Туристичний елементаль

1. В Кам'янці-Подільському я пробув приблизно добу. Увечері прибув маршруткою із Хотина, заселився до готелю, повечеряв і прогулявся вечірнім центром. Вранці же вирушив ходити, закінчивши аж коли стемніло. Так само — без гіда. Ну майже, бо спочатку купив у туристично-інформаційному центрі туристичний путівник "Кам'янець-Подільський: погляд у минуле". Про нього згодом трохи розкажу.

Про Кам'янець-Подільський я також розкажу не за один раз, оскільки багато всього встиг побачити і відзняти. Спочатку буде найбільш туристична частина, а в наступних випусках такі місця, куди не часто водять відвідувачів. Взагалі, сюди можна заїхати і на два дні — я не скрізь всунув свого носа, куди можна було.

2. Місто в листопаді не показує своїх найкращих краєвидів — можливо було би краще в травні, коли день довший і все свіжо-зелене, але теплі місяці я краще проведу в подорожах по природних об'єктах. Тим часом я збираюся на вихід з готелю і витираюся таким рушником.

3. Готель я знайшов досить вдало — в центрі і за цілком розумні гроші. За бажанням, можна було би дешевше знайти хостел десь на околицях. Але ось вид із вікна моєї кімнати — вийшов і відразу приступив до огляду.

4. Після туристично-інформаційного центру я відразу побачив це. Дуже невдало притулили, як на мене — поставте фотозону на протилежному боці Старобульварної вулиці, там буде парк і ратуша за спиною. Але їх я залишив на потім, спочатку треба обійти більш віддалені точки.

5. Почну розповідь із унікального розташування історичного центру Кам'янця-Подільського. Він знаходиться в меандрі річки Смотрич, що робить навколо міста велику петлю, схожу за формою на велику літеру омега — Ω, повернуту на правий бік. При чому, річка промила собі глибоке русло — смотрицький каньйон, глибиною метрів з п'ятдесят і з високими кам'яними стінками. По суті, місто знаходиться на високому кам'яному плато, оточене природним ровом, а на перешийку побудували замок, який контролював в'їзд. В долині річки також живуть люди — на фото вид від фортеці на Польські фільварки (знизу) та на історичний центр з католицькими фасадами (зверху). Саму річечку тут видно погано, вона за хатами та деревами.

Додамо сюди мапу для ясності. Це і наступне фото зроблене від фортеці.

6. Обігнувши місто Смотрич тече повз Руські фільварки та Карвасари, де ми з вами також обов'язково пройдемося, і далі до Дністра. На сході, між ніжками "Омеги" знаходиться Турецький або Замковий міст, що був добудований турками під час їхнього тут панування. Він не має прольотів, річка під мостом не тече, але частина води пропускається через труби для ГЕС, що знаходиться прямо під точкою зйомки.

Якщо уже зайшла мова про турків, то Кам'янець Подільський, як і Хотин, неодноразово переходив із рук в руки. Литовці (Коріятовичі!), поляки, турки, знову поляки, росіяни, українці — тут короткочасно навіть була столиця УНР. Я до цього не схилявся називати Харків першою столицею, але Кам'янець-Подільський побув у цьому статусі хронологічно навіть трохи раніше.

7. Із західного боку через каньйон Смотрича перекинутий Новопланівський міст — він був збудований у другій половині XIX століття для сполучення старого міста із новим — тому і названий Новопланівським. Він такий високий, що під ним умудряються пролітати повітряні кулі під час фестивалів. Крім того, тут навіть протягнули тролей, але в кінці листопада він, звісно, не працював. По факту, міст зараз є основним способом потрапити в старе місто, хоча не єдиним — дорогу через Замковий міст ніхто не закривав (але вона платна), а ще можна проїхати через Польські фільварки, спустившись до каньйону.

8. Реально, старе місто досить компактне — десь метрів 500 х 1000, його можна оббігти досить швидко навколо, якщо нікуди не зазирати. Але ні, по периметру старого міста в каньйон дивляться оборонні башти та бастіони, там не менше цікавого, аніж у самій фортеці, тож готуйтеся там походити добряче. За великим бажанням, можна обійти місто по зовнішньому периметру річки, там є шляхи і непогані оглядові точки.

9. Повернемося в центр. Ось площа Польський ринок, де знаходиться польська ратуша та Вірменський колодязь. Всього ратуші було три — польська, вірменська та руська (не російська), три народи мали своє самоврядування. Хоча, поляки були головними, попри це писали послання королю з проханням ліквідувати самоврядність інших двох громад.

Точно так само, в місті були три ринки — польський, де ми знаходимося, вірменський — неподалік та руський — ми туди іще дійдемо. Тобто, це були класичні міські ринки, оточені будинками купців, на перших поверхах яких знаходилися різні майстерні та заклади, а в підвалах — склади. Але, при цьому, тут була проблема із вивезенням сміття, помиїв та інших відходів — Кам'янець Подільський не вирізнявся санітарією.

Була проблема і з водою — колодязь не забезпечував усіх потреб міста, працювали багато водовозів. Бідні містяни взагалі брали воду з річки, куди стікали нечистоти під час дощів — з усіма неприємними наслідками.

10. Так як зараз площа відіграє туристичну роль, то ринок тут лишився — звісно, сувенірний. Я на сувеніри не ласий, хоча придбав маленького магнітика на холодильник у туристично-інформаційному центрі, щоб уже не геть із порожніми руками повернутися додому. Ну і пару книжечок, з яких черпаю знання.

11. Взагалі, після відвідання міста і прочитання туристичного путівника в мене заклалося дуже сильне враження — десь я це бачив. Це-ж Новіград! Вигадане середньовічне місто із книг та ігор про Відьмака. Звісно, зараз немає того бруду та помиїв і в центрі чисто, враження вкорінилося дуже сильно. За великим рахунком і в Кам'янця Подільського, і в Новіграда — польські дизайнери. Тим часом за ратушою знаходжу таку скляну піраміду — вона не була позначена в мене на карті, натрапив випадково.

12. Під склом підсвічена стара бруківка XVIII століття. Взагалі, тоді замощеним був лише Польський ринок та пару вулиць, повністю заклали бруківкою старе місто до кінця XIX століття.

13. Тим часом ми проходимо Вірменський ринок і знаходимо коло Подільської духовної семінарії гарні туристичні вказівники. Я ними не послуговувався, бо мав наставлені в OSMAnd точки, тож просто сфотографував вказівник. В будинку семінарії зараз Галерея мистецтв, а поруч із нею — руська ратуша, яку я не сфотографував, пробачте мене. На площу Вірменський ринок ми іще повернемося. До речі, тут кінцева маршрутки № 7, що йде від залізничного вокзалу — а ще у ній є GPS-трекер, тому можна знати, де є машини на маршруті. І зупинки оголошують, так ось!

14. Дорога від Вірменського ринку поміж Вірменський бастіон та Тринітарський костел спускається до виходу із великої кам'янецької "Омеги" — тобто до фортеці. Про костел я розкажу згодом, зайдемо у бастіон. Він був збудований вірменською громадою іще в XVI столітті з оборонною метою, проте я не збагну — для чого, якщо західний бік міста і так прикритий фортецею.

15. В бастіоні — музей мініатюр "Замки України". Тут їх чимало і вони гарно зроблені — більше того, відтворені із гіпотетичними реставраціями. Але автори зробили лише голі стіни, нічого на ставивши всередину, тож якщо Хотинську фортецю я відразу упізнав, то Ужгородський замок, у стінах якого в дійсності є парк — ні.

16. Деякі замки та фортеці реставровані до невпізнання. Хоча, Тустань я таки впізнав, бо бачив малюнки-реконструкції. А потім довго дивився на щось, що виявилося Хустським замком. Здається, автори тут нафантазували, бо там має бути зала із високими вікнами (залишки яких видно в натурі), а на макеті її не було.

17. Окрім замків тут було трішки красивих станцій та вокзалів — Чернігів, Татарів та Карпати. Окрім цього був здивований наявністю палацу Даховських, та деяких інших. А от Тернопілля серйозно обділили — адміністратори казали, що просто не вистачило місця. Але головне — там були не лише замки, в яких я не був і хочу відвідати, а-й замки, про яких я не знав.

18. З Вірменського бастіону відкривається гарний вигляд на замок та на міську браму. Колись брама виконувала свої брамні сторожові функції, проте зараз дорога проходить повз неї, а всередині обжилася всіляка сувенірка.

19. Але до замку ми поки йти не будемо, його я залишив на наступний випуск. Йдемо прогулятися бічними вуличками, які спускаються до каньйону. Я спочатку думав, що це є руська брама, але ні — я її проминув з гори, бо вже сутеніло, тож задовольнятимемося її знімками із того боку Смотрича.

20. Одна із настаріших веж міста Гончарська або Різнича вежа — була побудована і використовувалася ремісниками-гончарами, хоча була спроектована як оборонна споруда. Згодом, після реконструкції, її передали різникам. Поруч із нею — реміснича синагога, що зараз використовується як кафе. Напевне, там подають мацу.

21. Старе місто таке компактне, що ми тут же повертаємося на одну із центральних вулиць, де знаходиться пам'ятник сажотрусу. В цьому приміщенні, на третьому поверсі, я ночував, а на першому — вечеряв.

22. Проходимо далі на Зарванську вулицю. Про неї туристичний путівник розказує багато цікавого. Виявляється, я тинявся по самих злачних місцях старого міста — тут були борделі. Тобто, вони, насправді, були не прямо тут де я сфотографував, а далі — але було їх чимало. Проституція в Речі Посполитій була незаконною, за це могли відшмагати різками (тут варто пожартувати про Леопольда Захер-Мазоха, але він у Львові), проте кого це спиняло. Було три категорії борделів і повія вищої категорії могла собі непогано заробляти на життя. Путівник навіть наводить розцінки за їх послуги. Коли Поділля входило до складу Російської імперії, то проституцію легалізували.

Стосовно покарань — Кам'янець-Подільський був крутим містом, бо в ньому був власний кат. Не усі міста тримали власного ката, деякі брали на аутсорс зі сторони.

23. Зарванська вулиця виводить на Троїцьку площу, де знаходиться храм Пресвятої Трійці. Вулиця же йде далі, до борделів, а ми таки пройдемося по культових спорудах. Церква на цьому місці з'явилася іще у XV столітті і була головним храмом міста. Турки звісно робили із неї мечеть, після них храм був переданий греко-католикам. При комуністах він був закритий, зараз же відновлений і працює.

24. Церква Петра і Павла також одна із найстаріших в Кам'янці, була українською, переходила поляками (при турках), потім знову була повернута православним. Наразі вона саме українська, судячи із розташованого у дворі пам'ятника захисникам України.

25. Всередині було зачинено, тож я обійшов храм з усіх боків. Важко було сфотографувати споруду навіть із ширококутним об'єктивом.

26. Трішки відволічемося від історичного контексту — ось така графіка нанесена на службове приміщення за храмом.

27. Вулиця Татарська, де розташований храм, веде далі до Польського ринку. Вона дуже вузенька і колоритна. Власне, у старі часи всі вулички в місту були вузенькими, а на голову із вікон могли прилетіти помиї. Це я іще пригадую із розповіді екскурсовода більш ніж десять років тому. В житлових будинках відхожих місць або не було, або були лише на перших поверхах. Запахи зовсім не романтичні.

28. М-м-м, балкончики. Тут розташовано декілька готелів, але за більшу ціну.

29. Виходимо до кінця вулиці і через Тріумфальну арку потрапляємо до кафедрального костелу святих Петра та Павла. Стоп, я же тільки що відвідував Петропавлівську церкву. У них щось не дуже багато варіантів називати храми. Тут зберігся мінарет як пам'ятка турецького панування в цих місцях.

30. Храм входить до так званого католицького фасаду, який ми бачили із-за замку на одному із перших знімків. Це велика кількість розташованих поруч католицьких споруд, що належала різним орденам: домініканцям, кармелітам, єзуїтам, тринітаріям, та іншим.

31. Повернемося назад і побачимо іще декілька оборонних споруд, зокрема і Кушнірську башту (башту Стефана Баторія) із Вітряною брамою (бо тут дули протяги). Це в'їзд до центру міста дорогою, що веде через Смотрич від Польських фільварків.2

32. Поруч із нею знаходиться Турецький бастіон та руський ринок. А знизу — порохові склади Яна де Вітте. Я до них не спускався, бо уже мав мало часу. Ян де Вітте був одним із найвідоміших комендантів Кам'янця-Подільського. Як військивий інженер та архітектор він багато чого тут побудував, добудував чи перебудував. Окрім Кам'янця за його проектами будували і в інших містах, зокрема у Львові та в Бердичеві. Треба відвідати Бердичів, давно хотів туди потрапити.

А його син Юзеф женився без згоди батьків на стамбульській куртизанці Софії, яку потім уступив, за хороші підгони, Станіславу Потоцькому, завдяки чому Умань має свій парк. Парк імені куртизанки, живіть тепер із цим! (пішов гуглити про Олександру Браницьку)

33. Якщо від Кушнірської башти попід Турецький бастіон, спуститися донизу, то спочатку натрапите на прості кам'янецькі хати, утикані під мурами ніби ластів'ячі гнізда. Але про прості кам'янецькі хати в наступних випусках. Далі ми виходимо на Польску вежу, що охороняє перехід через Смотрич. Окрім того, що тут сиділи солдати, коло вежі знаходилася гідротехнічна споруда, що дозволяла затопити частину каньйону (із Польськими фільварками?) у випадку нападу ворогів.

34. Від польської вежі догори ведуть сходи, якими ми повертаємося до католицького фасаду. По факту, ми вже пару разів оббігли старе місто навкруги, таке воно невелике. Але зазирнули ми далеко не скрізь. Проходимо францисканський костел, поруч із яким розташовано монастир. Хоча, зараз він належить православній церкві. Хто зніс верхні яруси дзвіниці і так здогадаєтеся.

35. Повертаємося до площі Вірменський ринок. Справа за кадром будка, що обілечує водіїв, які їдуть на Замковий міст. Тут повно сувенірки та різноманітні кафешки і кав'ярні. Далі — будинок окружного суду, який зараз швейна фабрика та деякі інші цікаві будівлі. Взагалі, в Кам'янці у свій час була одна із найпотужніших вірменських діаспор України.

36. Якщо пройти за площу, то можна вийти на дзвіницю вірменського Іоано-Предтеченського храму. Самого храму вже немає — у 1930-х його знесли комуністи як аварійний. До цього він досить багато переходив із рук в руки, був православним, мечеттю, уніатським та соборним.

37. Звідси можна спуститися у долину Смотрича і перейти через місток на вулицю Карвасари — там у річку впадає невелика притока, що має своє відгалуження смотрицького каньйону. Тут знаходиться іще одна цікава дерев'яна церква — Хрестовоздвиженська. Її добре видно із моста, сюди спускаються масові туристи. Церква діюча. Тут ми закінчимо першу частину нашої прогулянки Кам'янцем-Подільським.

В наступних випусках ми прогуляємося по фортеці, а також будемо нишпорити по менш привабливих для туристів місцях Кам'янця-Подільського. Зовсім скоро, тож не перемикайтеся.