03.12.2021 - 18:53
1. У Хотині я був більш ніж десять років тому. Тоді я їхав з організованою групою (а інакше і не вмів): за день ми проскакали Кам'янець Подільський із фортецею, Хотинську фортецю і ще-й встигли увечері в Меджибіж. Хоч у нас був хороший гід, проте із тої екскурсії я не запам'ятав майже нічого. Тож вирішив повернутися сюди самостійно — благо, логістика досить проста і все працює. Без групи, без гіда — тільки я, фортеця і моя камера. І мені сподобалося. Перший день — Хотин, другий — Кам'янець.
Якщо ви побачили у заголовку "частина 1: як її показують екскурсантам" і подумали, що буде неекскурсійна частина ІІ — то ви праві. Часу я мав достатньо і облазив фортецю з усіх боків, тож маю що показати і на другий випуск.
Перед фортецею
2. Трішки про добирання — я їхав туди через Чернівці, бо потяг на Кам'янець Подільський ходить по непарних туди і по парних назад, ним я їхав додому. Із Чернівців бомбіло-бусом дістався до Хотина, бо на рейсовий автобус трішки не встиг. Тож коло фортеці з'явився уже в обід, хоча і цього часу мені реально вистачило на огляд. При вході пам'ятник Петру Сагайдачному, який разом із поляками гнав звідси Османську імперію. А, взагалі, фортеця за століття багато раз переходила із рук в руки — Галицько-Волинське князівство, Молдовське, Османська імперія, Польща та Російська імперія. Звідси й великий історичний інтерес до неї. Але цей випуск присвячений більше туристичним аспектам відвідання пам'ятки, переписувати сюди Вікіпедію я не буду.
3. Те, що ви найчастіше бачите на фотографіях — безпосередньо сама фортеця — є внутрішньою спорудою, оточеною великими земляними валами із підпірними стінками по зовнішньому периметру. Потрапити всередину можна через ворота, їх є двоє і на туристичній схемі замку позначено, що були і треті, але на тому місці лише руїни. Туристи зазвичай входять через Бендерську браму.
4. Вона порожня, ніякої експозиції тут немає, лише зачинені двері у якісь внутрішні приміщення. Прохід досить широкий, сюди можна заїхати легковим автомобілем, що і роблять співробітники.
5. На браму можливо піднятися з внутрішнього боку, але я спочатку на це не звернув уваги, інакше заліз би.
6. Окрім фотозони-хештегу #Хотин нещодавно зробили іншу фотозону іх пропагандою тютюнопаління. Далі коло неї знаходиться церква Олександра Невського, в яку я не заходив.
7. Поруч знаходяться руїни мечеті. А взагалі між зовнішніми мурами та самою фортецею просто величезна кількість порожнього місця — якщо приїхати сюди в теплу пору року на цілий день, то можна десь запаркуватися із пікніком. Головне, не свинячити.
8. Власне, зовнішній оборонний периметр і був побудований османами за французькими проектами тоді-ж, коли і ця мечеть.
9. Підходячи до фортеці ми можемо також побачити другу вцілілу браку — Ясську. В наступному випуску я її покажу, на неї також можна піднятися, що я і зробив.
10. З цього боку замок здається якимось маленьким та низеньким, так як знаходиться фактично на березі Дністра. Але стіни його насправді досить високі.
11. Коло входу — лавочки із вбудованими зарядними пристроями та інформаційний кіоск, що на час мого візиту був вимкненим. Взагалі, замок краще було би відвідувати в теплу пору року, щоб мати трішки життєрадісніші фото, проте тепла пора року у мене зарезервована на природні локації.
Внутрішній двір
12. Вхід до замку через міст, з якого відкривається вигляд на якісь будматеріали та на прохід в бік річки. І туди я спускався, покажу в наступному випуску.
13. Сама фортеця невелика і двір можна оглянути хвилин за десять-п'ятнадцять. На час мого візиту туристів було мало, тому тут не працювали ніякі розважаловки — ані стрільби з лука, ані продажі всілякого мерчу (хоча, можна щось купити на касі), ані кафе.
14. Башти замку називаються по простому — за сторонами світу. Тільки одна зветься комендантська, та де палац коменданта. Це не Кам'янець, де кожні вежі вигадано маркетингове ім'я.
15. Звісно у замку є свій колодязь. Через територію фортифікацій протікає мала річечка, для якої зроблений прохід у зовнішній стіні. Традиційним способом забору води не користуються, натомість донизу тягнеться шланг.
16. У дворі було порожньо. Ніяких фотозон у образі Яна ІІІ Собеського чи Ахмеда ІІІ, фонтанчиків куди кидати монети на щастя чи бронзової статуї Штефана ІІІ із натертим пальцем. Утім, є лавочки та смітники, можна посидіти та відпочити. Є іще підсвітка, про неї я розповім у наступному випуску.
17. Комендантський палац побудований із цегли та має молдовський орнамент на стінах. Взагалі, на півдні Поділля та на Буковині молдовські мотиви в архітектурі можна побачити багато.
18. Я розраховував, що можна буде десь піднятися на башту чи на стіну і подавитися красиві краєвиди на Дністер. Але піднятися можна лише на терасу коло комендантського палацу і все.
19. Коли я відвідував замок вперше, то можна було піднятися на ці галереї, але зараз вони закриті. Взагалі, тут закрите багато чого, навіть не всі зазначені на сайті історико-культурного заповідника музеї були відкритими.
20. Закриті двері ззаду комендантського палацу.
21. Закриті ділянки нижньої частини замку, відгороджені сигнальною стрічкою. На цьому у дворі більше нічого робити, йдемо по підземеллях та музеях.
Підземелля
22. Ну і перше відвідане мною підземелля — Департамент тортур та покарань. У 2010 році тут було порожньо, просто темний підвал, але зараз зробили хорошу експозицію.
23. І я відразу хочу сказати — Департамент тортур та покарань Хотинської фортеці є найкращим із тих, що я бачив по українських замках. Досить велика експозиція і вся по ділу. Немає обкладених павутиною прикованих скелетів чи ляльок з вивернутими руками та інших потворних сцен. Коротше, видно, що цим займалися не в останню чергу.
24. Катівська бюрократія. Взагалі, писанина для мене це тортури. Щоб завдати мені страждань, досить змусити мене писати всілякі документи. І я зізнаюся у всіх гріхах.
25. Подивимося на декілька взірців. Молитовний хрест — являє собою просунуті кайданки для рук та для ніг одночасно, призначався для розміщення клієнта у самій незручній позі, якщо треба було не завдавати йому тілесної шкоди.
26. Стілець Моїсея — я його бачив в інших замках. У цьому відсутні шпичаки, напевне туди хтось сів товстошкірий.
27. Інструмент для удушення клієнта або для зламання шийних хребців — гарота. Власне, шия затискалася у хомуті, а ззаду вкручувався гвинт.
28. Інструмент "Трон". В ньому немає шпичаків, натомість клієнта садили на нього донизу головою, щоб приплив крові спричиняв головну біль. Це більше було як ганебний стовп.
29. Колесо для колесування. І ще багато цікавих та захопливих експонатів різного ступеня збоченості та жорстокості.
30. Йдемо в друге підземелля — воно присвячене усім відомій комп'ютерній грі "Герої меча та магії". І ось цю балісту там можна купити в кузні деяких замків за 2500 золота.
31. Катапульта видається безкоштовно перед кожною атакою замку, але її намагаються розбити в першу чергу, особливо якщо у ворога немає стріляючих чи літаючих юнітів або їх мало. Якщо ви встигнете до того, як катапульта проб'є ваші стіни, далі матимете довгу розвагу розстрілювати вороже військо, сидячи в укріпленні.
32. А ось требушета в "Героях" немає, це було би чітерством. Уявляю, яке місиво там робилося, коли йшли в хід такі машини.
33. Якщо серйозно, то експозиція не про гру, а про машини для осади, але суті не міняє. Великий таран для вибивання воріт.
34. Малий таран, яким середньовічні омонівці вибивали двері до відьом.
35. А ось цим середньовічні омонівці прикриваються коли розганяли середньовічні протести.
36. А це більш просунута версія, обладнана невеликими гарматами. Вигадували що хочеш.
37. І трішки про оборону — якщо ворог підступив прямо під ваші стіни і ставить драбини щоб вилізти до вас, можна полити його гаряченькою смолою. Опіки ІІІ ступеня гарантовані. Вразливих людей у підземелля Хотинської фортеці водити не варто.
Музеї
38. В окремій башті знаходиться замкова кузня. Я туди зайшов, бо думав, що можна буде піднятися нагору, але ні — просто частина музею. На жаль, забув зняти.
39. Тепер про приємне — про музеї. Хоча вони були не всі доступні, але два поверхи приміщення, що колись було казармами, заповнені експозиціями.
40. Все толково та по справі, цікаво подивитися. Є виставки вогнепальної та холодної зброї, всілякі обладунки та артилерія.
41. В музеях були начисто відсутні бабусі на стільчиках. А, іще забув сказати, тут не намагаються здерти грошей за любительське фото чи відео, що також позитивно впливає на загальне враження від замку.
42. Окрім мілітарі-експозицій представлені цілком мирні речі — експонати трипільських часів, виставка традиційних кахлів, нумізматика, турецький період, пропаганда тютюнопаління козацькі та турецькі люльки, тощо. Музеї гарно компенсували порожнечу замкового двору.
43. Коло експонатів розташовані також інформаційні кіоски, де можна почитати цікаву інформацію і два із них навіть працювали. Якби іще працював той мегаекран коло входу.
44. Також окремим пунктом представлений середньовічний туалет-гардероб. Це не та солдатська дірка в стіні, де відходи падали назовні. Але фото із запахом, так, хоча в дійсності його не було.
45. А ось це вже неподобство! При Яні ІІІ Собеському такого не було! Зрада! Чому такої таблички немає в підвалі зі знаряддями тортур?
Підсумовуючи — замок цікавий, але невеликий. Якщо сильно не застрягати за розгляданням експозицій у музеях, години дві-три вистачить з головою. Двір був порожнім, але експозиції в приміщеннях та підземеллях цікаві. Інформаційні кіоски та лавочки із зарядними пристроями це дуже добре, якби іще усе це працювало. До речі, лавочки напевне із акумуляторами — бо я заряджався уже коли темніло, чекаючи поки увімкнеться підсвічування замку.
Ну і, як я уже казав, про Хотинську фортецю буде іще, не перемикайтеся.