Повертаючись із Чорткова додому, ми заїхали до Меджибожа у замок, що тут розташований. Локація неподалік від траси, тож добирання досить зручне за винятком дещо подільських доріг по місцевості. Власне, після відвіданих у попередні дні замків, які або закриті, або дуже поруйновані, цей був досить цікавим для мене і для моїх друзів.

Замок у Меджибожі

Назва Меджибіж, чи Межибіж пішла від того, що село розташоване між річками Південний Буг та Бужок — неподалік від замку вони зливаються. Я тут уже бував, але то було дуже давно — більше десяти років тому. Я тоді знімав відео на древню камеру із телевізійною роздільною здатністю, тому показати нічого.

1. Вхід до замку недорогий — на час відвідання цього року коштував 50 гривень за все. Також тут не намагаються здерти додаткових грошей за любительську фото чи відеозйомку (тільки просять фоткати без спалахів у музеях), та-й за професійну просять недорого, на відміну від деяких більш західних замків.

Вхід до замку

2. Сам замок красивий, стіни високі — це саме замок, а не укріплений палац. І він найсхідніший із тих, що я відвідував (хочу в Аккерманську фортецю). Рекомендую обійти його зовні до чи після.

Стіни замку

3. У дворі особливо нічого такого немає — храм, дерево із лавками в тіні і в протилежному кінці реставрація замкового палацу. Якихось статуй, фонтанів, гармат — як в Луцьку чи в Дубно, тут немає. Не збирає данину із туристів колишній власник замку, як у Паланку. Так, тут теж Коріятовичі були.

Храм у дворі замку

4. Я, чесно кажучи, за тими масово-туристичними плюшками і не сумую, мені більше цікаво побачити саму фортецю, за можливості полазити десь по стінах чи у підземеллі. Або подивитися на інтер'єри — але, на жаль, в палац доступу немає і дивитися там поки нічого.

Реставрація

5. З 2009 року видно певний поступ у реставрації, але якось повільно — за цей час встигла навіть завалитися стіна.

Деталі реставрації

6. Хоча, організовані групи із екскурсією заводять ближче до реставрованого приміщення — видно, є що показати. Ми екскурсію цього разу не брали — особисто мені цікавіше самому пошукати якусь інформацію, так я більше запам'ятаю. Але більше я хочу просто побродити і порозглядати під свої думки.

Група коло реставрації

7. Але можливості піднятися на стіни чи походити по казематах тут, на жаль, немає.

Стіна замку

8. Окрім реставрації тут проводяться археологічні розкопки. І у 2009 році я бачив групу студентів-практикантів, які тут працювали влітку, а увечері відпочивали зверху на вежі.

Бійниця

9. Коло входу є дерево з лавками під кроною, але більше ніяких зручностей для відвідувачів немає.

Лавки під деревом

10. Заходимо у церкву святого Миколая. Попри те, що ми відвідували замок в неділю і відвідувачів в ньому було багато, тут чомусь було безлюдно.

Інтер'єр храму

11. Храм був зведений іще при відбудові замку при литовцях, коли ті відвоювали територію у татар.

Інтер'єр храму

12. В приміщеннях замку розташовані декілька музеїв — краєзнавчого та археологічного напрямків. Зали просторі та освітлені. Останнім часом подібні експозиції стають мені не цікавими. Я не кажу, що тут погано — але я бачив уже стільки краєзнавчих музеїв, що вони всі стають для мене схожими — одяг, рушники, предмети домашнього вжитку. Звісно, вони відрізняються від регіону до регіону, але не настільки.

Одяг у музеї

13. Тому ми довго тут не затримувалися, пішли далі.

Одяг у музеї

14. Але якщо ви прийшли в компанії двох добрих друзів, то може бути цікаво. Я про відвідання музею, якщо що.

Бутиль і гранчаки

15. Археологічний музей цікавіший, тим більше, що багато представлених експонатів викопані саме тут. В приміщенні музею працюють археологи і досліджують знайдені предмети. Але сюди краще приходити підготовленим, щоб розуміти цінність цих експонатів і яку історію вони нам розказують.

Історична цегла

16. Тим більше, що Поділля має багату історію і часто переходило з рук в руки, тож експозиція відображає багато культур та епох.

Історичний посуд

17. Розглядати тут можна довго. Як на мене, бракує секції зі зброєю та обладунками.

Історичні артефакти

18. Гуцульський ліжник детектед. В окремій кімнаті оформили колекцію килимів.

Килими

19. У дворі, як я вже писав, особливо нічого немає — старий іржавий трактор, який в майбутньому можливо стане експонатом. Також в замку немає департаменту тортур та покарань з палями, дибами та іншими дошками Євмінова, натомість є інший музей, що розповідає про біль.

Залізяччя у дворі

20. Мова про музей Голодомору, що розташований по інший бік від решти експозицій. Як на мене, це більше не музей, а інсталяція на тему Голодомору, покликана створити гнітючий настрій, з чим непогано справляється.

Музей Голодомору

21. Тобто, тут показані документи, фотографії, господарчі предмети того часу, книги із прізвищами загиблих (знаходив знайомі), також працюють екрани з хроніками та інтерв'ю очевидців. Проте більшість предметів, як от гіпсові руки чи статуї не є музейними експонатами.

Музей Голодомору

22. Коло входу в замок розташована башта лицарів, куди можна зайти і піднятися на вершечок. У ній нічого немає, порожньо, тож вона всередині створює враження великого горища.

Поверх у башті

23. Після палючого сонця тут досить темно, світить пару лампочок і пробивається трохи світла через бійниці — але для безпеки сходинки варто було би освітити краще.

Сходинки нагору

24. Раз башта лицарська, то тут була би найбільш доречною лицарська експозиція. Але поки тут порожньо.

Простір у башті

25. Види зверху дуже гарні. Я би тут подивився на захід чи схід сонця. Минулого разу тут сидів із цигаркою практикант.

Вид на двір із башти

26. Вид із башти на руїни костелу. Окрім нього в Меджибожі є синагога і єврейські поховання — тут їх багато жило у свій час.

Вид на руїни костелу

27. А, взагалі, вид на подільські села мені подобається. Не знаю чому, але вони мені гарні. Тут досить рівнинно, тому все видно лише із башти, а коли ми їхали від Чорткова, то бачили досить мальовничі подільські долини.

Вид навколо

По Поділлю у мене іще не все — по дорозі додому ми відвідали іще одну цікавинку. Можете спробувати вгадати яку. Не перемикайтеся.