Чигирин — музей Хмельницького та Богданова гора

29.06.2012 - 00:45

Отже, сьогодні поговоримо про музей Богдана Хмельницького в Чигирині та про Богданову гору там-же, очевидно. В цілому, все воно називається Чигиринським історико-культурним заповідником і туди входить і об’єкти в Суботові, до яких ми ще доберемося, і ще декілька музеїв по сусідніх селах.

Реконструкція резиденції Богдана Хмельницького. Оригінал рознесли вщент багаточисельні турецькі туристи, які тоді часто їздили до нас за сувенірами. Реконструкцію почали вже за часів, коли наші туристи щоліта набігають на Турцію. Щоправда, ще не закінчили — водять відвідувачів лише у двір, але не у будинки. Ми туди не ходили.

Інформаційний знак поруч.

Інший вид на резиденцію.

Ми-ж пішли до музею, який почався, звісно, портретом великого гетьмана. Богдан Хмельницький ніколи при житті не позував для портрету, тому їх писали іх словесного опису і вони всі різняться.

Іще один портрет Хмельницького

Бюсти бувають не тільки Леніна.

Представлений різний одяг та речі. В даному разі — священника.

Жіночі прикраси.

Фрагмент інтер’єру житла Хмельницького. Шабля, звісно наявна.

В музеї представлені різні побутові речі того часу. Проте я їм не вділятиму багато уваги, бо буде дуже довго та не цікаво.

Бандура. Чи, може кобза. Чим вони відрізняються?

За відсутності кевларових бронежилетів носили ось такі баняки.

Гармати були всякі — маленькі ручні (майже базука), фортечні і самі великі — протифортечні, які тягнулися декількома десятками пар волів. У Хмельницького одна така була — він її називав "Сиротинушка" і казав, що вона достукається у будь-які ворота.

Віз. Всім відомо, як козаки робили мобільні фортеці із возів. Для тривалого бою навіть закопували колеса в землю.

Арбалет має меншу швидкострільність, ніж лук, проте стріляє далі та сильніше.

Фортечні рушниці. Могли буди завдовжки понад два метри. Звісно, з них стріляли тільки обперши на підставку чи мур.

Ось ця вундервафля називається ожига — росіяни потім збільшили її, поставили на колеса і назвали Катюшею. В Києві, у Мамаєвій слободі з ожиги показово стріляли. Але поки вони привели її в дію, їх турки уже встигли-б тричі схопити.

Важливий атрибут козака — люлька. Вони ще не знали, що таке рак і що до нього може призвести тютюнопаління — під рекламою тютюну тоді ніхто цього не писав, бо і реклами не було.

Була в останній залі тимчасова експозиція народної творчості. Зокрема, ляльки-мотанки. Їм ніколи не малювали обличчя, бо вважали, що якщо із лялькою щось трапиться, то погано буде і людині, схожій обличчям. Нічого не нагадує?

Далі йдемо до Богданової гори. Реконструкція посольства московського.

Церква св. Петра та Павла.

Дерев’яний іконостас усередині. Фотографувати можна.

Сходам, що між деревами, сто років. Сходинок десь понад 180. Екскурсанти старшого віку пихтять. Але це прибавляє їм здоров’я.

Пам’ятник Хмальницькому видно здалеку.

Коли козаків у фортеці осіли турки і закінчилася вода, вони довго молилися і вдарила блискавка. І в тому місці потекла вода — з’явилося джерело. Але потім його занехаяли будівельними роботами, тому зараз води немає.

Гарні паркові доріжки на Богдановій горі

Бастіон Дорошенка — єдине, що вціліло і хоч якось збереглося до наших часів. Решту розніс вщент спочатку швед Патрік Гордон, а потім багаточисельні турецькі туристи. Власне, Патрік добудовував фортецю і козаки в ній успішно захищалися, але коли зверху поступив наказ здати її туркам, то він підпалив фітіль у пороховому погребі і з рештою гарнізону залишив фортецю.