27.10.2019 - 15:56
1. Сьогодні я розкажу про подорож із жовтня у вересень в складі організованої туристичної групи. Подорож у дельту Дунаю — я декілька років не хотів туди їхати через рибне меню, а цього разу мені пояснили, що рибу замовляти не обов'язково, тож я зібрався поїхати. І в цьому випуску я розкажу про виноробство, канали та єрики Вилково, трішки про Дунай, а також покажу гарні нічні та ранкові фото.
Зараз йде мова про перетворення Бессарабії в аналог Закарпаття у туристичному плані. Відкриваються зелені садиби, розвиваються традиційні промисли та ремесла, будують бази та готелі щоб приймати гостей. Так само як і Закарпаття, Бессарабія мультинаціональна — тут живуть українці, росіяни, молдовани, румуни, болгари. Немає, щоправда, замків (хіба що Білгородський, до якого я ніяк не дістануся) проте є дуже гарна дельта Дунаю. Садиби теж дещо схожі — акуратні, доглянуті, із квітниками та виноградниками, лишень немає таких хоромів, як у Нижній Апші.
2. День перший. Зранку ми заїхали на виноградники, де Вадим Петров розказав нам про органічне виноробство та запропонував дегустацію своєї продукції. Хоч я колись уже бував на справжній дегустації, але про вина можу сказати лише — подобається, не подобається.
Після дегустації люди захотіли взяти собі вина, для чого завбачливо прихопили тару. Я тару не прихопив, бо не планував купувати вина (хотів пити кілійське пиво), проте каберне-мерло цілком зайшло. Так як наливати не було у що, тож взяв цілу п'ятилітрову баклашку — не сам, щоправда, поділилися втрьох. Частину випили під час подорожі, але дещо привіз додому.
3. Органічне виноробство — значить без хімії. Урожай виходить менший, проте можна продавати дорожче у Європи. Господар каже, що до нього в будь який момент приїжджає перевірка, бере проби грунту та рослин.
4. Урожай уже зібрано, проте окремі грона ще лишилися, тож люди розійшлися між рядами. По винограду літають оси.
До слова, окрім органічного виноробства є іще й біомеханічне. Це значить, що виноград чавить не машина, а традиційно люди ногами.
5. Люблю такі знімки. В них сонце та тепло. Не пригадую сорти, але є записано на відео, колись я доберуся його редагувати.
6. Дізнався, що виноград буває столових сортів та технічних. Технічні — непоказні на вигляд, проте з них роблять вино. Столові, навпаки, на вино не годяться, проте смачні самі по собі і мають гарний вигляд на столі.
7. Шпаки теж дегустують — прямо з лози. Не проженеш — залишишся без урожаю.
8. Приїхали в центр Вилкове, тут річковий порт і пам'ятник святому Миколі. Тут нас зустріла екскурсовод і почала розказувати про історію міста. Засноване воно старовірами — переселенцями, яким не подобалися реформи патріарха Nikon'а і вони хотіли жити за старими Canon'ами. Утім, сюди же переселялися й козаки після того, як Катерина №2 розігнала Запорізьку Січ і багато іншого люду.
9. Церква Різдва Богородиці — старообрядницький храм, він пофарбований в небесний колір. Сучасний православний храм в місті жовтий, кольору сонця.
10. Екскурсовод Тетяна Іванівна за роботою. Якщо є на світі втілення еталонного екскурсовода із Паризької палати мір та ваг, то ось вона — сферичний екскурсовод у вакуумі. Тетяна Іванівна має вигляд як в екскурсовода, звучить як екскурсовод — голос, інтонації, усталені вирази. Говорити починає словами "І так", "Ми знаходимося", "Навколо ви бачите", тощо — вони звучать з її вуст надзвичайно органічно. Легко і невимушено керує великою групою на вулиці. Неодмінно пропонує фотографуватися на тлі чогось. Не обходиться без екскурсоводських байок — нульовий кілометр то місце сили, там обов'язково слід загадувати бажання пролазячи крізь нуль. Хіба що не пропонувала кинути монетку, все ж територія заповідника. Мало хто знає, що, народившись, Тетяна Іванівна не закричала відразу, а голосно вимовила — "І так, ми знаходимося в родильній залі, навколо нас ви бачите ...".
Тетяну Іванівну я слухав мало — не тому, що вона розповідає добре, чи погано, а тому, що мені, останнім часом, екскурсоводи не цікаві. Я мало запам'ятовую із того, що вони розповідають. Я люблю самостійно десь полазити, щось пошукати, дізнатися. Утім, в груповому турі це практично неможливо.
11. Я думав, що "українська Венеція" буде якось більше схожа на Венецію італійську — але повноводним тут виявився лише центральний канал, по якому можна без проблем пересуватися човнами. Інші канали або маловодні, або взагалі пересохли. Звісно, в квітні все інакше, треба сюди понаїхати з байдаркою.
12. Але човни тут усюди. Деякі домівки не мають доступу по дорозі — або йти кладкою, або по воді.
13. Малі канали — єрики. В цьому іще є трішки води, інші взагалі пересохли. Деякі люди прокопують собі, але не всі подужають це робити. Вздовж подвір'їв прокладено кладки.
Варто зазначити, що рівень води у Вилкове залежить не лише від дощів чи танення снігу, а й від вітру — воду може нагнати від моря.
14. Через близькість води в обійстях немає погребів. Вина заготовляють на рік, щоб наступного разу діжки були вільними для нового врожаю. Цікаво, де тут зберігають картоплю та закрутки? До городів також слід добиратися човнами.
15. Кладки та містки оновлює місцева влада. Швидка не до всюди може дістатися, тож часом хворого доставляють або руками, або на човні.
16. Після екскурсії заселяємося на базу і обідаємо. Я жив у одномісному номері в гостьовому будиночку, а із коридору був вихід на балкон із таким краєвидом. Затока із човнами виходить на Очаківське гирло Дунаю. Плавзасобів тут дуже багато і щодня ними хтось катається — туристи та рибалки. Для великих груп є більші "тазики", їх покажу згодом. Також ми іще повернемося на цей балкон.
17. Між будиночками та річкою розбито гарний газон та прокладено дерев'яні кладки. Судячи із знімків гугла, земля під газонами насипна, іще недавно тут були очерети та вода
18. Ось один із дредноутів для перевезення груп. Таких на базі декілька, ще більше я бачив по місту. Укриття від сонця це звісно добре, але для фотографа воно заважає.
19. Іще один круїзний лайнер, більший.
20. Ми ж сіли у цей "тазик" і подалися оглядати кордони з Євросоюзом — в районі Вилково правий беріг Дунаю то Румунія. Всі човни, навіть весельні, мають реєстрацію — колись навіть виходили по річці за путівками.
21. Собака возить контрабанду через Дунай.
22. Цей собака нічого не возить, лише ліниво гавкає з берега на туристів.
23. До берега припарковані різних розмірів посудини. Деякі туристичні, інші рибальські. Зокрема, зараз йде необмежений вилов рапана — інвазивного молюска, що потрапив до Чорного моря через Дарданели і, не маючи природніх ворогів, шкодить місцевим видам.
24. На березі дуже багато місць для риболовлі чи відпочинку.
25. Також багато дач та житла. Деяке здається в оренду. Екскурсовод казала, що туризм не дуже розвинений у Вилково, проте судячи із кількості туристичних човнів та місць відпочинку, що здаються в оренду — щось вона приховує.
26. Велика рибна річка означає велику кількість птахів. Щодо риби — понад 900 кілометрів Дунаю від моря незарегульовані, тож сюди мають можливість ходити на нерест багато видів із моря. При чому, недалеко від дельти риба іще не виснажена, тож сама жирна та смачна.
27. Ми дійшли до Єрмакового острова, де розвернулися коло гнізда орлана, в якому, щоправда, нікого не було. Утім, кажіть. кілька пар цих птахів тут зараз живуть.
28. Дельта Дунаю лежить і в Україні, і в Румунії, при чому у румунів її більше. Утім, наша частина сама молода і активно намивається. Румуни також просувають туризм на своїй частині — там навіть є спецільні теплоходи для цього, які ходять протоками по кілька днів.
Я же мрію дочекатися того часу, коли Україна вступить до ЄС і кордон стане відкритим — щоб можна було кататися всією дельтою. Це ж стосується і Карпат.
29. Коли Україна обмінялася з Молдовою територіями — ми отримали ділянку дороги, що сполучає дві частини Одеської області поза Дністровським лиманом, вони отримали доступ до Дунаю — там гирло Прута. І збудували там морський порт, почали ганяти вантажі. Але щось пішло не так, ідея не злетіла і зараз молдовська баржа стоїть на якорі посеред Дністра, навпроти центру Вилково, і заважає судноходству. Я дуже мрію дочекатися відкритих кордонів і хочу побачити ту потрійну точку, де сходяться українська, молдовська та румунська землі.
30. Переважна більшість місцевих ходять на моторних човнах, проте дехто досі веслує. Весла називаються бабайки, бо веслують ними баби — після важкої праці на городі. Городи в людей десь на островах — скільки там зможеш обробляти, стільки і береш.
31. Іще один традиційний вилківський човен із реєстраційним номером, на бабайках. При чому, тут веслують по канойному. Як я хочу тут на байдарці пройти. Кажуть, що це неважко — просто узгодити із прикордонною заставою маршрут та склад групи.
32. А ми повернулися на базу, повечеряли, надпили із бутиля і мали вільний час. Територія досить красива, тож я дістав штатива і заходився робити нічні фотографії.
Ніч яка місячна, зоряна, ясная, видно хоч голки збирай. Витримка 15 секунд, того й видно. База знаходиться на західному березі, тож звідси краще дивитися схід світил, а ось на захід слід перепливати на той беріг (там теж є зони для відпочинку).
33. Зелені газони та причал із великими човнами. Ззаду — бухай-баржа Пелікан, на ній ми підемо завтра до нульового кілометра.
34. На базі є також невелике зариблене озерце, навколо нього помости для рибалки. На вудку можна рибалити.
35. По інший бік озерця знаходяться павільйони, де можна збиратися для трапез, та котеджі. Я жив в гостьовому будиночку, там дешевше, проте зручності на коридорі одні на всіх. І чути всіх сусідів. Котеджі відчутно дорожчі, хоча в них індивідуальне розташування.
36. Проте із другого поверху гостьового будинку відкриваються кращі краєвиди. Ось я не полінувався встати опів на сьому ранку і познімати схід Сонця.
37. На набережну вже повиходили люди і чекали світанку. Середина жовтня видалася теплою, тут на півдні воно відчувається як середина вересня, вранці не холодно.
38. Сонце пробивається між деревами і виходить дуже красиво. Тим часом, по Дунаю на свій промисел йдуть рибалки.
39. Ранок приносить нам просто неймовірну кольорову палітру — через що я й люблю такі фотографії. Блакитне небо, насичений зелений газон, червоні альтанки, рожеві тони від сонця.
40. На базі добре живуть широкофюзеляжні вгодовані коти. Гадаю, для мишей та птахів вони безпечні.
Другий день буде не менш цікавий: велика екскурсія на нульовий кілометр, поселення старовірів, дикі бази відпочинку та багато іншого. Не перемикайтеся.