Туристичний елементаль

1. У попередні роки я неодноразово відвідував виставку залізничного моделювання Train Hobby Days, організовану дуже захопленими пряморукими людьми. Експозиція була сформована зі з'єднаних макетів її учасників, для яких моделювання є хобі. Макети були різноманітними за країною та часом, так само як і рухомий склад і на виставці ми бачили збірну солянку.

Проте цього разу дуже захоплені пряморукі люди вирішили зробити все значно серйозніше — великий постійний макет, присвячений Україні. І перетворили це із хобі на роботу, для чого заснували організацію Miniland.UA з юридичною особою, офісом, майстернею та кавомашиною на кухні.

Почитати дописи про виставки: 2016, 2017, також я відвідував їх у 2019, але окремого допису не робив. Сьогодні я розкажу про відвідання майстерні Miniland.UA та познайомлю вас із процесом побудови найбільшого в Україні макету України в масштабі 1:87.

Я вже писав про те, що мені подобається Дніпро в тих місцях, де він не покритий водосховищем і має наближене до природного русло. Цього року я планував пройтися байдаркою від Києва до Ржищева, але зі зрозумілих причин це не вийшло. Тож мені була за радість невелика прогулянка коло Києва — зате в золоту осінь, хоч із туманом. В цьому випуску ми катаємося на яхті від Вишгорода до острова Великий, гирла Десни і назад.

1. Я до телебачення ставлюся негативно і переважно його не дивлюся. Тобто, я пасивний телеглядач, як є пасивні курці — дивлюся краєм ока, коли хтось із домашніх увімкнув. Іноді прошу вимкнути, коли показують вже крайній треш. Але подивитися на музей телебачення хотів давно. Але туди треба назбирати компанію, оскільки індивідуальна екскурсія то трохи задорого.

Утім, назбирати компанію для мене часто проблема, тож я упав на хвіст до інших, тож сьогодні в програмі музей телебачення, телестудія та гарні види із київського телецентру Олівець. Не перемикайтеся. Майже чотири роки тому я вже побував на радіо, але там було зовсім по іншому.

1. Колись, в середині 90-х однокласник приніс до школи комп'ютерний журнал. Уже не свіжий, але гарний та глянцевий, з яскравими кольоровими фотографіями. В ньому були комп'ютери — настільні та портативні, з кольоровим дисплеями, принтерами та іншою периферією. Багато раз я переглядав той журнал, мене так не цікавили машини. Зараз комп'ютери оточують нас повсюди і не викликають взагалі ніяких відчуттів. Тоді вони мали дизайн, а зараз вони безликі, як і телефони. Але напередодні я відвідав музей, що повернув мене у ті часи, нагадав старі відчуття, дозволив поностальгувати.

Музей називається Software and computer museum, знаходиться він в Києві, на Саксаганського 40/85 (майже в центрі) і безкоштовний для відвідання — тільки варто в них на сайті записатися на екскурсію. А так як про нього мало хто знає, то можна вибрати момент, коли екскурсій немає і зависнути там надовше.

Минулого року я побував у науковій частині ботанічного саду імені Фоміна. Тоді якраз масово цвіли рододендрони, а ще ми побачили ковилу, неопалиму купину та інші візуально цікаві рослини. Візуально цікаві — ключовий критерій для мене, бо я не ботанік і все решта мені не цікаво.

Іще тоді я звернув увагу на кліматрон — велику оранжерею, куди також можливо потрапити. І зробив замітку це зробити.

В суботу 15 вересня відбулася ювілейна, 0x10 конференція OSDN 2018 в Києві, присвячена відкритому програмному забезпеченню та Linux. В честь цього я нарешті перевів свій сайт на HTTPS. Останніми роками я на неї не ходив, але цього року подивився програму і вирішив відвідати. І найбільше мене цікавило те, наскільки змінився захід із зміною організаторів.

Архівна стаття про теплу лампову OSDN 2011 (10-та конференція в десятковій системі) можете почитати за посиланням. Тільки попереджаю, що там одне всім знайоме обличчя, через яке ви можете не стриматися і розбити собі монітора.

1. На відміну від ландшафтних дендропарків Софіївка та Олександрія, ботанічний сад імені О. В. Фоміна з самого початку був створений як науковий. Сад належить КНУ ім. Шевченка (як обсерваторія в Лісниках та Канівський заповідник) Наразі він виконує і функцію громадського простору, тому розділений на дві частини — загальнодоступну і закриту, наукову. Утім, потрапити можна і в другу, записавшись на екскурсію. Їх проводять регулярно, при вході навіть висить розклад.

Після екскурсії вас відразу ніхто виганяти не буде, можна трішки прогулятися і пофотографувати. Більше того, на сайті саду написано, що можна домовитися щоб прийти і познімати. Можна і весільну фотозйомку провести. Коротше, закрита частина вона не така вже й закрита. Цікаво, чи можна напроситися на ніч?