26.04.2019 - 13:00
1. Продовжимо знайомство із національним природним парком "Кармелюкове Поділля" і сьогодні у випуску рекреація, екологічна освіта, історія та архітектурні пам'ятки.
2. У Бритавському лісовому господарстві є землянка — тут діяв партизанський загін Луч-13. На жаль, детальної інформації про нього я не бачив, а при спробі загуглити відразу натрапляю на сайт нацпарку. Тому було би добре щоб працівники щось цікаве розповідали про них, раз уже показують таку історичну пам'ятку.
3. Землянка, звісно, відреставрована — не може ж вона за 75 років так зберегтися. Двері не зачинені.
4. Всередині стіл, лави і більше нічого немає. Нацпарк сюди водить відвідувачів не часто, адже поруч заповідна зона. Знайшли партизани де зводити землянку. :)
5. Але поруч із землянкою облаштоване місце відпочинку — при чому досить круто облаштоване. Добротна альтанка, місце для вогнища, смітник, туалет — так і хочеться сюди прийти та відпочити.
6. Коли йдеш по лісі, то явно видно, що відвідувачів тут чекають. Таких містків я бачив у багатьох місцях.
7. Навіть там, де немає повноцінного місця для відпочинку, є простенькі альтаночки — щоб люди могли відпочити по дорозі до місця відпочинку. Головне — сміття немає, тут прибрано.
8. Навіть якщо ви еколог і йдете не відпочивати, а працювати, то коло моніторингової ділянки також є столики із лавками.
9. Рекреаційний пункт "Криниця Лотоцького" — самий крутий рекреаційний пункт, що я бачив. Це десь як "Узлісся" у Міжрічинському, тільки з джерелом (не треба шукати в селі криниці) та гойдалкою для дітей.
10. Більшість рекреаційних пунктів Кармелюкового Поділля мають джерело. Приїжджай, відпочивай, про все подбали. Тільки не свиняч. На жаль, люди не завжди це цінять — то вивернуть мангал, то висмикнуть стовпці щоб заїхати машиною (10 метрів пройти ніяк), то розкидають сміття
11. Рекреаційний пункт в урочищі Вишенька — це там, де ми дивилися сон-траву. Щоліта тут проводиться Міжнародний молодіжний форум "Південне Поділля - Перлина України". Цього року його планують на Трійцю і я не зможу поїхати, бо запланував Боржаву.
12. В околицях Чечельника знаходиться еколого-просвітницький центр — такого я іще не бачив. Це великий рекреаційний пункт, де розташовано багато екологічної наочності для дітей, а також дитячі ігрові майданчики.
13. Наприклад, зразок спостережної вежі — щось таке я вже бачив у Міжрічинському.
14. Біотехнічні споруди. Годівницю для копитних ми вже бачили, за ним — пастка для вилову тварин.
15. Турніки, стенди ... місце для вогнища і шашликів. Після плідної еколого-просвітницької роботи діти сідають у жовті шкільні автобуси з мигалками і їдуть додому, а дорослі залишаються на неформальну частину.
16. До слова, на момент нашого візиту сюди, така неформальна частина якраз відбувалася повним ходом. Євробляхи.
17. Коло Бритавського лісгоспу знаходиться екологічний клас на відкритому повітрі. Дуже класно, єдине, що парти надто далеко рознесені — спробуй ззаду роздивися, що там на дошці.
18. Іще один рекреаційний пункт із джерелом. "Анютине джерело" поруч село Анютине.
19. Гідрологічна пам'ятка "Три криниці" в урочищі Лізвора. Сюди приїжджають люди із навколишніх сіл, тому тут розташована капличка. Тут проводиться служба на Пантелеймона.
20. Вода холодна і смачна.
21. Екшн-камера із ширококутним об'єктивом дає можливість зазирати у самі важкодоступні місця. Фото через шибку.
22. А я тим часом намагався сфотографувати джмеля, який не затримувався на одному місці, а літав по квітках.
23. Тепер трішки про пам'ятки архітектури. В селі Каташин знаходиться дерев'яний храм Покрови Пресвятої Богородиці, якому понад 200 років і який побудований без жодного цвяха. Хоча, якщо чесно, він мене не вразив — бавлений я просто.
24. А ось що вразило, це костел святого Йосипа Обручника в самому Чечельнику. Він білий, святковий та урочистий.
25. Можливо це тому, що я костелів практично не бачив, він призвів до вау-ефекту — тоді як православних храмів усіх форм та кольорів мав змогу надивитися багато.
26. Ми прибули сюди уже коли сутеніло і на храмі увімкнулася ілюмінація — вона тут автоматична. Зверху над фасадом знаходиться статуя Діви Марії.
27. Всередині вау-ефект повторився — зала простора, урочиста, біла. Стіни не перевантажені великою кількістю ліпнини, немає на них розпису.
28. Вид в бік вівтаря із хорів.
29. Нас зустріли, розказали, показали. В костелі є два органи — електроний та духовий. Останній зараз на реставрації, тому вдовольняються мертвим холодним цифровим звучанням.
30. Каферда та лави.
31. До Свято-Михайлівського храму ми дісталися вже затемна, а тому фото лише зі спалахом. Там закінчувалася служба і виходили люди. Храм новий, але пишуть, що його 52-метрова дзвіниця є найвищою на Поділлі.
32. В Чечельнику є свій парк-садиба, в якому, щоправда, зберігся лише парк та службовий будинок. Є алея та залишки фонтану, що працював від перепаду рівнів води, як у Софіївці.
33. Хоча, з іншого боку просто парк, не перевантажений архітектурними надлишками, це теж добре. З одного боку алеї прибрано та доглянуто, з іншого — поки нічого не робиться.
34. Нацпарк поки не має свого візит-центру, а тому створив невеликий краєзнавчий музей із великим ляльками-мотанками. Коли Нова пошта доставляла одну із них, замотану в чорний поліетилен, то кур'єр питав — куди доставляти ваш труп?
35. Окрім краєзнавчого музею є також і невеликий еколого-просвітницький пункт коло офісу, проте ми його дивилися при світлі ліхтариків, тому фотографій звідти немає.
36. Ну і бритавським лелекою в гнізді хочу закінчити свою розповідь про Кармелюкове Поділля. Все те, що я показав в цьому і в попередньому випуску ми обскакали за один день — але це не все, що може запропонувати парк. Запросто можна організувати дводенну екскурсію, першого дня по природі, другого — архітектура та культура.
Подорож вийшла дуже насиченою та цікавою. Нас зустрічали працівники із відділу екологічної освіти, тому із цим аспектом діяльності парку ми познайомилися добре. Якщо збирати велику екскурсію, було би гарно задіяти іще когось із їх науковців — за досвідом відвідання інших нацпарків та заповідників. Хотілося би в екскурсії почути більше про Устима Кармелюка — назвалися грибом Кармелюковим, розкажіть про нього.
А в наступних випусках ми почуємо подільський Vox populi та матимемо багато водного туризму. Не перемикайтеся.