03.02.2019 - 21:06
Минулого року я побував у науковій частині ботанічного саду імені Фоміна. Тоді якраз масово цвіли рододендрони, а ще ми побачили ковилу, неопалиму купину та інші візуально цікаві рослини. Візуально цікаві — ключовий критерій для мене, бо я не ботанік і все решта мені не цікаво.
Іще тоді я звернув увагу на кліматрон — велику оранжерею, куди також можливо потрапити. І зробив замітку це зробити.
Велику оранжерею видно із загальнодоступної частини та за межами парку. Вона така висока (30 метрів) тому, що всередині росте пальма Лівістона південна, яка двічі впиралася у стелю і вибивала її. Пальма росте із самого заснування ботанічного саду, була привезена сюди із Кременця разом із великою колекцією рослин.
Нагадую, всередину можливо потрапити разом із екскурсією, яку можна легко замовити або прийти на планову. Заходимо в оранжерею і потрапляємо в темний густий ліс.
Зелені крони дерев, пальми, а зверху металеві конструкції і скло — дуже незвичне поєднання ніби переносить нас у інший світ. Між деревами викладені плиткою та камінцями доріжки. Бракує лише співу пташок. А ще тут тепло.
Великі дерева ростуть прямо у землі, а невеликі в горщиках. Тут багато горщиків, прямо цілий світ — всіх розмірів та форм.
Оранжерея поділена на декілька зон — є рослини Австралії та Нової Зеландії, є середземноморська флора, в окремих приміщеннях тропіки та субтропіки. Є навіть водяні тропіки і басейн із піраніями, куди я теж хочу потрапити.
Горщики тут не лише стоять на землі, ними завішані стіни. Це нагадує мені вазони моєї мами і те, як вона щороку займається пересаджуванням, розсаджуванням та думає, куди то все порозставляти.
Йдемо до Лівінстони — вона якраз квітне. Квітнути вона стала із 70-х років, коли востаннє підвищили оранжерею. Відтоді покращили умови освітлення, воно стало рівномірним і пальми перестали викручуватися. Взагалі, Лівінстона в природі не росте такої висоти, бо має слабке коріння і її валять вітри.
В оранжереях можливо піднятися доверху, тут є довгі балкони вздовж стін. Зверху видно зимовий Київ, а ти тут в теплі і серед зелені.
Щоправда, таких високих дерев небагато, тому тут більше вільного простору. Хочу собі таку теплицю. Не знаю, навіщо, не знаю, як це все утримувати, але хочу. Чисто щоб приходити сюди на відпочинок — поставити зверху столик, два крісла. Або кинути каремати і тут спати.
Знизу під густими кронами нічого не видно. Птахів тут немає, але іноді влітку залітають через відкриті вікна. Зате тут чисте свіже повітря.
Йдемо до зони Середземного моря. Тут росте слонова пальма, яка має велику кількість інших назв. Слон схвалює.
Через критий прохід йдемо у суботропіки. Тут іще тепліше та вологіше. Це скільки коштує все це протопити. А іще тут сильні запахи — особливо коли цвітуть всілякі орхідеї, то краще надовго тут не лишатися.
Бамбуки. Ці іще не затверділи, тому вудочка з них не вийде.
Знову світ горщечків із рослинками. Хто любить садити, поливати, удобрювати, ропушувати, підрізати та всяко доглядати? Тут вам буде рай.
В січні тут особливо нічого не цвіте, лише кілька орхідей, а ще зараз тут реконструкція, тому фотографій із тропіків та субтропіків небагато.
Екскурсовод розказує гарно, проте я хочу щось сфотографувати, тому майже не слухаю і нічого не запам'ятовую. В цьому і проблема таких екскурсій. Я хотів почитати про побачені рослини на сайті ботсаду, але він не працює, схоже що закінчилася оплата за хостинг.
Поруч іще одна оранжерея — велика та кругла, тут тропіки і переважно пальми. Іноді сюди прибігають білки і тирять горішки та всілякі інші плоди. Але рідко, бо їм і назовні в саду є що їсти.
Також є басейн із золотими рибками. В інших оранжереях, де водяні тропіки, плавають навіть піранії — я туди спробую також потрапити. І ще є оранжерея із кактусами — вони ніби мають в лютому цвісти.
На цьому я закінчую свою малозмістовну розповідь про кліматичні оранжереї ботанічного саду Фоміна, скоро буде нерівна боротьба ентузіастів із державним монополістом, не перемикайтеся. Якщо ви хочете продовження ботаніки, пишіть — буду проситися познімати кактуси.