17.03.2019 - 19:47
Донедавна самою східною точкою, відвіданою мною, була річка Самара, тепер географія моїх подорожей розширилася трохи далі. До Харкова я хотів понаїхати давно і нарешті це сталося.
В місті я був два дні, відвідав більшість із запланованих точок, хоча якщо відвідувати музеї, то можна зробити програму і на три дні — дивитися тут є що. Відвідані локації знаходяться переважно в центрі міста і їх можна обійти пішки, хоча є декілька, куди треба під'їхати.
Відмічені мною точки знаходяться переважно вздовж вулиці Сумської від площі Конституції до парку Горького, трохи по Пушкінській, що відходить від неї та по проспекту Науки від Держпрому. Власне, тут знаходиться пам'ятник засновнику міста, що з'явилося в козацьку епоху. Комуністи назвали Харків першою столицею, до цих пір ця тема випливає в деяких місцевих назвах, проте якими тоді столицями вважати Чигирин та Батурин?
В центральній частині міста збереглося дуже багато цікавої архітектури, фасади якої переважно в доброму стані. Хоча, бачив й занедбані та зруйновані будівлі, які навіть виставлені на продаж.
Харків по стилю архітектури мені трохи нагадав Полтаву — тут мало занадто пафосного модерну та бароко як у Києві.
Хоча, трапляються й взірці радянського архітектурного кубізму, як ось цей театр опери та балету — в Дніпрі я бачив теж такий сірий і квадратний.
Вулиці центральної частини міста мені сподобалися — тут багато громадських просторів — невеликих парків, сквериків та пішохідних зон. Бурсацький узвіз.
На вулицях стоять автоматичні туалети за гривню. Чому не потестив — не знаю. Також є автомати із продажу питної води.
Для тих хто приїхав до Харкова, але не знає, що тут можна подивитися, на площі Архітекторів знаходяться макети самих цікавих об'єктів міста. Вони не дуже деталізовані, без текстур, проте дають уявлення, що є в місті.
Харків є одним із найбільших промислових та академічних центрів України. Тому, окрім всіляких дореволюційних палаців, готелів, банків та прибуткових будинків варто подивитися й на архітектуру індустріальної епохи. Однією із візитівок міста є величезна будівля Держпрому — офісний центр, що складається із з'єднаних між собою критими переходами частин.
На цій же площі розташований Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна, що входить у світовий топ якийсь найкращих вишів.
Трохи далі — медичний університет, теж гарна будівля. Взагалі тут великі навчальні заклади живуть у видних приміщеннях.
Навчальні заклади меншого калібру теж можуть похвалитися фасадами. Радіотехнічний технікум порадував балконами.
По вулицях багато будинків із всілякою ліпниною — скоро її просто перестаєш помічати.
Це, скоріш за все, зазнало реставрації — сірому дореволюційному фасаду додали веселих тонів.
Навіть сучасна будівля торгівельного центру попри прості квадратні форми якось непогано вписана в оточення класичних будинків.
На площі Конституції знаходиться величезний термометр. Це місце в народі прозвали "під градусом".
Я спочатку думав, що це опера, але це Харківський державний драматичний театр. Фасад у нього на вигляд невеликий, але бачив фото всередині, зала чималенька.
Десь неподалік знайшлася хоральна синагога. Я пішов на неї подивитися, щоб порівняти із білоцерківською синагогою та ужгородською.
Із великих архітектурних домінант — Успенський собор. Поруч знаходиться сквер, де художники виставляють свої картини на продаж, як в Києві на Андріївському узвозі.
Взагалі, церковних шпилів по Харкову видніється чимало, є навіть такі ось самопальні храми. Цікаво, це якась конфесія, чи хтось собі персональну церкву побудував на будинку? Це знаходиться на Римарській, майже за драмтеатром.
Пройдемося трохи по пам'ятниках. Поруч із макетами архітектурних візитівок міста знаходиться пам'ятник Ксюші у фонтані.
Там, де площа Конституції переходить у Бурсацький узвіз, знаходиться станція метро Історичний музей і над нею пам'ятник Івану Сірку.
Власне, сам Історичний музей. Раніше він був розташований в приміщеннях монастиря, розташованого поруч, але зараз має власну будівлю. Коло нього на мапі позначений пам'ятник танку Т-34, але тих танків скрізь і повно.
А ось англійський Mark V Composite 1918 року ви мало де побачите. Взагалі, термін "танк" британський, вони так конспірували бойову техніку як ємності для рідини.
В холоду пору року фонтани, звісно, не працювали, тому повз дзеркальний струмінь ми пройшли швидко.
Одним із культурних та дозвіллєвих осередків міста є площа Шевченка. Значна частина його зараз закрита на реконструкцію, включаючи зоопарк, тому ми обійшли лише краєм.
Тут ростуть великі старі крислаті дуби. Нібито одно із них садив сам Шевченко, чи якось так. Коротше, якщо позбирати по Україні всі шевченківські дуби, які він садив, чи сидів під ними, то назбирається на цілий ліс. Утім, вусатий дядечко в папасі і з кобзою наявний.
Окремо розташований цілий ряд стел із відбитками відомих людей, які відвідували Харків. Серед них багато зарубіжних, радянських та сучасних акторів — приміром, Ален Делон. Коло стел я виявив місцевих екскурсоводів, які щось розповідали невеликим групам. Але папірець в їх руках та невпевнена, завчена мова навіяли смуток і співчуття екскурсантам.
Харків знаходиться на 50-й паралелі — майже так само, як і Біла Церква. Але у нас уже більше тижня (на момент візиту) взагалі не було снігу, а тут іще кучугури лежать, а по парках взагалі біло.
Спустившись донизу, до річки Харків, виходимо на міст кохання. Він нагадує Роттердам, тільки менший.
На мосту кохання, звісно, висять замочки. Попри весну, річка дуже мілка — кажуть, що нижче на дамбі спустили воду. Ну і намалювалося на дні купа сміття.
Влітку тут ставлять плавучу сцену і відбуваються всілякі заходи. Власне, сцена лишилася на місці.
Нижче від моста річка Харків впадає у Лопань. Між ними знаходиться парк Стрілка, який також на реконструкції. Взагалі, по Харкову багато чого реконструюють, або нещодавно відкрили пісдя реконструкції. За останні десять років місто дуже змінилося в кращий бік.
Перейшовши через лопанський міст (половина якого на реконструкції) виходимо на лопанську набережну — половина якої на реконструкції. Там де вже зробили, нас зустрічає гарна плитка та газони. Дуже гарне місце для вечірніх прогулянок.
Іще одна лісо-паркова локація, що мені дуже сподобалася — Саржин яр. Я думав, що там буде просто стежка і парк, але там дуже гарно влаштований громадський простір — частина якого також на реконструкції.
Посеред яру знаходиться великий критий бювет, куди сходяться мешканці з околиць набирати воду.
Навколо розташовані доріжки, алеї, дитячі та спортивні майданчики із тренажерами та інші громадські місця.
Є навіть купальня із роздягалкою — таке ось здорове місце.
Через Саржин яр до парку Горького йде знаменита харківська канатна дорога — і вона вже працювала. Довжина 1,3 кілометри, тривалість поїздки 18 хвилин між гарними краєвидами. В кабіні нас просять не розхитуватися, не палити, не смітити та не вандалити. І нічого не сказано про пиво.
Вартість поїздки 30 гривень і воно того варте — це не київський фунікулер, де дві хвилини і нічого не видно. Раніше канатка проходила над дуже дикими та захаращеними місцями, зараз же тут розбивають парки, прокладають велодоріжки і всіляко облаштовують громадські простори. Дуже гарно.
Канаткою ми приїхали до парку Горького — найбільший міський парк із розвагами. Тут є все — від спортивних майданчиків для тенісу чи футболу до всеможливих атракціонів для дорослих та дітей.
Якщо входити в парк із боку міста, то відвідувач побачить статую білочки і колесо огляду за нею. Це й стало логотипом парку.
Переважна більшість атракціонів коштують 50 гривень. Колесо огляду я пропустив.
Натомість покатався на американських гірках та атракціоні, назви якого я не запам'ятав, але там піднімають і крутять. Перші 10 секунд навіть трішки страшно, але потім система приходить в рівновагу і я навіть думаю про кадр в камері. Відео з атракціонів в мене є, може колись не полінуюся і опублікую.
В будинку жахів знімати заборонено, що автоматично робить його нецікавим для мене. Та й не було нікого із персоналу коло входу.
В цілому, Харків мені сподобався і виявився кращим за очікування. Але для постійного проживання місто завелике, як на мене. Я не переглянув всього, що намітив — трохи забракло часу, а трохи полінувався. Не спустився у метро, не зайшов у музей міліції та сексу, ще пару місць поминув. Можливо варто було би зазирнути в історичний музей.
Але це іще не все про Харків — скоро розповідь про окремі цікаві локації, які я там відвідав. Спробуйте вгадати які. Не перемикайтеся.