14.01.2018 - 02:31
1. Повертаючись із Колочави, через транспортні особливості, ми виїхали дуже рано, а тому мали цілий світловий день щоб погуляти в Мукачеве або в Ужгороді, щоб на вечір сісти в потяг. Ужгородський замок я не так давно бачив, отже залишився Мукачівський. В принципі, я і в ньому був, але дуже давно, ще від школи і практично нічого не запам'ятав крім того, що він на пагорбі і в ньому товсті стіни.
2. Зовні Паланок сірий і досить непоказний, не те, що всілякі ваші Нойшванштайни. По дорозі нагору, традиційно для такого місця, купа великих автобусів та торгівля винами в пластикових пляшках і всілякими закарпатськими сувенірами. Пам'ятаю, нас автобусом завезли аж під вхід, теперішні туристи мусять підійматися ніжками.
3. Після default-гори та default-озера треба буде подумати над званням default-замку. Але це важче, бо вони практично всі є популярними атракціями в організованих тургруп. Я відвідав шість замків, іще декілька хочу побачити. У воротях квиткова каса та турнікети зі сканерами штрих-кодів, як на приміському вокзалі в Києві.
4. Паланок складається з трьох дворів — нижнього, середнього і верхнього. Замок досить старий і багато добудовувався та перебудовувався. В нижньому дворику робити практично нічого.
5. Організовані туристи із великого автобуса, м-м-м-м-м. Ми ходили по замку всього втрьох.
6. Паланок доволі цікавий, бо має досить розгалужене планування і по ньому можна довго бродити і знаходити багато цікавих ракурсів. Ось середній двір. На відміну від брутального Хотина, тут все культурно — з бруківкою та лавками.
7. З оглядових майданчиків можна побачити зовнішні стіни замку — при чому, видно залишки якихось споруд — напевне там була іще одна стіна.
8. Схоже, що цієї землі раніше тут не було, бо якісь низькі стіни виходять і вікна та бійниці сильно низько.
9. Підходимо до верхньої частини замку — в ній є башти і годинник.
10. Цей прохід був розрахований на непроханих гостей, тобто їм могли щось неприємне вилити чи висипати на голови.
11. Верхній дворик. В замку присутня торгівля — можна щось перекусити та випити. Присутня дегустаційна зала з винами та настоянками.
12. Один із власників замку — подільський князь Федір Коріятович — збирає данині із організованих туристів.
13. Я колись казав, що екскурсоводи це зло. За невеликим винятком, звісно. Одне таке зло із мікрофоном щось мололо групі дітей коло пам'ятника Ілоні Зріні (мати Ференца Ракоці ІІ, про якого згодом), які його не слухали. Я би його вдавив за таку екскурсію.
14. Із Паланку на Мукачеве та околиці відкривається гарний вид. Я колись робив світанкову панораму із готелю Дружба в Ужгороді, думаю, що тут теж такі можна — якби лише домовитися щоб заночувати в замку.
15. Зайдемо тепер в приміщення. Будь який замок, що себе поважає, повинен мати департамент тортур та катувань — так цікавіше для відвідувачів.
16. Щоправда, із наявних інсталяцій нічого не відомо про те, як ці тортури відбувалися. Де подробиці? Де інструменти?
17. Від нудьги навіть кат повісився. Коротше, з тортурами тут все сумно.
18. Далі ми перейшли до внутрішніх кімнат замку, де нас зустріло погруддя Ференца Ракоці ІІ — австро-угорського сепаратиста, що організовував постання та боротьбу за незалежність. Більш ніж три роки тому я відвідував його винні підвали в Шаланках — а здається, ніби зовсім нещодавно. Як швидко летить час.
19. Тодішня мода. Образ трохи не повний, враховуючи, що чоловіки носили вуса та довгі патли як в Кузьми.
20. Виставка меблів того часу. Навіщо дзеркало в спинці дивані? Це ж незручно. Зверніть увагу на нішу в стіні, я так і не зрозумів, що то — туалет, чи просто вбиральня.
21. Фортепіано геть не цікаве — дизайн цього інструменту практично не міняється з часом. Іще одна ніша в стіні.
22. Дорогою до вокзалу ми прогулялися містом — центр Мукачева досить симпатичний і охайний, є пішохідна зона. Я кілька разів проїжджав через Мукачеве, але нагода погуляти випала вперше.
І на цьому по туризму все, брутальних вам замків, не перемикайтеся. Скоро буде огляд маленької коробочки, що заміняє півшафи старих приладів і трохи історії.