Туристичний елементаль

1. Я мав нагоду прокататися за Київ у Клавдієво-Тарасово, де розташована фабрика ялинкових прикрас, менеджмент якої подумав, що класно було-б заробити трішки більше грошей за рахунок цікавих охочих подивитися на те, як робляться ці самі прикраси. Екскурсії з дітками заполонили цехи та коридори. Ну і дорослі не проти подивитися, як народжується казка. А народжується вона із банальної скляної трубки.

2. Екскурсовод із зеленим манікюром та в зеленій курточці прямо мавка. Так от, із тих скляних трубок формуються ось такі бульки. І це можливо лише зі скла, тому що воно — аморфний матеріал. Скло за своєю молекулярною структурою схоже на рідину і не має точки плавлення. Воно просто змінює в'язкість при нагріванні, при чому плавно.

3. Тобто, за кімнатної температури, скло настільки в'язке, що його стікання помітити дуже важко. Але якщо взяти вікна у старих будинках, де шибкам по сто років, то можна виявити, що знизу товщина скла вища. Воно стікає. Якщо розігріти скло до 600-700 градусів, то стікає воно куди швидше. Більше того, легко піддається фізичній обробці, що дозволяє виготовляти із нього різні форми. Так ось, ми зайшли до цеху, де ці самі бульки формують. Розігріту трубка витягують і з'являються бульки з довгими та тоненькими носиками.

Відео процесу:

4. Самий звичайний газовий пальник. Можна було-б робити такі фокуси вдома на плиті, але для цього треба потужний піддув повітря. Ну і витяжка потужна. В іншому — ніяких хитрощів. Але сформована булька — то ще не іграшка. В інтернетах гуляє вираз "Я би вдув" — так от, працівниці фабрики саме цим і займаються. Одна маленька особливість — вони мають видути іграшку за один видих, бо далі тонке скло швидко застигає і більше нічого ви не зробите.

Процес вдування на відео:

5. На виході маємо готові круглі іграшки із довгими тонкими носиками. Їх, поки, не зрізують, бо на черзі іще один технологічний процес — сріблення.

6. В кульку заливається спеціальний розчин і вона занурюється в теплу воду — 60-70 градусів за Цельсієм. Всередині відбувається реакція, срібло рівномірно осідає на стінки і виходить красиво..

Відео процесу наявне:

7. Посріблені кульки можна розмальовувати. Цим займається цілий цех художників. І їм дуже заважають спалахи фотокамер — не у всіх відвідувачів вистачає наснаги навчитися користуватися ними настільки, щоб вимкнути спалах. Освітлення в приміщенні нормальне — люди-ж малють, цього вистачить, щоб зняти нормально із вимкненим спалахом. Власне, фотографування раніше були заборонили, хоча негласно ніхто нічого не сказав, доки хтось із відвідувачів не блиснув.

На столах у художників стоїть шампунь — він використовується, щоб фарба не стікала. Відео процесу:

8. Готові кульки сохнуть. На них зображений злий викладач, який фотографує ялинкові прикраси.

9. Потім все це пакують і складають до коробок. Власне, по виробничому процесу це все. Але ми іще глянемо на ексклюзивні ялинкові прикраси.

10. На фабриці є музей ялинкових прикрас, де є не тільки виготовлені ними іграшки, а-й привезені, наприклад, з Росії.

11. Яйця Фаберже.

12. З приводу здатності майстринь фабрики вдувати — найбільша в світі іграшка, видута людиною.

13. Далі ми заходимо в кабінет, де нам пропонують розмалювати іграшки самостійно. Я вже роздумував, що намалюю — панду, наприклад, ту, що геть, щоб повісити на ялинку. Але на заготовці був уже нанесений контур. Всім роздали фарби, пензлики, присипку і понеслося.

14. Я схопив пензля, вмочив у коричневу фарбу і все зіпсував. Я акварелі з дитинства не любив — по перше, на уроках малювання заставляли малювати не машинки, а всякі квіточки, що мені було не цікаво, а, по друге, я тоді не зрозумів технології роботи з акварелями. Натомість простий олівець, що дозволяє точно вести лінії, приносив мені задоволення.

15. Інші учасники теж малюють. Ми наносили фарби шарами, яким давали підсохнути і наносили наступний.

16. Але, дотримуючись інструкцій, я отримав цілком приглядну іграшку. Це я намалював. :-)

17. Врешті, якщо вже на фабрику пускають відвідувачів і показують процес виробництва, то було-б не логічно не відкрити власний фірмовий магазин, де я нагріб повний оберемок іграшок — наявним вдома вже років по двадцять.

Ну ось і все.