13.10.2021 - 17:34
В цьому місці я зазвичай застеляв постіль або вечеряв, коли їхав у Карпати. Або тільки прокидався, коли їхав із. Або взагалі минав по об'їздній гілці, коли їхав у напрямку Ужгорода. Але це місце достойне більшого. Достойне щоб спеціально сюди зазирнути і оглянути. Сьогодні показую один із найкрасивіших залізничних вокзалів України — Козятин 1.
Ми сюди заїхали по дорозі із Тернопілля, але уже був вечірній час, тому були недовго і допис вийде невеликим. Знімав на екшн-камеру, оскільки вона має ширококутний об'єктив, але поганеньку якість картинки. На відміну від Фастова, де старе приміщення вокзалу розвалили, а замість нього поставили скляний куб, тут вокзал реставрований і симпатичний.
Знаходиться Козятин 1 на місці сходження трьох залізничних гілок — від Києва та Фастова з одного боку, від Житомира та Бердичева (побудована пізніше) з іншого і від Вінниці та Одеси з третього. Вокзал було побудовано разом із залізничною гілкою на Жмеринку. Заходимо всередину і бачимо залу очікування із касами.
В Жмеринці я теж був у 2017 році, чекав на пересадку, тож мав часу і фотокамеру при собі, але чомусь не зняв. Хоча там теж гарний вокзал, тільки не реставрований так гарно. Проходимо далі і, за зачиненими дверима, бачимо конференц-залу, яку можна орендувати.
Виходимо в бік Київської платформи. Вокзал був спроектований архітектором Валер'яном Куликовським, який будував й інші будівлі для Південно-Західної залізниці. Цікаво, коли назви залізниць та кілометрові стовпці будуть даватися від Києва, а не від Москви?
Виходимо в бік злиття платформ, тут типові укрзалізничні клумбочки та лавочки. Переважна більшість поїздів у Козятині зупиняються, також сюди ходять багато електропоїздів, тож із логістикою сюди досить нескладно.
Пишуть, що вигляд вокзалу мав нагадувати білий пароплав — до реставрації він і справді був білим. Але мені він нагадує старий гарний вокзал.
Йдемо в бік Шепетівської платформи. Окрім загальної зали очікування та конференц-зали тут є іще VIP-кімнати, обставлені у відповідному стилі та кімнати відпочинку з простим інтер'єром. Ми, щоправда, туди не зазирали, а інформацію я почерпнув із сайту Укрзалізниці.
Іще трішки розглядаємо архітектуру. Той випадок, коли красиво, зі смаком і не циганщина. Може колись дістануся знову до Жмеринки що познімати.
Криті перони із гарними металевими опорами теж дуже добре вписуються у загальний вінтажний стиль. На цьому ми полишаємо вокзал і їдемо додому.
Тож із Поділлям у мене поки все, далі будуть знову Карпати, не перемикайтеся.