04.05.2017 - 00:37
Цей травень в мене видається туристичним. Ну, по перше, цей травень в мене розпочався не 1 травня як у всіх людей, а вранці 29 квітня, коли я виліз із поїзда в Івано-Франківську і поїхав з веселою компанією в Карпати на бограч.
План був наступний — натовп із сорока чоловік збирається на полонину Боярин, що в Ґорґанах, заносить туди казанки, продукти і себе хороших, стає табором, готує бограч і всіляко це святкує до пізньої ночі. Наступного дня всі розбігаються по різних маршрутах залежно від того, хто скільки вихідних має.
Бограч-гуляш — мадярська страва пастухів, що довго вариться в казані на вогнищі.
Погода була хмарною, всілякі погодні сайти обіцяли опади і температуру близько нуля, тому я напхав до наплічника теплий одяг та дощовик. Взагалі, треба буде іще добре попрацювати над питанням того, що тягати за собою і скільки воно важить — все ж я не слон. Фотографії можна збільшувати.
Дорога на гору, як і водиться, була спочатку приємною, але потім стався перший крутий підйом. Я хоч і сопів та пихтів, але в задніх не плівся. Як водиться, в такі моменти починав сумніватися в доцільності цього походу, але в рюкзаку булькала пляшечка калганівки, якою я збирався запивати бограч. Полонина красива, тільки погода не сприяє гарним фотографіям, та й дощик накрапав — довелося дуже хутко ставити намета, щоб закинути туди свої речі. Взагалі, весь похід для мене видався трохи мокрим та холодним.
А іще там досі лежить сніг. Треба буде розжитися на туристичні бахіли. Дуже важко йти, коли через крок провалюєшся, а таких ділянок там лишилося чимало. Через втоптаність вони повільно тануть.
Поки я поставив намет, народ уже розкладав вогнище і виставив казанки. Я намагався бути корисним, кришив, нарізав, трохи пиляв — коротше брав посильну участь у приготуванні бограчу. Командував усім вже не вперше тертий турист Азимут, якому індивідуально зробили червону футболку із відповідним друком.
Важливою у приготуванні бограчу є процедура мачного хліба — це коли всі вмочують у приправу хліб і дістають свої фляжечки зігріваючих напоїв. Процес приготування бограчу продовжується, а в мене був час оглянутися навколо і познімати людей, намети (до речі, думаю, який собі купити) та інше, що на очі трапиться.
Вже стемніло і я, втомлений, пішов відпочивати у намет, а бограчом уже поснідав. Наступного разу на лимонові настоянки невідомого походження слід уводити коефіцієнт 1/2 для вживання.
На другий день всі розійшлися, частина лишилася на другу ніч на Боярині. Дорога вниз в мене була іншим цікавим маршрутом, де я не зробив жодного знімка — опади та неодноразові переправи через весняну річку змусили сховати дзеркалку. Жаба давить, що не маю захищеної камери — драматичне відео переходу мною через річку по колоді було б до водоби глядачам. Хоча, я трохи знімав роликів про бограч і постараюся не полінуватися його змонтувати. Також може бути пару панорам.
А це вже майже наприкінці маршруту — одна із приток Бистриці Солотвинської, поруч із якою я провів другу ніч походу.
Похід мені сподобався, мав трохи пригод, трохи змерз та змок, але хочу іще. Отже, висноки:
- Треба попрацювати над вагою та об’ємом рюкзака — докупити легкий складаний посуд, обрати найлегшого намета, навчитися це все пакувати. Замінити каремата — щоб замість скручувати рулоном, можна було скласти як мапу.
- Треба замінити свій дуже несвіжий смартфон — купити китайський кнопкофон із антеною та великою батареєю та маленький планшет для навігації, бажано захищений.
- Збулася мрія ідіота — побухати на полонині. Звісно, мова не йде про тинятися п’яним по стежках, а саме про святкову вечерю на стоянці перед сном. Так ось, п’янка на полонині нічим не відрізняється від такої в Поліссі, але на наступний день важко йти під гору. Тому робить або перед днюванням, або в кінці маршруту, коли залишається простий спуск без перешкод.
- Хочу тепер високі чоботи або бахіли хімзахисту — щоб планувати свої маршрути через річки.
- Туристи, які мали змогу лишитися на довше, застали сонячну гарну погоду — і мене душить жаба, що я бачив тільки хмари. Тому влітку треба обов’язково піти на довше і таки дочекатися там хорошої погоди. Якщо треба, то й не раз.
Ось такий в мене видався туризм на перші травневі і зовсім скоро буде іще. Цікавих вам пригод, не перемикайтеся.