Продовжуємо нашу подорож Чорногірським хребтом і в цьому випуску ми йдемо самою людною частиною маршруту, а я продовжую роздуми на природоохоронні теми — про заповідники, нацпарки, казуальних підкорювачів вершин та дядьків у будці зі шлагбаумом, які усіх "обілечують" і яких ми цього разу не зустрічали.

Похід Чорногірським хребтом

Також сьогодні у нас буде вечір із найкращими краєвидами та найсмачнішою джерельною водою.

Продовжуємо мандрувати Чорногірським хребтом — у минулому випуску ми дісталися до обсерваторії і далі продовжуємо дорогу Закарпатським туристичним шляхом. Сьогодні розкажу про наступну ділянку шляху і про іще два двохтисячники, тож ходімо.

Похід Чорногірським хребтом
Від Чорного-пречорного Черемошу через Чорну-пречорну Гору до Чорної-пречорної Тиси пролягав наш нелегкий шлях.
Короткий зміст цього та наступних випусків.

Я давненько хотів пройти весь Чорногірський хребет від початку до кінця. Хоча до цього я уже бував на Говерлі та на Попі Івані, проте інші вершини тут я не ходив. Цього літа я нарешті зібрався туди. Мав іти з друзями, але вони відпали незадовго до походу. На щастя, знайшлася туристка, якій теж це виявилося цікавим, інакше йшов би сам.

Похід Чорногірським хребтом

Хоч похід і був запланований на середину літа, а маршрут — популярний, витоптаний та очевидний, але ходити в гори самому все-ж небажано із міркувань безпеки. Та-й я не вважаю себе інтровертом і соло не дуже люблю.

Тож у цьому та наступних випусках я ділюся самими ласими шматками із пирога вражень про мій літній похід Чорногорою. Початкова ідея була пройти хребет без єдиного траверсу, проте із напарницею було досягнуто компромісу відвідати усі двохтисячники, інші-ж вершини могли траверсувати. Також я не ходив досі в такі тривалі автономні походи і хотів побачити, як то мені буде.

1. До Чорткова ми приїхали увечері і там ночували. Вранці ж вирушили погуляти по місту. Це є останній обов'язковий пункт в програмі — по дорозі додому ми заїдемо іще в пару точок, але про то напишу пізніше.

Ранкова прогулянка по Чорткову

1. Наступною зупинкою у нашій подорожі Тернопіллям було місто Теребовля: тут із цікавинок ми відвідали замок. Іще пройшлися трохи центральними вулицями, вони ніби і старі, але такого цілісного образу, як у Бучачі немає, тож сьогодні тільки про замок.

Теребовляниський замок

1. Продовжуємо кататися Тернопіллям, сьогодні у нас селище Микулинці. В ньому є Троїцький костел, замок та палац графів Реїв, а ще Микулинці розташовані по дорозі з Тернополя на південь, тож заїхати сюди дуже зручно. А ще тут є броварня із Микулинецьким, але так як у нас із Тернополя їхало пів багажника "Опілля", то туди ми вже не зазирали.

Микулинці
Ми: — Сивулі, привітулі!
Сивулі: — Дуйте звідси!

1. Писати про Карпати мені цікавіше. Тож сьогодні буде про дводенний похід вихідного дня по Горганах. Маршрут пролягав із Бистриці попід Боярин та Негрову через полонину Рущину, хребет з Сивулями, полонину Боревку, Ігровець, Високу і закінчувався у Старій Гуті. Похід був цікавим, Горгани нудьгувати та розслаблятися не дали.

Сивулі та Ігровець

1. Продовжимо далі наш ознайомчий забіг Тернопіллям і сьогодні я розкажу про мою помилку в плануванні подорожі. Полягає вона в тому, що Бучач, який географічно знаходиться дещо скраєчку від усіх запланованих на другий день міст, я залишив на останок. Але коли ми в'їхали туди то зрозумів, що з нього треба було починати — чи може навіть тут заночувати.

Місто Бучач

1. Продовжуємо нашу оглядову подорож Тернопіллям. В попередньому випуску ми намагалися оглянути Кременець, але дощ нас звідти вигнав, тож ми поїхали до Тернополя.

Збаразький замок

Але по дорозі хмара відступила і погода вияснилася, тож ми вирішили відвідати пару місць, поки був час. Одне із них — Збаразький замок. Вперше він був побудований іще в 14-му столітті, але був зруйнований вщент. Вдруге був побудований уже в 17-му, але в іншому місці. Залишки оригінального замку можна знайти в селі поруч зі Збаражем, але там реально нічого не лишилося.

1. Тернопілля донедавна залишалося для мене малозвіданим регіоном України попри те, що тут мені відомо багато цікавих місць, а іще більше — невідомо. Єдине, де я був до цього — печера Млинки у Чортківському районі.

Кременець

Цього разу я намітив пройтися основними цікавими точками щоб мати уявлення, що тут є і наскільки воно цікаве для мене. Початковий план був трохи більшим, проте дещо перегралося і, враховуючи обставини у друзів та погоду, довелося трішки скоротитися. Але за три дні ми обскакали декілька цікавих локацій, тож в подальші пару тижнів я маю чим з вами ділитися. Ну і плани, куди їхати надалі.

Сторінки