Колись я їхав автобусом із Києва в сторону Житомира. Приміський автобус наповнений людьми, які їдуть з роботи. Коло заднього колеса, де сидіння повернуті один до одного, сидить групка роботяг — такі спрацьовані дядьки і майже такі-ж спрацьовані хлопці. Пролетаріат є пролетаріат і в одного із них знаходиться пляшка горілки, от тільки стаканчиків не знаходиться. Але нічого — є горішок, який розклюють і в дві половинки наливають алкоголь. Не стільки тої випивки, як лулзів і смороду на весь автобус. Хоча, їм нічого ніхто не казав.

1. Я спробував і собі побульбенити в транспорті. Але я не пролетарій, тому в мене вийшло дещо інакше. Ну, по перше, для розпивання спиртного було обрано трамвай.

Трамвай-кафе

2. Маршрут пролягав від Контрактової площі до Пущі-Водиці і назад. Для того, щоб не заблукати, у кабіні встановлено GPS-навігатор. Ну, серйозно, якщо то навігатор, то навіщо він у трамваї?

Навігатор у трамваї

3. Трамвай, до якого ми зайшли, виявився якийсь не такий, як усі — в ньому тепло і м'які сидіння. І столики — ті роботяги таких умов не мали. Салон куди кращий за всякі там буржуйські Бомбард'є та Сіменси.

Сало трамваю

4. Правда, пасажирів багато не поміщається, але нам більше і не треба.

Пасажири трамваю

5. Коротше, розклалися ми, а за вікнами Автозаводська і базарчики. Трамвай їде повільно і пригальмовує. Люди бачать через вікна, що всередині наливають і собі хочуть. В цілому, прикольно бульбенити в трамваї. А ось ми виїхали за місто в сторону Пущі-Водиці.

Трамвайні колії.

6. Наша вагоновожата. Вагон, до речі, трапився тихенький — такі самі Татри на маршруті під час руху видавали такі звуки, ніби в кота забирають мишу.

Водій трамваю

7. Інші пасажири, як виявилося, також не проти розпивання алкоголю в громадському транспорті.

Випивка та закуска

8. Приїхали до Пущі-Водиці. Зупинка пів години, саме час прогулятися до озера. Тут красиво, десь як на Росі.

Озеро

9. Парнокопитні сліди. Невже кабанчики бігають?

Сліди на снігу

10. Цікаве похилене дерево. Там, здається, навіть тарзанка висіла.

Дерево над водою

Ну ось і все — фотографій не багато, бо я більше випивав, а не знімав. Для тих, хто не зрозумів — це трамвай-кафе, який, в принципі, їздить постійно і можна його замовити.