23.09.2016 - 11:04
Набридло все! Остогидли ноутбуки, монітори, фотокамери. Хочеться чогось живого, благородного, наповненого сонцем і любов’ю.
Людина з пивними чанами на аватарці в Фейсбуці нещодавно запросила мене туди, де можна спробувати щось живе, благородне, наповнене сонцем і, можливо, любов’ю. Місце називається "Винний бутік князя П. М. Трубецького", де я побував на дегустації.
Слово бутік в мене асоціюється із словами дуже дорого та пафосно. Проте, ціни там цілком адекватні. Хоча, через пару тижнів лавочка закривається і вина із господарства ім. П. М. Трубецького можна буде купити тільки через Інтернет, або замовити в ресторанах, де вони є.
Всередині є підвальчик для дегустацій. Високий стіл із стільцями, полиці, холодильник, телевізор для рекламного ролика.
Дегустацію проводив Олег Стасенко, розказував цікаво і з толком.
На кожному місці набір із келиха, склянки для води і дегустаційного листа — тут усе серйозно. Дегустатор має написати свою оцінку органолептичних характеристик напоїв — кольору, букету та смаку.
На дегустаційному листі з обох боків табличка на 14 позицій. Цікаво, хтось його записував повністю? Просто після шести сортів вина я трохи захмелів — був втомлений, пив на порожній шлунок, нюхав, ковтав маленькими ковточками. А після 14 келихів з таким розкладом можна сп’яніти в дрова.
На столі також стояли крекери, щоб перебивати смак перед наступним сортом і відерця, у які можна сполоснути водою келих. Ось і все, а що ви думали, тут п’янка буде з баликом та вінігретом?
Нам пропонували молоді сухі вина віком 1-2 роки, що не витримувалися в діжках. Солодких у них здається і не має. Сорти відомі, якоїсь екзотики ми не пробували.
Взагалі, в дегустації вин є щось спільне з аудіофілами. А саме велика кількість суб’єктивного в оцінці продукту. Це я до того веду, що далі буде винятково моє особисте враження.
Першим наливають Шардоне. Це нейтральне вино, що підходить до великої кількості страв. В бокалі вино блискуче, колір насичений.
Спочатку мені здалися в букеті чи то сухофрукти, чи то груша, але потім визначити конкретний запах стало важко. Трохи відчувається кислинка. Післясмак слабенький, швидко зникає, так що загальна оцінка — нейтральне вино.
Наступним відкрили Аліготе. Цього сорту винограду в Україні значно менше за Шардоне, хоча він у нас дає досить гарний результат.
Колір менш насичений і матовий. В букеті відчуваються солодкі нотки, він більш ніжний. А ось на смак воно більш міцне, трохи більше кислники і, можливо, трохи гіркоти.
В цілому, воно мені сподобалося менше за Шардоне.
Третя позиція — Совіньйон. Колір прозорий, ніби не вино. В букеті присутні ягоди типу смородини, мені на якусь мить відчувся гранат.
Совіньйон прийшов до нас із північно-західних районів Франції, вино з нього має відчутну кислинку. Післясмак більш стійкий і тривалий. Із запропонованих вин мені сподобалося найбільше.
Дівчатам теж.
Тут в мене виникло запитання — щось забагато Франції, а можна інші країни? І нам запропонували вино із німецького сорту Рислінг. Він культивувався іще князем П. М. Трубецьким і з ним виробник нещодавно вигравав Гран Прі в Парижі.
Із запропонованих вин, Рислінг мав найбільш відчутний післясмак. Колір в бокалі блискучий, навіть трохи маслянистий.
Далі червоне вино Каберне-Совіньйон. Власне, виноград, з якого воно виготовлене, є генетичним нащадком цих двох сортів. А у свій час його взагалі приймали за сорт Мерло.
Колір густий темно-вишневий, букет не виражений, в смаку я відчув трішки гірчинки. Післясмак стриманий. Цей сорт мені не сподобався.
Взагалі, Каберне любить кисень і розкривається поступово при контакті з повітрям.
І на останок ми спробували рожеве вино Сіра́, відомий в Австралії як Шираз.
Колір легенький вишневий, в букеті та за смаком відчувається нотки дерева — хвоя і трохи дуба.
Післясмак має аналогічні приємні дерев’яні нотки і я подумав, що це вино мені також подобається.
Наприкінці ми вже ще раз спробували сорт, що найбільше припав до вподоби ну і довго розмовляли про виноробство.
До слова, виробник змінив дизайн етикеток і найбільшою проблемою було вписати в сучасний дизайн старий шрифт та логотип. На мою думку, проблема і залишилася, хоч не така й відчутна. Чорний колір означає землю, білий — повітря, решта — кольори вин.
Гріх не потурбуватися про те, що стоятиме у нас на столі найближчими святами.
Раніше я не любив сухі вина, може тому, що не пробував нормальних, тепер взяв собі додому кілька пляшок.
Ось і все на сьогодні, чудового вам букету, прошу не кидатися по мені гнилими помідорами за мій органолептичний аналіз, можете кинути грона винограду, бажано сорту Совіньйон.