1. Так як я ходив без гіда, тож нікому було мене водити у правильному напрямку і говорити мені куди правильно дивитися. Тож я ходив у неправильному напрямку та дивився на неправильні речі. І сьогодні у випуску про нетуристичний, буденний Кам'янець-Подільський.

Кам'янець нетуристичний

Для тих, хто зайшов сюди вперше, попередні дописи про туристичне старе місто та замок. У цьому випуску буде мінімум історичних відомостей, просто розповідь про прогулянку.

2. Спочатку усе-ж про ті місця, куди туристи доходять — про нову фортецю, що розташована на захід від старої, такий собі форпост. Побудована вона років на сто пізніше за вежі старої фортеці і призначена для укріплення найбільш вразливого боку. Являє собою бастіони, подібні до того, що я бачив у Хотині, та декілька казематів під ними.

Двір нової фортеці

3. Справа у тім, що на той час артилерія стала досить далекобійною і муровані стіни можна було досить легко пробити із гармат здалеку. А земляні насипи гарматними ядрами не рознесеш бо земля легко поглине усю їх кінетичну енергію. Так само побудований і Тараканівський форт. Із нової фортеці дуже гарний вид на стару та на місто — тож варто пройтися.

Вид на стару фортецю

4. Вилазимо на капоніри, тут видно зовнішню стіну. Перед нею великий сухий рів, вщент зарослий чагарниками, а за ним — людські будинки. Там уже починається Довжок.

Зовнішні стіни

5. З іншого боку бур'янів іще більше, тож я спочатку і не намагаюся знайти дорогу вниз — просто прогулявся по бастіону і вже думав йти далі. Але ні.

Зовнішні стіни

6. З південного боку серед хащів видніється якась дірка. В дірку неможливо не залізти!

Дірка

7. Хороший спуск донизу і через хвилину я вже серед хащів. Тут щось схоже на в'їзні брами, розвернуті так, щоб у них не потрапляв прямий гарматний вогонь.

Спуск донизу

8. Але сюди напевне потрапляють усі місцеві алкаші та торчки — місце явно улюблене серед місцевих асоціальних елементів. Тут я побачив іще один хід.

Неприємне місце

9. Це виявилася велика потерна, що підіймається назад догори і виводить всередину казематів, що розташовані всередині бастіонів.

Потерна

10. Планування казематів цілком симетричне — йдемо в один із флігелів. Що то за штука із кольорової мішковини в кутку?

Флігель

11. Це-ж реконструкторський тубзік! Схоже, що під час фестивалів реконструктори паркуються в цих казематах і вислів "принцеси теж какають" тут стає буквальним.

Реконструкторський туалет

12. Тут рокидано трохи сміття та пляшок від пива: сподіваюся, що це не накидали реконструктори. Вірю, що вони хороші культурні люди.

Каземати

13. Виходимо назад. Посеред двору стоїть пускова установка з-під салютної батареї: невже важко було винести. Ні, ну місце хороше щоб запускати салюти — і всім видно, і хати не поруч, але-ж не лишайте сміття.

Двір нової фортеці

14. Йдемо за фортецю на південний бастіон імені Урсули. Стежка пролягає попід мальовничий місток.

Місток

15. Про південний бастіон я уже розповідав у минулому випуску — тут багато місця і можна в теплу пору року зупинитися після відвідин фортеці, тож йдемо далі.

Південний бастіон

16. Нас цікавлять Карвасари, розташовані прямо під фортецею у місці, де до Случа втікає потічок Дібруха. Дерев'яний храм я вже показував, нас цікавить протилежний край каньйону і пам'ятник семи культурам.

Карвасари

17. Із замкового мосту ведуть гарні сходи донизу. Коло електростанції розташоване кафе, але мені ніколи туди заходити — я потратив багато часу на стару та нову фортеці, треба іще багато точок оббігти до настання темряви.

Спуск донизу

18. Хати в Карвасарах. Хтось живе під замком із такими краєвидами.

Хати в Карвасарах

19. Вулиця Карвасари пролягає у мальовничому каньйоні. Тут на потічку навіть десь дзюрчать невеликі водоспади.

Вулиця в Карвасарах

20. Під стінами натикані простенькі подільські хатки. Сюди можна було би спуститися прямо від нової фортеці, але я чомусь пропустив цю стежку, тож зробив чималий гак.

Хати під стіною

21. Піднімаюся до верху — звідти гарний вигляд на всю фортецю. Туристів тут мало — бачив лише дві компанії поки тут був. За спиною поле, але воно, фактично, всередині міста, бо за полем знову хати і в'їздна дорога від Хотина.

Вид на фортецю

22. Пам'ятник семи культурам, які вплинули на розвиток міста: українці, росіяни, литовці, турки, поляки, вірмени та євреї. Збоку восьмий камінь, що символізує, що колись до цього списку може приєднатися і восьма культура. Сподіваюся, то будуть не буряти.

Пам'ятник семи культурам

23. Спускаємося донизу і йдемо через Смотрич по хиткому містку до Руських фільварків.

Хиткий місток

24. Руські фільварки мальовничі та колоритні, а іще звідси відкривається гарний краєвид через каньйон на старе місто. Видно Руську вежу та браму і бастіон. Живуть же люди з такими краєвидами.

Руські фільварки

25. Проста подільська вуличка, знайома мені із Вінничини. Але хатки симпатичні. Власне, я сюдою хочу потрапити до парку, що розташований понад каньйоном — там обіцяють іще пару гарних оглядових майданчиків.

Подільська вулиця

26. Кам'янецька кам'яниця, яка краса!

Кам'яниця

27. Простий подільський локал-нет. Здається, це якийсь неправильний провайдер! І він напевне роздає неправильний інтернет!

Божевільний інтернет

28. Оглядову точку я такий знайшов, але вона вщент заросла і не дуже добре оглядає. Видно казарми та вулицю Руська і прості хатки, розкидані по схилах каньйону. Аж захотілося туди! Звісно, в травні то все тоне в зелені, але в травні я хочу десь веслувати на байдарці.

Оглядова точка

29. Хоча, парк непоганий, доріжки асфальтовані і виводять до Новопланівського мосту. Переходимо на внутрішній бік і дивимося на місця, де ходили годину тому.

Парк над каньйоном

30. Тут десь є загата, здатна підтопити каньйон із цими всіма хатками та городами — використовувалася з оборонною метою. Хатки цілком симпатичні, але поки йшов по вулиці, зустрів і хащі із закинутими трущобами.

Каньйон

31. По ходу, побачив пару веж, не зазначених у туристичному путівнику — Кравецьку і ще якусь. Не впевнений у їх назвах, так як на OpenStreetMaps користувачі могли помилитися.

Кравецька вежа

32. Якби мав більше часу, спробував би знайти вхід до казарм, а також до тих веж, але задовольнився оглядом знизу. Казарми мають епічний вигляд із своїми високими стінами. Побудовані Яном де Вітте, який вклав туди чимало грошей. Але вони виконували свою функцію недовго, оскільки у XIX столітті оборонна цінність Кам'янця впала, тож залогу в фортеці більше не розміщували.

Казарми

33. Руська башта — іще один об'єкт, який я пройшов повз, хоча там, судячи зі знайдених фото, цікаво було би оглянутися. Що-ж, врахую при підготовці до наступних виїздів.

Руська башта

34. Коло Руської брами гарний вечірній краєвид на замок. Уже вечоріє і мені лишається подивитися декілька об'єктів із мого списку, тож не баримося.

Вечірній замок

35. Йду в бік Польської вежі і по вулиці Францисканській, та яка "католицький фасад міста" минаю якийсь занедбаний фасад.

Фасади

36. І знаходжу оглядовий майданчик, із якого сподіваюся побачити Захаржевську башту. Її, в принципі, гарно видно від фортеці, але не звідси — тут усе заросло вщент. А надвечір'я гарне, з погодою пощастило.

Оглядовий майданчик

37. Коло Польської вежі якісь мури, що напевне були призначені для оборони переправи через Смотрич. А на тому березі, в приватному секторі — Ковальська вежа.

Ковальська вежа

38. Піднімаємося назад, до гори, крутими сходами, що йдуть прямо між людськими подвір'ями. Здається, ніби прямо по господах.

Сходи догори

І на цьому прогулянку Кам'янецькими хащами завершуємо, але це іще не все — у мене залишилися фотографії вечірнього міста, вони у випуску завтра. Не перемикайтеся.