26.02.2017 - 03:50
1. Минулого року ми побували на Train Hobby Days 2016, що відбувалася з 1 по 4 грудня. Я приїхав туди в суботу, коли було дуже багато відвідувачів — організатори були самі приємно здивовані напливом народу та інтересом преси. Через переповненість зали знімати було вкрай важко, не було як використовувати штатив, підібрати кращий ракурс, поспілкуватися із організаторами, тому моя розповідь мала вигляд добірки фотографій.
Але цього разу я підготувався краще — в мене не було крутої фототехніки, натомість я приїхав у будній день і мав змогу обійти макет з усіх сторін кілька раз. Допис вийшов великим і детальним, далі буде 65 фотографій. Тож зніміть своє взуття, покладіть ноги в несвіжих шкарпетках на полицю, розстеліть на столику газетку і викладіть туди хліба, ковбаси, варених яєць, огірочки, термос із чаєм та насолоджуйтеся поїздкою.
Загальний вигляд експозиції
2. Організатором виступив Український клуб залізничного моделювання, експозиція складена із фрагментів, що належать різним людям, проте виконані за єдиними стандартами, а тому стикуються між собою. Виставка відбувалася цього разу в холі Київського планетарію і місця там дуже багато. Якщо минулого разу макет був скручений у баранячий ріг через малі розміри актової зали, то цього разу він розтягнувся на понад 50 метрів по периметру приміщення. Я йшов з одного кінця в інший і думав, коли він вже закінчиться.
3. Макет складався із станцій та перегонів, окрім колій на ньому було безліч будівель та декорацій — тунелі, роз'їзди, переїзди, дороги, всіляка інфраструктура. Коротше, вигляд воно мало більш-менш живий, хоча були деякі нові ділянки, що іще не набули завершеного вигляду — великий кран, думаю, тут не просто. Варто зазначити, що окремі фрагменти створювалися із реальних прототипів, інші повністю вигадані.
4. Рух поїздів контролюється із пульта — напруга на колії, стрілки та світлофори. Таких пультів було декілька на великих станціях, а організатори навіть провели дротовий телефонний зв'язок на додачу до рацій щоб узгоджувати дії між собою. Весь час вони відправляли та приймали один в одного поїзди.
5. Окремий віддалений фрагмент контролювали за допомогою веб-камери, бо від найближчої станції туди нічого не було видно. А скільки техніки, дротів та різного мотлоху було за лаштунками.
6. Як я вже казав, що відвідав виставку в будній день і робочий час, тому народу було мало. Але контингент все той же, що і на минулій виставці — батьки з дітьми і небагато дорослих людей. До речі, цього разу окрім макету були присутні стенди магазинів іграшок, проте їх я не знімав.
7. Було трохи преси — мене теж до неї віднесли і впустили по другу сторону макету. Тут було зручніше знімати, оскільки із вікна за моєю спиною йде світло, а цьому чоловіку із Nikon D7000 воно контрове. Я то взяв спалах і вирівнював освітленість коли треба, але в природному світлі макет виглядає краще.
Отже, досить тягнути волинку, перейдемо до поїздів. Найбільше було німецьких — може тому, що у них найбільш мальовнича залізниця. Я залізничним фаном не є, але суттєвою відмінністю поїздів від птахів у тому, що на них щось написано і можна легко загуглити. Більше того, легко шукаються виробники таких моделей і ціни на них — розумієш, що задоволення не з дешевих.
Німеччина
8. DR-Baureihe E94 (DRG Class E94) — вантажний електровоз, побудований в 1940 році для Рейхсбану. За свою характерну форму був прозваний Зеленим крокодилом, аналогічно до швейцарського крокодила.
9. Після Другої світової в 1956 році було відновлено його виробництво, зокрема й для австрійської залізниці. Маса 118 тон, потужність 3303 кВт, працює від мережі 15 кВ, максимальна швидкість 100 км/год.
10. E18 — швидкісний пасажирський електровоз, побудований в 1935 році. Потужність 3040 кВт, максимальна швидкість 150 км/год. Використовувався у Дойчебані до 80-х років.
11. Поруч із Е18 на станції стоїть вантажний тепловоз DR V200, побудований в для Рейхсбану (НДР) Луганськтепловозом варіант радянського М62. Випускався з 1966 по 1975 роки, потужність 1471 кВт, максимальна швидкість до 100 км/год.
12. Дожив у Дойчебані до 1995 року, нині лишилося кілька екземплярів у музеях, а в нас М62 їздить до цих пір і далі їздитиме.
13. DR E60 (клас 160) — маневровий електровоз, що був в експлуатації з 1927 по 1983 роки в Баварії та в Австрії. Маса 72,5 тони, потужність 1074 кВт, максимальна швидкість 55 км/год. Зверніть увагу на шатун вздовж коліс — це можна бачити на багатьох ранніх електровозах: індивідуальний електропривід на всі колеса тоді іще не робили.
14. Далі дивимося на дизель-гідравлічний тепловоз Class V160. Вироблявся з 1964 року для вантажних та пасажирських поїздів, потужність двигуна 1400 кВт, максимальна швидкість 120км/год. Я чомусь не зробив жодного знімка із ним на передньому плані, тому дивіться просто знімки, де він є.
15. Був виведений із експлуатації Дойчебаном в період з 2000 по 2004 рік, проте декілька тепловозів продані приватним компаніям і їздять до цих пір. Що цікаво, опалення пасажирських вагонів відбувалося паром — правда, я не розумію, як забезпечується рівномірна роздача тепла всім, а не перший смажиться, а останній замерзає.
16. Маленький маневровий, чи то промисловий дирчик BR 312, він же DB V23 мав потужність всього 220 к/с і більше нічого цікавого я про нього не знайшов.
17. Час паровозів. Вантажний локомотив DR Class 58 виготовлявся в НДР після Другої світової в 1958-1962 роках (ага, до війни робили швидкісні електровози). Потужність 1190 кВт, максимальна швидкість 70 км/год. Використовувався до 1981 року.
18. Маленький НДРівський вантажний паровоз DRG Class 89 вироблявся в 1934 та 1937 роках і працював до 1968. Із потужністю всього 235 кВт розганявся аж до 45 км/год. Не мав тендера, баки для води та вугілля вбудовані.
Найпоїздатіші поїзди
19. Переходимо до найпоїздатіших у світі поїздів, тобто радянських. ЧМЭ3 будували в Чехословаччині з 1971 року як потужніший та важчий варіант ЧМЭ2. Це був дуже масовий локомотив, виготовлено і поставлено виробником майже 7,5 тисяч одиниць.
20. Дана модель озвучена — при початку руху вона подає звуковий сигнал і характерно хрюкає при їзді.
21. Всім відомий луганський вантажо-пасажирський тепловоз М62 спочатку будували для капіталістичних країн, везли навіть в Кубу, Монголію та Китай. Будували дво- та трисекційні його варіанти і різні спеціалізовані локомотиви для ядерних поїздів та для вивезення ракет на Байконурі.
22. Варіацій М62 в різних кольорах на виставці було кілька штук, не враховуючи експортних варіантів.
23. ТЭ109 робили в Луганську для експорту у соцкраїни та для російських доріг: в нас його немає. Потужність 3000 кВт. Німці прозивали Людмилою, пишуть, що у них декілька лишилося на ходу, зокрема в Берліні.
Чехія
24. Поки СРСР робив локомотиви на експорт в країни соцтабору, сам брав рухомий склад з Чехії, тому чеським локомотивам я присвятив окремий розділ. Треба було сюди покласти іще й ЧМЭ3, але нехай, довго міняти нумерацію. Серед іншого — залізничний кран ЕДК 950 і про нього я нічого не знайшов.
25. Він стояв на станції і, здається, за весь час зйомки нікуди і не їздив.
26. Ну і всім відомий чеський трамвай Татра Т5 теж нікуди не їздив, адже колія, на якій він стояв, не була сполучена ні з чим. Треба було кликати в спонсори Подільске трамвайне депо і пофарбувати модель під трамвай-кафе.
Інші країни
27. Далі йдемо по різних країнах. Італійський маневровий тепловоз FS 214, будували його з 1964 року. Потужність всього 75 кВт, швидкість до 30 км/год.
28. Китайський вантажнопасажирський електровоз SS7c потужністю 4800 кВт випускався з 1992 по 2007 роки. Працює від мережі змінного струму в 25 кВ, розганяється до 100 км/год. Має декілька модифікацій.
29. Магістральний тепловоз NJ2 використовується в Китаї для високогірного сполучення з Тибетом. Побудований в США на основі поширеного їх локомотива General Electrics Dash 9. Потужність локомотива становить 3800 кВт. Його наявність в Українського клубу залізничного моделювання говорить про те, що вони хочуть змоделювати дорогу Квінхай-Тибет і наступна виставка відбудеться як мінімум на Олімпійському стадіоні.
30. А цього малесенького дирчика, що постійно стояв коло поворотного кола, я толком не зняв і не розпізнав.
Станції
31. Станцій було декілька — великі та розгалужені, що були заселені диспетчерами і маленькі для декорацій. На пасажирських зроблені платформи, освітлення, стоять фігурки людей. Були такі, що мають реальні прототипи.
32. Ось ця станція надто відома українському туристу, щоб її тут називати. Іще одна така само відома іще будується і на цій виставці використовувалася винятково як розв'язка. Взагалі, Карпати це цікавий шмат для залізничного моделювання через мальовничість та велику кількість специфічної інфраструктури — тунелі, віадуки, мости, старі станції.
33. Домбург. По ходу без реального прототипу — станція створена як німецька, населений пункт із такою назвою існує в Голландії і залізниці там немає. Макет фабричний, досить деталізований.
Елементи дороги
34. Гарно реалізовано велику кількість стрілок та роз'їздів. Вигляд залежить від модельованої країни і різниться по різних блоках макету.
35. Багато елементів, що не виконують ніяких функцій, розташованих щоб не було порожнечі навколо колій.
36. Світлофори бувають навіть автоматичними — після проходження поїзда загоряються червоним. Хоча, здається, не на всіх станціях.
37. Поворот, хрестовидний роз'їзд і горловина станції. Зверніть увагу на радянський стиль колій.
38. Дорога місцями досить мальовнича.
39. І тут.
40. Різні споруди — місток через канали. Бракує Гордона Фрімена на аероботі та парочки сердитих метрокопів.
41. Тут було добре знімати поїзди.
42. Великий дворівневий міст, був на минулій виставці. Реального прототипу немає. Важкий для фотографування.
43. На минулій виставці ми його теж бачили.
44. Багато регульованих та нерегульованих залізничних переїздів.
Споруди
45. Минулої виставки ми також бачили поворотне коло. Депо не має даху і використовується як точка вставляння локомотивів на макет.
46. Кран добудовує свою секцію — тут реально було порожньо, тому його сюди й поставили.
47. Деревообробний цех, а навколо нього розвертаються поїзди.
48. А це карпатська деревина на експорт в Європу. Немов своїх лісів у них немає.
49. Водонапірна башта.
50. Поєднується із роз'їздом та семафором. Це, здається, стилізація під Германію, Крокодил приїхав якраз доречно.
Макет 1/160
51. По сусідству стояв значно менший макет в масштабі 1/160 — там була одна станція, два розвороти по краях і не було розгалужень. Кермував усім один чоловік, поїзди також їздили.
52. Тут теж стилізація під Германію, повністю на всьому макеті. Станція.
53. В деяких вагонах проглядався інтер'єр і горіло світло. Серед рухомого складу сучасний електровоз Siemens.
54. Хрестовидна стрілка.
55. Будинки. Цей макет якийсь цікавіший в плані оформлення, автор заявляв про підпорядкованість одній сюжетній лінії.
56. Немов залізниця не просто сама по собі, а зв'язує різні об'єкти навколо.
57. Заправка та автомобільний міст.
58. Досить мальовничий розворот.
Статична експозиція: станції...
59. За межами макету стояли стенди із статичною експозицією та іншими навколозалізничними експонатами. Зокрема, окремі макети станцій. Цікаво, чи вони підходять щоб з'єднати із основним макетом?
60. Фастів 2, спогади, студентські роки. На пероні стоять люди, коло зупинки першого вагону — маленька бабуся із клітчатою сумкою. Всі чекають електрички і ось вона підходить. Відкриваються двері і сильні молоді руки підхоплюють бабусю з сумкою в тамбур. Там повно голодних студентів з Києва. Бабуся розкриває сумку, а там гарячі пиріжечки — картопля, капуста, горох. Вони реально свіжі та смачні, розлітаються як ... гарячі пиріжки. Пів сумки розбирають іще в першому тамбурі, до кінця першого вагону в бабусі може нічого й не залишитися. Великі такі як лапті і по 50 копійок. Коли вона вперше їх принесла, я купив чотири, третього ледве доїв.
... і рухомий склад
61. Також тут стоять різні локомотиви: чеські, італійські, бельгійські.
62. Особливу увагу приділено американській залізниці. Багатоосного монстра із Пенсильванських доріг я не розпізнавав, полінувався. Напишіть хто знає.
63. Страшний на вигляд паровоз навпаки. Кабіна спереду, пальне напевне подається автоматично. Щось схоже намагалися зробити в СРСР, гугліть паровоз Сталінець.
64. А це турбовоз Union Pacific X18. Він такий потужний, що бак винесли в третю секцію. В першій дизель, а в другій сама турбіна. Суть в тому, що в цій та багатьох інших моделях другу секцію упускають — без неї це звичайний тепловоз. Побудований в одному екземплярі, зараз стоїть в музеї.
На останок відео, як я обходив весь макет з кінця в кінець.
65. Ось і все, приїхали, кінцева. Звільніть будь ласка вагони.
Не перемикайтеся.