27.01.2018 - 01:32
1. Сьогодні мова піде про історію сторічної давнини, яку ми нещодавно мало не повторили і загроза повторити іще є. Про молоду Українську народну республіку та її спроби відділитися від імперії. До сторіччя бою під Крутами я приберіг трохи фотографій.
Я відвідував Меморіал пам'яті героям Крут під час літньої поїздки по чернігівщині та сумщині — тоді ми з товаришем звернули із дороги від Бурківки до Плисок, коли проїхали станцію Пам'ятне. З тих пір я відклав фотографії до довгої шухляди, з метою витягнути саме на цю дату.
2. Меморіал знаходиться буквально за самим залізничним переїздом, здалеку видно його головний символ — червону колону, як на головному корпусі Київського університету, звідки переважно були загиблі бійці.
3. Комплекс відкрито за президентства Віктора Першого, який любив відкривати патріотичні музеї. Із того, де я був — Чигирин, Батурин, Музей Голодомору в Меджибожі і Меморіал в Крутах. В них відчувається якась єлейно-жалобна атмосфера, штучність, офіціозність — навіть в голосі екскурсовода. Так, ми взяли екскурсію — з нею потрапили до вагонів. Традиційна оцінка роботи екскурсовода — говорить строго по програмі, але мова нормальна, подача матеріалу підготовлена гарно.
4. Музей виконано у вигляді залізничної станції сторічної давнини — оформлений перон, лавки, ліхтарі. Між вагонами відкриті переходи, в їх інтер'єрах влаштована експозиція.
5. Навколо меморіального комплексу викопано штучні ставки у формі підков, через них містки та доріжки ведуть до туалетів — в цілому, територія влаштована гарно.
6. Починається музейний потяг із паровоза серії Эр, що випускалися в середині 30-х та трохи після Другої світової. В часи УНР могли бути його попередні версії Э, в яких іще використовувалися заклепки. Але зараз знайти потрібну модифікацію в стані хоча би придатному для статичної експозиції, навряд чи вийде, а городити конструкцію "Йа паровоз" як у Фастові не цікаво.
7. Вагони, тим не менше, ближчі по часу до описаних подій. Так як меморіал знаходиться практично в полі, поруч немає будівель, то адміністрація та працівники музею знаходяться в одному із них.
8. Коли в Російській імперії відбулася революція, в Україні спочатку скромно та несміливо заявили в трьох Універсалах — ми ось автономні, маємо своє військо, гроші, дипломатичні відносини. Але не відділяємося від Росії. За поребриком це не сподобалося, але у них були свої проблеми — комуністи. Тоді Центральна рада видала Четвертий універсал, яким оголосила про повну незалежність. Червоні віджали Харків і зробили там своє правління УРСР, від імені якого вели подальші наступи.
9. У вагонах представлені переважно фотографії та фотокопії документів, проте є й трохи зброї та одягу. Скрізь стояли кондиціонери, але користі від них було небагато — вони зазвичай вимкнені і охолодити вагон за час нашого перебування там не можуть.
10. Експозиція розповідає про початок 1918 року, коли, з одного боку, в Києві стався січневий заколот на Арсеналі, а з іншого сунув Муравйов. І йому на зустріч назбирали кого змогли — юнкерів та студентів. При чому, воювати їхали діти досить заможних родин — в Київському університеті бідні не вчилися. Нехай син Грушевського воює!
11. Ще сутужніше було зі зброєю — вона була по складах, але молодим воїнам її ніхто не видав, в нас і тоді панував безлад та байдужість. Згодом, вже в Крутах перед боєм, знайшли склад із запасами.
12. На півдорозі від Києва були також загони Петлюри — вони поспішали на придушення січневого повстання, хоча спочатку мали допомогти в Крутах. В результаті із значними втратами — вбитими та полоненими — студенти та юнкери відступили, проте розламали за собою колію, що спинило Муравйова на певний час. Розстріляних червоноармійцями полонених поховали на Аскольдовій могилі. На меморіалі героям знаходиться лише символічна могила.
13. В окремому вагоні знаходиться експозиція сучасного витка історії — АТО. В певній мірі вони чимось схожі: на початку 2014 року ми практично не мали армії, все трималося на героях та волонтерах. Із озброєння — склади радянської спадщини. Сто років тому радянська влада непогано вправлялася в агітації, сьогодні Геббельс-ТБ робить свою справу, формуючи проросійські настрої. Лише цього разу ми довше тримаємося — напевне таки вистоїмо.
14. Окремо в експозиції мою увагу привернув вагон-лазня. Він використовувався для миття військ — на фронті з гігієною було не дуже гарно — розводилися всілякі дрібні паразити.
15. Щойно звернув увагу, що під вагоном сучасніші колісні візки, без букс. #зрада. Солдати роздягалися, здавали одяг в парилку, а самі в той час милися. Речі дезинфікували гарячим паром.
16. Помиті солдати виходили через інший бік, а щоб блохи по підлозі не стрибали в їх бік, ту частину відділяли гасом.
17. Власне, камера для одягу. Екскурсовод казала, що банщик навіть поїв солдатів гарячим чаєм — може правда, може вигадано для гарного слова.
18. Можливо експозиція зроблена надто пафосною та скорботною, тоді як реальність була більш буденною, а битва під Крутами — одним із багатьох епізодів боротьби за незалежність. Але показані в музеї події дають знати, що історія може повторюватися, чого нам зараз не треба.
На цьому в мене все, єдиної вам України, не перемикайтеся. Найближчим часом буде огляд досить оригінального пристрою.