Туристичний елементаль

Продовжимо каячну тему і сьогодні я розкажу про враження від іще однієї байдарки українського виробництва — Neris Smart.

Neris виготовляє байдарки досить давно, із 90-х років. Почали вони як майстерня з ремонту, потім взялися робити свої човни. За основу взяли Тайменьку і випустили Neris Alu, вносячи в конструкцію деякі удосконалення. Згодом запозичили німецьку RZ-2 і випустили Neris Valkure, яка вирізняється незамкненими шпангоутами, що додає зручності при розташуванні каякерів та багажу всередині човна.

Я мав змогу збирати і кататися на оригінальній Таймені та Neris Valkure, але цього разу спробував сучасну модель — каркасно-надувну байдарку Neris Smart.

Із Усть-Чорної я планував висунутися у Верховину, а по дорозі зробити гак і заскочити в Хуст: подивитися на руїни замку та чеський квартал. По карті гак зовсім невеликий, проте в дійсності зіграв фактор карпатського кілометра — їхати виявилося досить довго.

Благо із Усть-Чорної перша маршрутка йде дуже-дуже рано — о третій ночі. Поспати в дорозі, ясна справа, не вийшло, бо сільська дорога в дуже плачевному стані. Утім в шість ранку я вже був у Хусті. Здавши свій рюкзак до камеру схову, пішов бродити по місту.

1. Цього року ми з товаришем вдруге взяли участь в Поліській регаті. Коротко кажучи, ми і цього разу не перемогли, проте значно покращили свій результат. Але могли пройти іще швидше, якби не ... . Читайте далі.

Цього разу я приїхав за два дні до змагань на розвідку маршруту, а тому прихопив фотокамеру і трохи познімав сам. Якщо ви бачите гарні знімки, це я взяв у Олі Дарчич-Корець, якщо такі собі — то мої.

1. Я давно хотів великої подорожі за принципом "сам собі туроператор", нарешті я її зробив, чим дуже задоволений. Вийшло, правда, дуже намішано — походи в гори, відвідування музеїв, замку, міста, рафтинг, посадовий підкуп та багато іншого. Про все розкажу згодом, а спочатку про похід через Свидовець.

З самого початку похід мав тривати три дні і не по Свидовцю, а по Мармаросах. Але товариш мав лише два вихідних, тому ми вирішили увести чіт-код "call jeep" (був і справді Jeep Grand Cherokee на бляхах) і швидко перемістилися із Ясінів до Драгобрату, звідки вже пішли на своїх двох.

В Холодному Яру я вже був і про нього писав — про Мотронинський монастир, озеро коло нього, село Буда і дуб Залізняка. Тому цього разу розповідь лише про підсніжники, що там ростуть.

Взагалі, сніжний березень цього року має свої переваги — на жіночий день я не бачив торгашів із першоцвітами. І я їх уже колись знімав під Ставищем — але там їх було куди менше.

До Полтави я хотів потрапити давно. Перші згадки про це місто в моєму затишному датуються здається іще 2013 роком. І першою причиною відвідати це місто є музей важкої бомбардувальної авіації. Звісно, в місті є чимало цікавої архітектури, врешті можна просто поїсти полтавських галушок (що я теж робив), але першою причиною було бажання подивитися і помацати вундервафлі, призначені для привнесення світлого комуністичного майбутнього в інші країни.

Відвідати Полтаву мені допомогла Укрзалізниця, запустивши потяг Ковель—Харків, що йде без пересадок від мене до них і назад.

Музей є філіалом київського авіамузею. Але, що цікаво, літаки перебувають на балансі в Міністерства освіти, яке спочатку хотіло саме робити музей. Коштує задоволення недешево — 40 гривень за внутрішню експозицію, 50 за відвідування відкритої стоянки, ще 50 за те, щоб залізти всередину самих цікавих експонатів. Та й літаків тут значно менше, ніж у Києві.

Але через невеликий наплив відвідувачів в музеї немає відгороджених місць. Ви можете сідати у всі крісла, лише просять нічого не зачіпати. За вами не стоїть черга охочих і ви можете сидіти в літаку дуже довго, вивчаючи всі прилади. Часто — взагалі на самоті.

Цього літа я буду багато писати про сплави. Неймовірно багато. Я вже всім друзям продзижчав вуха на цю тему, час подзижчати і вам.

Суть в тому, що мені засвербіло купити собі каяка і я хочу визначитися, який мені буде кращий. Універсального каяка не існує, як і універсальної фотокамери чи ноутбука. Жорсткі каяки — хороші в ходу і дозволяють проходити річки із перешкодами. Але для їх перевезення треба автомобіль із спеціальним багажником або причепом. Каркасні теж непогані в ходу, але важкі і довго збираються. Є іще надувні байдарки, каркасно-надувні та надувні високого тиску — ось я їх зібрався спробувати. Почнемо із надувасів — вони найдешевші і досить легкі при перенесенні.

Я приєднався до однієї компанії туристів, в яких ці надуваси були. Окрім каяків у них були й SUPи і я навіть спробував на одному стояти — цікаво, але треба звикати тримати рівновагу, тому я поки на ньому не сплавлявся.

1. Так склалося, що я раз у два тижні кудись мандрую. Непогана тенденція і на великі березневі вихідні ми з друзями збиралися проїхати машиною по львівщині і подивитися на замки. Але стався облом, двоє відпали, решту вирішили, що буде дорого. Тому я задіяв резервний варіант і поїхав до Умані щоб подивитися на місто без парку Софіївка.

Тобто, Софіївка нікуди не ділася, стоїть на місці і, можливо, була б цікавою для огляд в цю пору — без торгашів та натовпів туристів. Але я там вже був чотири рази, а про те, що решта Умані так само цікава — не знав.

Далі 41 фото і текст до них.

1. Сьогодні у випуску: олень пристає до жінки в червоному, кобила пристає до чоловіка за кермом, баран виявився зовсім не бараном та багато дорогих понтів.

Ми уже з вами дивилися на резиденцію легітимного Межигір'я — зараз там музей несмаку, чомусь названий музеєм корупції. Сьогодні ми глянемо на його дачу — Сухолуччя, яка теж Межигір'я, тільки в мініатюрі. Територія знаходиться на одному і тому ж березі, складається із аналогічних дерев'яних будиночків, альтанок містків та схожого парку, лише менша за площею. Можна назвати це Межигір'я на вихідні.

1. В Конотопі бувають не лише відьми. Поїхати в ліс до зубрів я хотів іще минулого року, проте не склалося. Цього разу теж мало не скластися, але щось пішло не так і моя негативна карма дала збій. Тож сьогодні у випуску темний-темний ліс і зубри в ньому