15.08.2019 - 00:45
1. В травні я ходив на каяку по Канівському водосховищу. Мені це не сподобалося — веслуєш, веслуєш, а картинка не міняється. До того ж був вітер і хвилі, з якими доводилося боротися. За цим я вирішив, що великі річки не для мене, проте цього разу таки взяв участь в поході від Канева до Черкас по ділянці Дніпра, що не покрита водосховищем. І мені сподобалося.
Різниця між цими походами полягала й в тому, що цього разу я в байдарці був не сам, а іще в мене з'явилося стерно, що підвищує рівень комфорту при керуванні та економить сили.
2. Приїхали ми до Канева звечора, заночували коло води — я зібрав байдарку і зробив гарне фото вечірнього міста. Розраховували наступного дня вийти чим раніше. Йти мали двома екіпажами — я з напарником на надувасику ZelGear і друзі на Валькірії з парними веслами. Їх план — пройти все Кременчуцьке водосховище до Світловодська, а тому веслувати будемо активно.
3. Трафік по Дніпру мінімальний — в перший день бачили аж дві баржі, а то все інше — моторні човни рибалок. В другий день лише маломірні судна. Хоча на річці стоять навігаційні бакени і я навіть завантажив прев'юшки карт Держгідрографії, де позначена навігаційна обстановка, глибини і протоки (щоб купити надруковані, вони дуже дорого коштують як для туриста). Глибина нам була байдужою, а ось протоками ми користувалися.
4. Стартували ми від дитячого спортивно-патріотичного табору Сонце над Дніпром. Шкодую, що таких не було в моєму дитинстві — в програмі водний туризм, стрільби із страйкбольних приводів, вилазки по Канівських горах, екскурсії до Трахтемирова чи на ГЕС, навчання різних корисних навичок, тощо.
5. В цьому місці Дніпро не дуже широкий і на ньому є багато островів, заток, приток і гирл річок, куди можна зайти байдаркою. І дуже красива природа. Щоправда, два острови заповідні, поруч Канівський природній заповідник. На них живе колонія бакланів і на місці, де вони постійно тусуються, все вщент випалене гуаном.
6. Хоч ми і йдемо по найбільшій водній артерії України, проте водою варто запастися, бо шукати джерела між очеретами та плавнями нереально. Хороше джерело є коло входу в Канівський заповідник — на 50 метрів нижче по пляжу від гаражів з човнами. Воно позначене на OpenStreetMap і його легко знайти.
7. Скоро закінчується Канів, гори уходять вправо і ми підходимо до села Пекарі. Беріг в цьому місці дуже гарний — майже суцільний піщаний пляж. Утім, далі краєвиди зміняться на очерети та зелені джунглі.
8. Я би хотів зайти в гирло Росі, можливо й запаркуватися десь на безлюдному захованому острові — але через щільний графік моїх друзів-далекобійників ми ніде не затримуємося. Треба якось сюди повернутися — можливо із Корсуня прийти, мені туди зручно добиратися.
9. Рибалок тут більше, ніж риби. На всіх видів моторках та на веслах. Утім, вони нам не заважали.
10. Геть без зупинок ми все ж іти не можемо, тому стали шукати де стати на обід. Між гирлами річок Рось та Вільшанка береги всі вщент в очеретах і вийти є мало де, тому коли я наглядів маленьку прогалину на березі, ми відразу пішли туди. По карті це був острів, за ним якісь протоки та рибальські ставки. Сушею суди дістатися неможливо, місце малопомітне. Але тут вже хтось був — збив сякого-такого столика і видно місце від вогню.
11. Місце не найкраще для відпочинку, особливо великою компанією, але дуже малопомітне — я його сам випадково побачив. І, схоже, що до нас тут паркувалися планокури.
12. Протоки між островами Дніпра взагалі не схожі на Дніпро. Там очерети, джунглі і велика кількість птахів. Там тиша і спокій.
13. Але далі ми підійшли до сіл Єлизаветівка та Сокирне і Дніпро став велелюдним. Дуже багато рибалок було навколо Аврумова острова, а далі почалися суцільні бази відпочинку — на карті було видно, що вони там вщент, одна на одній. До рибалок додалися прогулянкові судна.
14. Вже наступав вечір і треба було десь ставати. Тому довелося пройти всі ці бази і запаркуватися на одному із островів із великим гарним піщаним пляжем. Далі йти сенсу не було, бо там острови закінчуються і починається водосховище — а там і Черкаси.
15. Але попри гарний пляж, місце вийшло не вдалим — неподалік весь час працював величезний земснаряд. А з іншого боку запаркувалися мисливці, що відзначали початок сезону.
16. Між островами була протока, що дозволяла скоротити відстань і не йти по судновому ходу — ми нею підемо наступного дня.
17. Коли ми повечеряли і збиралися чаювати, налетів шторм. Намети вже стояли, тому ми поховалися, але сильний вітер наніс нам трохи піску, який довелося витрушувати. Пили чай уже по норах.
18. Вранці вітер вщух, але іще дув, тому ми вирішили максимально використати бічні протоки, щоб не гойдатися на хвилях. Тут краєвид взагалі схожий на Прип'ять — суцільні очерети. Але замість Сваловичів бухточка із дачами над водою.
19. Дачі поступово переходять в шалмани — чимось нагадує південний беріг Криму. Від кожного шалману до води йде пірс. Ми наближаємося до Черкас — тут таких точок відпочинку повно.
20. Зупиняємося пообідати на пляжі Робінзон і тут наші шляхи розходяться. Мій напарник їде додому, я йду в самі Черкаси, а друзі далекобійники на Валькірії активно веслують далі.
21. На початку міста нас зустрічає дамба та міст. Вітер вщух, тому на акваторії повно рибалок.
22. По мосту їде поїзд — гарний вийшов кадр. В цьому місці акваторія відкрита, тому я дуже оцінив стерно — з ним дуже легко тримати потрібний курс байдарки.
23. Пройшовши міст я дійшов до першого ліпшого зручного берега і зупинився щоб перепочити і зорієнтуватися, де я і куди мені фінішувати. Перше, що вияснив, що це острів. Коло Черкас багато островів і цей дуже гарний. Не безлюдний, бо багато відпочивальників пристають сюди човнами, проте досить зручний та з суцільним пляжем.
24. Із за острова виходять маломірні судна — пару яхт та інші менші човни.
25. Там місцевий яхт-клуб. Острів прикриває вхід в марину на випадок сильних вітрів.
26. Іще я в акваторії побачив багато віндсерферів. Берегова лінія міста — практично суцільні пляжі. Є оснащені, а є дикі, заховані між кущами. В одному місці навіть нудисти купалися.
27. В Черкасах є прокат каяків. Окрім пластикових прогулянкових тут є вузькі спортивні — я бачив, як на них тренувалися.
28. Але не всі острови однаково гарні. Бакланам теж треба десь тусуватися і туди, де вони обрали собі місце, краще не потикатися — все вигоріле, загиджене, смердить і вщент усипане риб'ячими кістками.
29. Фінішував я на пляжі Живчик, що знаходиться в зручній, захищеній від вітру бухті. В Черкасах я зустрів хорошого друга, з яким наступного дня трохи покаталися по акваторії.
Дніпро від Канева до Черкас приємно здивував своїми різноманітними краєвидами. То піщані пляжі, то очерети, то круті береги та сосновий ліс як на Поліссі. Острови, протоки, затоки та гирла роблять річку дуже цікавою і я рекомендую її для туризму. І на цьому в мене все, скоро буде відео зі сплаву.