19.04.2019 - 01:29
1. До національного природного парку "Кармелюкове Поділля" я хотів потрапити іще минулого року, але щось не склалося. Доїхати із Києва туди легко — ходить прямий автобус до Чечельника. Але локації парку розташовані по навколишніх селах і для їх відвідання треба свій транспорт. Можна було би назбирати народу на цілий мікроавтобус, тільки я не знав, які там дороги — Поділля славиться своїми напрямками. Думав про велопокатушки, але це треба бути дещо більш тренованішим.
Цього року національний парк влаштував прес-тур, в якому максимально показав свої принади. Цілий день, зранку до темна, ми їздили по локаціях. Побачили дуже багато — за насиченістю оглянутими об'єктами день поступається хіба що мандрівкою околицями Конотопа (архітектурні пам'ятки, читати раз, два, три). Фотографій маю багато, розповідь поділив на три частини. І в цьому випуску я розкажу про природні об'єкти національного парку та покажу гарні краєвиди.
2. Національний природний парк "Кармелюкове Поділля" досить молодий — заснований у 2009 році і до його складу увійшли різні заказники та заповідні урочища, а також території лісових господарств — це як у Сеймського РЛП Конотопський лісгосп. На сьогодні вся територія парку винятково спільного користування — своєї власної поки немає, хоча мають передати парку урочище, де вони хочуть зробити реабілітаційний центр для тварин.
3. Утім, із лісгоспами вони знаходять спільну мову і все лісокористування погоджується із нацпарком, також тут є заповідні квартали, де нічого не рубають. З лісовими кварталами я познайомився іще в Поліському заповіднику — система така, що за квартальними стовпчиками дуже просто орієнтуватися і не заблукати по просіках.
4. А ось мох може підвести — не завжди він росте з північного боку і ось яскравий приклад, що на двох сусідніх стовбурах він показує у різні боки. Це я вже бачив у Карпатському біосферному заповіднику.
5. В лісі водяться тварини, але їх цього разу зустріти не вдалося — не поталанило, хоча слідів було вдосталь. Єдиний вид, що трапився — violatoris vulgaris, порушник звичайний, який збирав черемшу. Співробітники парку — служба державної охорони — пішли його виганяти. Казали, що за перший раз попередження, а далі штрафують. У них є значки та посвідчення, ось тільки які повноваження — не поцікавився.
6. Цікаво подивитися на місце зародження яру. Тут стікає вода і вимиває грунт, яр повільно розростається, пускаючи метастази по лісі. Хоча, по яри краще їхати на Трахтемирів або до Канева — вони там глибокі та епічні.
7. Ось іще один яр — видно вимиті коріння дерева.
8. В лісі росте багато лісових рослин. В цілому, сюди треба було приїхати на тиждень-два раніше і можна було б застати багато первоцвітів, як у Холодному Яру. Утім ми побачили багато різних весняних квітів, зокрема декілька видів рясту. Ряст Маршала.
9. Хочу нагадати читачам, що з ботанікою в мене дуже погано, я намагався повизначати квіти, попросив допомоги у спільноти ботаніків у Фейсбуці, проте десь можу помилятися. З нами то ходили співробітники парку, все розказували, але стільки інформації надійшло за день, що я вже тиждень переварюю. Ряст і проліска дволиста.
10. Я думав, що в фейсбучному розсаднику ботаніків мене виженуть за такі дилетантські питання, але ні — спокійно підписали фотографії. Іще проліска дволиста.
11. Анемона. Забув яка саме, але її там чимало.
12. Медунка представлена двома кольорами — червоним та синім і іноді вони ростуть разом. Виходить фітополіція.
13. Фіалки ростуть на галявині коло лісу густою групою — синя калюжка на сухій траві.
14. Не зважаючи на початок квітня, підсніжники та інші первоцвіти іще трапляються на очі.
15. Дерева із химерно покрученими гілками — берека. Взагалі, нам показали декілька рідкісних порід, розказували різницю між ними, але я то не втримав в голові, пробачте.
16. Знову анемона.
17. Тепер перейдемо до більш зрозумілих для мене речей. Як і в інших нацпарках та природніх парках тут підгодовують тварин. Сніг уже давно зійшов, а тому копитні уже не так потребують підгодівлі.
18. Формально це називається "біотехнічна споруда". Поруч треба ставити схованку для фотографа, назвавши це фототехнічною спорудою. Працівники парку хочуть розжитися на фотопастки.
19. Як я уже писав, ми скрізь бачили сліди тварин. Зокрема, місця відпочинку козулі. Вона завжди лягає на чисту землю, навіть коли засипано снігом, то пробиває його. Це дає можливість їй відчувати вібрації при наближенні хижаків.
20. Пригріло сонечко і метелик неквапом літав над землею.
21. Ми бачили різні нори та дупла. На жаль, вони були порожні, або дуже глибокі.
22. Зручне дупло в дереві.
23. В певній мірі територія нацпарку мені нагадала Беремицьке. Зокрема і штучними гніздівлями для птахів. Ось тільки платформ для хижаків тут не роблять.
24. Цікаво було послухати про хвороби лісу та паразитів. Ось кора, погризена короїдом.
25. Трутовик висмоктав усі соки і в цьому місці стовбур дерева зламався.
26. Нарости коло кореня теж є чи то якимось паразитом, чи хворобою.
27. Так як це не заповідний ліс, то на території проводяться санітарні рубки — спочатку приходять науковці і помічають хворі дерева, а потім вже їх вирубують. Також рубають і дозрілу деревину. Хоча. навесні був сезон тиші і ніхто нічого не пиляв.
28. Коли рубання дерев відбувається легально, то на кожен пеньок ставлять штамп із номером. Колись в Колочаві я бачив вантажівку із колодами, на кожній із яких була прикріплена бірка.
29. На заміну спиляним деревам тут вирощують і розсаджують молодняк — щось таке ми вже бачили в Боярському лісництві.
30. Цікаво, чи не продає лісгосп легальні ялинки?
31. Окрім лісокористування нам показали трішки науки. В лісі ростуть старі великі дуби і деякі з них вибрані для спостереження та дослідження. Це обізвали моніторинговою ділянкою, обгородили і регулярно заміряють та спостерігають.
32. Коло лісового господарства росте обліпиха і вона корисна. Нічого незвичайного, але я ніколи на власні очі її не бачив.
33. А ці художні залишки пенька можна використовувати для оформлення якогось тематичного закладу.
34. Далі із лісу ми поїхали в поля. Поділля має досить об'ємний рель'єф — яри, балки, байраки, долини та інші форми. І це красиво, особливо навесні, коли свіжий зелений колір та, гадаю, восени.
35. Вид на районний центр Чечельник. Тут був великий цукровий завод і його спіткала доля багатьох таких підприємств по Україні — був розібраний уже в 2000х. Подібний завод я пам'ятаю іще робочим в іншому місці Вінницької області.
36. На цьому місці росте відкасник татарниколистий — цікава рідкісна трирічна рослина.
37. В перший рік вона росте, в другий квітне, а в третій — поширює за вітром насіння із великої головки.
38. Головка досить пухнаста і схожа на головешку Дональда Трампа.
39. Далі ми натрапили на галявину із сон-травою. Її там два види і кажуть, що є десь іще третій. Бджола залазить у сон великий.
40. Але найбільше там було сну розкритого. Кажуть, що ведмеді їдять його перед тим, як залягти у барліг. Не знаю, як ведмеді, але шкідник оленка волохата — їсть і нікуди не залягає.
41. Хоча, на той момент пригріло сонечко і я би з радістю постелив там каремата і подрімав.
42. Великі волохаті квітки дуже добре ставали в кадр проти сонця. Ось іще фото.
43. Адоніс, або горицвіт весняний.
44. Кущ шипшини.
45. Огороджений мурашник.
46. Чиєсь гніздо. Цікаво, чому так низько?
47. Вздовж Чечельника протікає річка Савранка. Для байдарочників вона певне буде мало цікава, бо сильно зарегульована із ставками, але для птахів самий раз. Плиска біла стрибає по очереті.
48. Чапля літає над свіжим зеленим полем.
49. Одним із цікавих природних об'єктів є великий курган. По суті це виступ в бік долини, бо з іншого боку схилів немає. Але виглядає гарно, а в травні тут вийде заставка для Windows XP.
50. Кажуть, що курган має відношення до козацтва, але зверху я не знайшов нічого особливого — просто степові трави і гарні краєвиди навколо. Вартий того, щоб на нього піднятися в різні пори року.
І на цьому випуск про природу завершується, далі буде про екологічну освіту, рекреацію та культурна програма. Не перемикайтеся.