13.01.2018 - 01:28
1. Я спробував зимові Карпати. Зимові Карпати — повний suxx. Звісно, зараз на мене накинуться туристи із фотографіями зимових гірських пейзажів і розкажуть, як вони гарно сходили, а я нічого не петраю.
Охоче вірю — в зимових Карпатах можна застати багато снігу і прекрасні морозні краєвиди. Але не з моєю негативною кармою. Коли я наїжджаю в зимові Карпати, там починається відлига і все пливе. Ну, тобто в перший день був невеликий морозець і йшов сніжок, тобто все було красиво, як видно на фото.
Краєвиди Колочави
2. Ми понаїхали в Колочаву, де зустрічали Новий рік, ходили по навколишніх горах та їздили по району. Не скажу, що сильно ходили — по перше, був мокрий сніг навіть на горі, по друге я упав на хвіст дуже "організованій" компанії. По третє, низька хмарність закривала гори — в тому тумані реально нічого не видно.
3. Але трохи на сусідні гори піднялися і побачили гарних зимових краєвидів. Я ходив по горах весною, влітку та восени, а ось взимку вперше.
4. Не полінувалися вилізти в сутінках на пагорб коло села і я зняв зі штатива нічну Колочаву.
5. Іншим цікавим об'єктом була Теребле-ріцька ГЕС, де ми довго не розглядалися, бо прибіг охоронець, який був не в захваті, що ми тут тиняємося.
Суть гідроелектростанції полягає в тому, що Теребля тече значно вище за Ріку (210 метрів) і вода по тунелю стікає вниз у машинну залу. Станція будувалася за чеським проектом після Другої світової війни.
6. За весь час перебування мене в Карпатах погода була хмарною, часом мжичка. Лише раз трохи розійшлися хмари і сонце освітило схили гір. Картинка стала об'ємною та цікавою.
7. Шкода, що ми в той день не йшли в гору, тому я зробив кілька фотографій на Тереблі.
8. В Колочаві є два форельних господарства, на одне з яких ми ходили. Я вже писав про форель на Закарпатті, але то було господарство Карпатського біосферного заповідника, а цього разу — приватне. Тут можна зловити рибу самостійно, або за тебе це зроблять спеціально навчені люди. Вони ж і приготують форель.
Я не любитель риби взагалі, але мені розхвалили, що тут дуже гарно готують форель. Проте дива не сталося — я так і лишився при своїх смаках.
Синевир
9. В перервах між підйомами в гори та фореллю траплялося це:
10. Тобто, спочатку трапився виїзд на озеро Синевир. Якщо влітку я обізвав Говерлу default-горою, то Синевир це default-озеро. На вході збирач податі, купа народу та торгівля повсюди не приваблює дивитися на озеро.
На відміну від Говерли, тут активно розвинений кінний транспорт. За 50 з носа вас підкинуть догори чи вниз. Внаслідок цього дорога коричнева від конячого гівна і висковзана саньми.
11. Хоча, через обмаль часу, ми підтримали одного кучера і під'їхали догори. Залежно від жлобства господаря, відвідувачів можуть возити і на нечищених смердючих конях.
Зверніть увагу на вивіску, що на тлі. Боги неймінгу.
12. Особливістю зимового Синевира є те, що його можна зняти із незвичайного ракурсу. Якщо не полінуюся — склею панораму із центра озера.
13. Так як озеро знаходиться вище за Колочаву, тут сніг практично не танув і місцями його навіть багато.
14. Іншим цікавим об'єктом став Синевирський центр реабілітації бурого ведмедя. Цікавий він тому, що я ніколи не бачив їх вживу. Ведмеді тут відібрані з усіляких цирків та звіринців, де вони утримувалися в неналежних умовах. Але вони охоче підходять до сітки де є люди.
15. Відвідувачі радо фотографуються на фоні косолапих і, хто неграмотний і не читає табличок, кидають їм гостинці.
16. Ведмеді знають, що їм може щось перепасти, тому явно просять їх пригостити — стають на задні лапи, відкривають рота, висолоплюють язика, хіба що хвостом не крутять.
Старе село
17. Колочава відома як село музеїв, серед найбільших та найвідоміших — Старе село. Це скансен із хатами та вузькоколійною залізницею.
18. Гаслом музею є "без екскурсовода вхід заборонено". Тобто, самим можна було зайти буквально в одну хату, в інші було можна було зазирнути лише у вікна. З одного боку, трапляються свинські відвідувачі, але з іншого — чого тоді сюди йти?
19. Сільська лазня з тазиками.
20. Були представлені хати представників різних професій: коваля, вівчара та інші.
21. Також в музеї є елементи тодішніх ремесел — гончарства, мірошництва, ткацтва.
22. Ось такі млини були до Теребле-Ріцької ГЕС.
23. Тут варто сказати, що Закарпаття в ХХ столітті попереходило з рук в руки. Спочатку Австро-Угорщина, потім Чехословаччина, потім Радянський Союз. Експозиція представляє ці три епохи.
24. Колиба мисливців. Всередину, як водиться, потрапити не змогли, в дверну щілину пропхав лише телефона.
25. В старий німецький автобус залізти можна. В ньому стенди на тему Підкарпатської Русі та Августина Волошина. Думаю, корисно знати такі аспекти історії.
26. Мадярські прикордонні стовпці та інша атрибутика.
27. Закарпаття — інтернаціональний та мультикультурний регіон і колись тут у великій кількості жили євреї. Займалися, серед іншого, лихварством, відбираючи у нерадивих боржників усе до нитки.
28. Угорська жандармерія.
29. Під жандармерією — буцегарня.
30. Експозиція вузькоколійної залізниці невелика, у вагони ми також не потрапили, там якісь тематичні стенди. Поруч стоять пару дрезин — фургон та стара Волга на залізничному ходу.
31. Також стоїть діюча дрезина, якою катають туристів. Але шлях невеликий, буквально метрів з триста, не бачу сенсу в такій поїздці, краще в Хмільник чи на Мізунку.
Храм Святого духа
32. Цікавим є також храм Святого духа, який ми відвідали вже затемна, тому фотографій зовні я не маю. Церква кінці 18 століття, дерев'яна і без цвяхів. Цікавим є те, що селяни її переносили кілька разів після того, як вітер здував хреста. Зараз храм не діючий і працює винятково як музей.
33. Всередині предмети народного вжитку, ікони, картини та книги. Заправляє цим місцевий вчитель історії, який стягує до купи експозицію та намагається її дослідити.
34. В деякі костюми можна одягнутися для фото. Це вбрання наречених.
35. Ну а це вже просто для забавки чеська поліція арештовує карпатського хулігана.
Ми заходили до музею Івана Ольбрахта, проте це просто шкільний краєзнавчий музей і особливо цікавого там нічого немає. Проживали ми також в цікавому будинку — Cetnicka Stanice, Жандармська управа. Це трактир, створений у приміщенні колишньої чехословацької жандармерії. Перший поверх з корчмою оформлений в музейному стилі і досить цікавий. Там святкувала Новий рік велика група поляків.
До слова, під нашою жандармерією також був підвал із буцегарнею, проте його колись засипали, а розкопати без шкоди приміщенню не поки вдалося.
36. І закінчу розповідь пам'ятноким заробітчанину — близбко 80% мешканців Колочави виїжджали на заробітки, навіть за СРСР тут було безробіття.
І я також виїхав — правда додому — заробляти грошей на нові подорожі. Смачних вам настоянок, не перемикайтеся, в наступному випуску ви побачите, як Федір Коріятович збирає данину із організованих туристів.