Туристичний елементаль

1. Завершаю свій хотинсько-кам'янецький вікенд фотографіями нічного Кам'янця. Їх небагато, проте вони варті окремого випуску. Заодно підіб'ю підсумки про цю подорож. Вибачайте за примітивний неоновий ефект на обкладинці, вже давно не брав до рук пензликів у GIMP'і.

1. Так як я ходив без гіда, тож нікому було мене водити у правильному напрямку і говорити мені куди правильно дивитися. Тож я ходив у неправильному напрямку та дивився на неправильні речі. І сьогодні у випуску про нетуристичний, буденний Кам'янець-Подільський.

Для тих, хто зайшов сюди вперше, попередні дописи про туристичне старе місто та замок. У цьому випуску буде мінімум історичних відомостей, просто розповідь про прогулянку.

1. Продовжуємо гуляти Кам'янцем-Подільським і сьогодні у нас фортеця. Я тут теж раніше був, можливо дещо пам'ятаю із тої екскурсії, але дуже-дуже мало. Тому невеликі книжечки, придбані у туристично-інформаційному центрі історико-культурного заповідника, на моє переконання, значно корисніші, бо дозволяють переварити усю інформацію вдома.

До слова, за час перебування в Кам'янці-Подільському, пару раз чув пропозиції екскурсії, але і чув, як кисло гіди розказують свої екскурсії відвідувачам, тож ні. Може я не дізнаюся декілька цікавих фактів, чи міських легенд, може пропущу якийсь напис латиною на стіні вежі — але, попри це, я дізнався і так багато нової інформації.

1. В Кам'янці-Подільському я пробув приблизно добу. Увечері прибув маршруткою із Хотина, заселився до готелю, повечеряв і прогулявся вечірнім центром. Вранці же вирушив ходити, закінчивши аж коли стемніло. Так само — без гіда. Ну майже, бо спочатку купив у туристично-інформаційному центрі туристичний путівник "Кам'янець-Подільський: погляд у минуле". Про нього згодом трохи розкажу.

Про Кам'янець-Подільський я також розкажу не за один раз, оскільки багато всього встиг побачити і відзняти. Спочатку буде найбільш туристична частина, а в наступних випусках такі місця, куди не часто водять відвідувачів. Взагалі, сюди можна заїхати і на два дні — я не скрізь всунув свого носа, куди можна було.

В цьому місці я зазвичай застеляв постіль або вечеряв, коли їхав у Карпати. Або тільки прокидався, коли їхав із. Або взагалі минав по об'їздній гілці, коли їхав у напрямку Ужгорода. Але це місце достойне більшого. Достойне щоб спеціально сюди зазирнути і оглянути. Сьогодні показую один із найкрасивіших залізничних вокзалів України — Козятин 1.

Повертаючись із Чорткова додому, ми заїхали до Меджибожа у замок, що тут розташований. Локація неподалік від траси, тож добирання досить зручне за винятком дещо подільських доріг по місцевості. Власне, після відвіданих у попередні дні замків, які або закриті, або дуже поруйновані, цей був досить цікавим для мене і для моїх друзів.

Назва Меджибіж, чи Межибіж пішла від того, що село розташоване між річками Південний Буг та Бужок — неподалік від замку вони зливаються. Я тут уже бував, але то було дуже давно — більше десяти років тому. Я тоді знімав відео на древню камеру із телевізійною роздільною здатністю, тому показати нічого.

1. До Чорткова ми приїхали увечері і там ночували. Вранці ж вирушили погуляти по місту. Це є останній обов'язковий пункт в програмі — по дорозі додому ми заїдемо іще в пару точок, але про то напишу пізніше.

Коли я вперше був у Гайвороні, то побачив цікаву гранітну вежу і згадав, що тут є цікаві будинки з граніту. Тому я зробив собі помітку іще раз сюди повернутися. Така нагода випала після відвідання Кармелюкового Поділля — вранці ми сіли на вузькоколійний поїзд від Жабокрички і мали задоволення майже дві години їхати в теплому ламповому вагоні Pafawag.

1. Продовжимо знайомство із національним природним парком "Кармелюкове Поділля" і сьогодні у випуску рекреація, екологічна освіта, історія та архітектурні пам'ятки.

1. До національного природного парку "Кармелюкове Поділля" я хотів потрапити іще минулого року, але щось не склалося. Доїхати із Києва туди легко — ходить прямий автобус до Чечельника. Але локації парку розташовані по навколишніх селах і для їх відвідання треба свій транспорт. Можна було би назбирати народу на цілий мікроавтобус, тільки я не знав, які там дороги — Поділля славиться своїми напрямками. Думав про велопокатушки, але це треба бути дещо більш тренованішим.

Цього року національний парк влаштував прес-тур, в якому максимально показав свої принади. Цілий день, зранку до темна, ми їздили по локаціях. Побачили дуже багато — за насиченістю оглянутими об'єктами день поступається хіба що мандрівкою околицями Конотопа (архітектурні пам'ятки, читати раз, два, три). Фотографій маю багато, розповідь поділив на три частини. І в цьому випуску я розкажу про природні об'єкти національного парку та покажу гарні краєвиди.