до великих. Корсику ми вже бачили того разу, з тих пір вона народила лоша. Кажуть, що копитом висаджувала двері в конюші. Але не зла.
47. А Аслана закрили. Ні, він ні в чому не винен — просто приходив до відвідувачів жебрати чогось смачного. Але не всі розуміли, що коли із хащів виходить лось і впевнено прямую на вас, то він хоче лише привітатися. Коротше Асланчика закрили за те, що туристи його лякалися.
48. Окрім Аслана в парку є Євминка — іще одне лосеня з такою ж долею, її підібрали зовсім нещодавно.
49. За два дні в Беремицькому я встиг насолодитися парком. Це як вино — його треба пити не поспішаючи — вдихати аромати і смакувати, а ще воно залишить приємний післясмак. Тоді парк розкриває всі свої нотки. А швидко пробігти із групою — це все одно, що випити вино залпом, як міцну самогонку. Звісно, є й любителі і таких напоїв, але я, останнім часом віддаю перевагу тому, що можна смакувати.
Так само, як молоде вино, молодий парк постійно покращує свій смак. З'являються нові об'єкти, маршрути, нові мешканці. При мені привезли лисеня, іще нещодавно приїхали гуцульські коні. Тому наступного разу ви обов'язково побачите щось нове.
І на цій смачній ноті ми закінчуємо нашу прогулянку і готуємося дертися високо вгору. Не перемикайтеся.